«Служити Богу і людям є найголовнішим у моєму житті» – протоієрей Володимир Орсаг

Першого травневого дня відзначає славний ювілей – 60 років від дня народження, один із прекрасних священнослужителів єпархії, благочинний Мукачівського кафедрального собору на честь ікони Божої Матері «Почаївської» протоієрей Володимир Орсаг. З цієї нагоди ми поспілкувалися з ювіляром про прожиті роки, цінності та радощі життя.

 – Отець Володимир, розкажіть трохи про свою біографію і те, як вирішили стати на стезю духовного пастиря…

Народився я в селі Чумалево Тячівського району в благочестивій християнській сім’ї. І мати, і батько були віруючими, однак так, як тато часто їздив на заробітки, то вихованням дітей здебільшого займалася мама.

У той час на Закарпатті діяли тільки два монастирі: в Мукачеві, і в нашому селі. Саме Свято-Вознесенський Чумалівський монастир і дав мені великий поштовх для того, щоби ступити на стезю священства. Закінчивши Хустський лісотехнікум,  у 19 років я вже працював майстром, паралельно співаючи на кліросі. Де я б не бував і що б не робив – у думках завжди витали храми, ектенії, церковні піснеспіви. Тому, у 1977 році, маючи 20 років, вирішую вступати до Одеської духовної семінарії. За два роки одружуюся з прекрасною дівчиною, яка мені до сьогодні є вірною дружиною і доброю матір’ю для наших трьох дітей. Після висвячення у дияконський і священицький сани, у 1986 році нині покійним єпископом Дамаскіним був направлений на служіння до Мукачівського кафедрального собору, в якому несу послух більшу частину від свого життя – вже 31 рік. Ну, а чотири роки тому керуючий єпархією, архієпископ Феодор призначив мене благочинним даного собору.

– Яким чином вибудовуєте відносини між соборним духовенством?

Дякувати Богу, в нас дуже хороший священицький колектив. Владика є настоятелем собору, кліриками ж є 7-ро священиків і троє дияконів. Моя роль як благочинного собору полягає в тому, щоб стежити за богослужбовим порядком, дотриманням церковного уставу, чергою служіння священнослужителями ранніх та пізніх богослужінь, тижневого літургійного циклу, аби все було чітко і не виникало питань: «Чому він, а не я?». За віком священнослужителі в нас є і старшого віку і молодого покоління. Звісно, кожен має свій характер, нахили, однак стараємося служити однією церковною сім’єю. Адже якщо на перше місце ставимо служіння Богу і якщо Він є у наших серцях, значить між нами повинні бути і взаємопорозуміння, любов та терпіння один до одного.

– Прихожанами собору на честь ікони Божої Матері «Почаївської» є тисячі вірян, мабуть, дбаєте про те, аби люди могли задовольняти свої духовні потреби?

Звичайно, особливо на великі свята вірників до собору приходить дуже велика кількість. Ось до прикладу, перед Пасхою було багато сповідників. І завдяки достатній кількості священиків і облаштованим спеціальним кімнатам для сповіді, було зручно як людям, так і духовенству. 

Намагаємося з благословення владики окормляти і діточок, і молодь – при соборі діє і недільна школа, і Мукачівське молодіжне братство, головами яких є клірики собору – протодиякон Павло Баран і протоієрей Василій Онисько відповідно.

– За прожиті роки, ви безумовно мали окреслити для себе цінності життя…   

Перш за все, це прагнення до спасіння, а в цьому може допомогти любов до Бога – тільки так відчуваєш і щастя, і задоволення та маєш все необхідне.  Буквально недавно, на Страсній седмиці, у церковній газеті читав лист одного довічно ув’язненого. Він пише, що перші роки у в’язниці були для нього дуже важкими. Проте будучи самотнім в камері, від нудьги він помаленьку почав роздумувати про Бога, розмовляти з Ним своїми словами, потім у нього з’явився молитвослов, Біблія. І ось той чоловік робить висновок: «я є найщасливішою людиною на світі, бо повірив у Бога! Вранці, встаючи молюся, читаю Євангеліє, а протягом дня творю Іісусову молитву. Якби я не потрапив до в’язниці, то так і загинув би розбійником, а так спасаю свою душу!».

Так і я роблю висновок, що служити Богу і людям є найголовнішим у моєму житті. Благодарю Бога, що Він покликав мене на цю стезю служіння Йому і людям. Звісно, різні були нелегкі часи й моменти за майже 40 років мого священицького стажу, але знаємо, що служити Богу завжди було важко. Та хвала Йому за все, бо як каже псалмопівець пророк Давид: «Господь кріпость людям Своїм дасть, Господь благословить людей Своїх миром» (Пс. 28,11).

– Що можете назвати радощами свого життя?

Основне, що сім’я є благочестивою, радують матушка, діти, четверо онуків. Ось  восени, дасть Бог, будемо справляти весілля меншого сина, тож очікуємо на нове поповнення роду.  Жити для дітей, онуків, вказати їм приклад і вести їх до спасіння є моєю втіхою.

До речі, відзначу, що двоє синів і донька народилися в дні церковних свят. Також я ніколи не наполягав, щоб сини йшли по моїм стопам.

– Отець Володимир, якими є ваші плани на подальше майбутнє?

Доки Господь дасть сили і здоров’я служити Богу в лоні Православної канонічної Церкви!

– Щиро вдячні за приділений час, бажаємо вам міцного здоров’я і наснаги для трудів на благо Церкви!

***

Отець Володимир Орсаг є надзвичайно скромним і смиренним священиком, який не бажає акцентувати уваги на собі. Простота, щирість і сяючі мудрістю очі – таким є його внутрішній світ, що сповна передається і на зовнішній образ.
Доповнює характеристику священнослужителя – керуючий Мукачівською єпархією, Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський:

Кожний ювілей є торжеством і мотивом до спогадів за прожите життя. Я знаю о. Володимира багато років – 27-ім. Господь дарував йому найбільше за все – дар священства. Батюшка сумлінно виконує свої обов’язки в кафедральному соборі під покровом Матері Божої в образі Її «Почаївському». Звісно, з роками, дорослішаючи у священнослужителів змінюється погляд і підхід до служіння – це природно, правильно і неминуче.

Отець Володимир володіє одним добродіянням, що впадає в очі – це безмежна любов до молитви, як келійної, так і в храмі перед престолом Божим. Пригадую, як отець Володимир радіє за своїх чад, коли вони створюють власні сім’ї, народжують дітей. З великим духовним захопленням батюшка відвідує Святий град Єрусалим та уділ Божої Матері – Святу Гору Афон. Ми усердно молимося Милосердному Богу, щоб Його милості та щедроти перебували над ювіляром!

Розмовляла: Ольга ПАЛОШ

Фото: Віталій МУХА

Переглядів: 326

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

four × one =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.