Першого травневого дня відзначає славний ювілей – 60 років від дня народження, один із прекрасних священнослужителів єпархії, благочинний Мукачівського кафедрального собору на честь ікони Божої Матері «Почаївської» протоієрей Володимир Орсаг. З цієї нагоди ми поспілкувалися з ювіляром про прожиті роки, цінності та радощі життя.
– Отець Володимир, розкажіть трохи про свою біографію і те, як вирішили стати на стезю духовного пастиря…
– Народився я в селі Чумалево Тячівського району в благочестивій християнській сім’ї. І мати, і батько були віруючими, однак так, як тато часто їздив на заробітки, то вихованням дітей здебільшого займалася мама.
У той час на Закарпатті діяли тільки два монастирі: в Мукачеві, і в нашому селі. Саме Свято-Вознесенський Чумалівський монастир і дав мені великий поштовх для того, щоби ступити на стезю священства. Закінчивши Хустський лісотехнікум, у 19 років я вже працював майстром, паралельно співаючи на кліросі. Де я б не бував і що б не робив – у думках завжди витали храми, ектенії, церковні піснеспіви. Тому, у 1977 році, маючи 20 років, вирішую вступати до Одеської духовної семінарії. За два роки одружуюся з прекрасною дівчиною, яка мені до сьогодні є вірною дружиною і доброю матір’ю для наших трьох дітей. Після висвячення у дияконський і священицький сани, у 1986 році нині покійним єпископом Дамаскіним був направлений на служіння до Мукачівського кафедрального собору, в якому несу послух більшу частину від свого життя – вже 31 рік. Ну, а чотири роки тому керуючий єпархією, архієпископ Феодор призначив мене благочинним даного собору.
– Яким чином вибудовуєте відносини між соборним духовенством?
– Дякувати Богу, в нас дуже хороший священицький колектив. Владика є настоятелем собору, кліриками ж є 7-ро священиків і троє дияконів. Моя роль як благочинного собору полягає в тому, щоб стежити за богослужбовим порядком, дотриманням церковного уставу, чергою служіння священнослужителями ранніх та пізніх богослужінь, тижневого літургійного циклу, аби все було чітко і не виникало питань: «Чому він, а не я?». За віком священнослужителі в нас є і старшого віку і молодого покоління. Звісно, кожен має свій характер, нахили, однак стараємося служити однією церковною сім’єю. Адже якщо на перше місце ставимо служіння Богу і якщо Він є у наших серцях, значить між нами повинні бути і взаємопорозуміння, любов та терпіння один до одного.
– Прихожанами собору на честь ікони Божої Матері «Почаївської» є тисячі вірян, мабуть, дбаєте про те, аби люди могли задовольняти свої духовні потреби?
– Звичайно, особливо на великі свята вірників до собору приходить дуже велика кількість. Ось до прикладу, перед Пасхою було багато сповідників. І завдяки достатній кількості священиків і облаштованим спеціальним кімнатам для сповіді, було зручно як людям, так і духовенству. 
Намагаємося з благословення владики окормляти і діточок, і молодь – при соборі діє і недільна школа, і Мукачівське молодіжне братство, головами яких є клірики собору – протодиякон Павло Баран і протоієрей Василій Онисько відповідно.
– За прожиті роки, ви безумовно мали окреслити для себе цінності життя…
– Перш за все, це прагнення до спасіння, а в цьому може допомогти любов до Бога – тільки так відчуваєш і щастя, і задоволення та маєш все необхідне. Буквально недавно, на Страсній седмиці, у церковній газеті читав лист одного довічно ув’язненого. Він пише, що перші роки у в’язниці були для нього дуже важкими. Проте будучи самотнім в камері, від нудьги він помаленьку почав роздумувати про Бога, розмовляти з Ним своїми словами, потім у нього з’явився молитвослов, Біблія. І ось той чоловік робить висновок: «я є найщасливішою людиною на світі, бо повірив у Бога! Вранці, встаючи молюся, читаю Євангеліє, а протягом дня творю Іісусову молитву. Якби я не потрапив до в’язниці, то так і загинув би розбійником, а так спасаю свою душу!».
Так і я роблю висновок, що служити Богу і людям є найголовнішим у моєму житті. Благодарю Бога, що Він покликав мене на цю стезю служіння Йому і людям. Звісно, різні були нелегкі часи й моменти за майже 40 років мого священицького стажу, але знаємо, що служити Богу завжди було важко. Та хвала Йому за все, бо як каже псалмопівець пророк Давид: «Господь кріпость людям Своїм дасть, Господь благословить людей Своїх миром» (Пс. 28,11).
– Що можете назвати радощами свого життя?
– Основне, що сім’я є благочестивою, радують матушка, діти, четверо онуків. Ось восени, дасть Бог, будемо справляти весілля меншого сина, тож очікуємо на нове поповнення роду. Жити для дітей, онуків, вказати їм приклад і вести їх до спасіння є моєю втіхою.
До речі, відзначу, що двоє синів і донька народилися в дні церковних свят. Також я ніколи не наполягав, щоб сини йшли по моїм стопам.
– Отець Володимир, якими є ваші плани на подальше майбутнє?
– Доки Господь дасть сили і здоров’я служити Богу в лоні Православної канонічної Церкви!
– Щиро вдячні за приділений час, бажаємо вам міцного здоров’я і наснаги для трудів на благо Церкви!
***
Отець Володимир Орсаг є надзвичайно скромним і смиренним священиком, який не бажає акцентувати уваги на собі. Простота, щирість і сяючі мудрістю очі – таким є його внутрішній світ, що сповна передається і на зовнішній образ.
Доповнює характеристику священнослужителя – керуючий Мукачівською єпархією, Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський:
– Кожний ювілей є торжеством і мотивом до спогадів за прожите життя. Я знаю о. Володимира багато років – 27-ім. Господь дарував йому найбільше за все – дар священства. Батюшка сумлінно виконує свої обов’язки в кафедральному соборі під покровом Матері Божої в образі Її «Почаївському». Звісно, з роками, дорослішаючи у священнослужителів змінюється погляд і підхід до служіння – це природно, правильно і неминуче.
Отець Володимир володіє одним добродіянням, що впадає в очі – це безмежна любов до молитви, як келійної, так і в храмі перед престолом Божим. Пригадую, як отець Володимир радіє за своїх чад, коли вони створюють власні сім’ї, народжують дітей. З великим духовним захопленням батюшка відвідує Святий град Єрусалим та уділ Божої Матері – Святу Гору Афон. Ми усердно молимося Милосердному Богу, щоб Його милості та щедроти перебували над ювіляром!
Розмовляла: Ольга ПАЛОШ
Фото: Віталій МУХА