«Діти – то мій добрий слід у майбутньому» – багатодітна матушка Тетяна Барна

Щорічно друга неділя травня навертає нас до найкращих рис любові, турботи і теплоти. Бо ж Міжнародне свято Дня матері, так чи інакше, торкається серця кожного з нас. Особливо приємно бачити сім’ї, в яких слово «мама» звучить в стократ частіше. Це сім’ї багатодітних батьків.

Ось і свалявчанка Тетяна Барна у свої 36 – мама для семи дітей. А ще – дружина священника, яку невидимо, але відчутно прикрашає намисто з духовного шарму.

– Матушка Тетяна, у молоді роки виховуєте з чоловіком власні скарби – семеро дітей. Як зароджувалось ваше подружжя?  

– Ми зналися зі школи, в 11-му класі сиділи за однією партою. Уже після шкільного випускного почали зустрічатися, покохали один одного, а в кінці 4-го курсу одружилися. І вже 31-го травня відзначимо 15-ту річницю нашої сім’ї.

– Уявляли своє сімейне гніздечко зі стількома дітьми?

– Аж ніяк. Ми виконали побажання гостей: до року – нівроку. За рік від весілля у нас народилась перша дитинка – донька, якій 14 травня виповниться чотирнадцять. Народження такої кількості дітей вважаю за Божий дар. Бо ж навіть багато наших знайомих зіштовхнулися з поширеною проблемою безпліддя чи схожими хворобами.

– Пригадайте емоції, коли завагітніли першою дитинкою. Як зреагували?

– Переповнювали радість і легкий трепет. Подумки угадували, хто з’явиться: хлопчик чи дівчинка. Народилась єдина дівчинка Олександра, яку назвали на честь прабабусі.

– До речі, як обирали імена дітям? І чи вплинуло це на їхній характер?

– Ми обирали християнські імена, щоб кожен з них мав янгола-охоронця.   Найпершого сина назвали на честь чоловіка – Георгій. За ним – Федір, Іван, Мирон, Серафим і, нарешті, Василько – за це ім’я я особливо мріяла.

За характером діти абсолютно різні. Троє хлопців навчаються у школі, відвідують також і музичну. Ну, і полюбляють поганяти м’яча на облаштованому футбольному полі поряд з домашнім городом. Олександра любить побалувати нас кондитерськими смаколиками, а також не відмовляється від волейболу у компанії подружок. А найменші охоче долучаються допомагати по господарству: сіна накидати, зібрати курячі яйця, простежити за курками.

– Аби всіх смачно нагодувати, мабуть, мусите урізноманітнювати щоденне меню?

– Зі сторони здається, що нам треба варити одразу 10-літрову каструлю, то хочу вас розчарувати – ми ще маленькі і їмо мало (усміхається – авт.). Як правило, збираємо сімейний консиліум і запитуємо у дітей, хто за яку страву. Наше меню, здебільшого, просте, бозна-що не їмо. Син Федір каже, що гречаний суп – то корисна їжа (сміється – авт.). Разом ліпимо вареники і пельмені – качалка є навіть у найменших. М’ясо, яйця у нас домашні, бо тримаємо худобу – корову, козу, свиню, курей.

– Ви – сувора чи поблажлива мама?

– У міру сувора, і в таку ж, поблажлива. Ми з чоловіком стараємося знаходити компроміси при вихованні. Світ сучасний і не можна категорично обмежити дітей, хоча, звісно, і не все дозволяємо. Розуміємо, що вони мають і дитячі забаганки, і потребують вільного часу та навіть про щось мріють на майбутнє.

А ви уявляєте майбутнє дітей та ким вони стануть?

– Думаю, наші діти розумні, і в потрібний час зроблять правильний вибір. Хоча з материнського і батьківського погляду будемо їм рекомендувати. Але це за потреби.

– Виділяєте собі іноді цілий день без дітей?

– Ні, бо мені нудно самій (сміється – авт.) і не вистачає дітей. Зате буває, що чоловік ставить на кімнату табличку: «Не турбувати, мама відпочиває».

– Але ж бувають моменти божевільної втоми і виснаження?

– Чесно, до крайнощів не вдаюся. Не відчуваю щось надважкого. Надіюся на Бога, а також маю велику підтримку від чоловіка, отця Георгія, тому все якось стабільно. Тим більше, ми не тільки відпочиваємо на дивані, а й практикуємо активне дозвілля – чоловік нам робить екскурсійне міні-турне по району чи влаштовує похід в кіно, басейн. А ще від будь-якої важкості цілком позбавляє щире: «Мамо, я тебе люблю!».

– Тобто чоловік допомагає Вам у повсякденних справах?

– Однозначно. І по господарству, і по кухні. Ніколи не ставився з мотивом, що жінці місце – біля плити. Може і посуд помити і, хоч не залюбки, але може зготувати їсти. Таке часто стається, коли я приходжу додому після пологів.

–  А бабусі і дідусі допомагають?

– Так, приїжджають з Хустського району. Однак і тут в оточенні маємо друзів і, так званих, названих бабусь. Однією з них є наша помічниця Ніна, до якої будь-коли можу звернутися забрати дитину з дитсадка чи впоратись по городу або до свята.

– Знаю, Ви поселяли в себе вдома постраждалих від війни?

– Так, людям була потрібна допомога. З часу війни ми поселили 20 осіб з Києва. Наразі мешкають шестеро. Нас стало ще більше, я готую – вони мені допомагають. Старша Олександра трішки ображалася, бо до її відремонтованої кімнати було підселено гостей. Але довго не гнівалася. Пояснила їй, що не дай Бог, якби ми опинилися  в такій ситуації.

– Ніколи не шкодуєте за втраченими можливостями і роками, які присвятили дітям?

– Ні, діти – то мій добрий слід у майбутньому. Принаймні, надіюся на це. Ніколи не ставила запитань: «як би було, якби не було дітей». Та й у перспективі, не відмовлюсь ще від одного декрету. Я дуже щаслива мама!

– Як сприймає оточення вашу багатодітність? Чи не бувало осуду з цього приводу?

– Знайомі деколи піджартовують з нас. Буває образливо, але я така людина, що довго не тримаю образ. Тому стараюся не доводити свою правоту. Не бачу в тому ніякої проблеми, що нас багато. Адже ми самодостатні й ні від кого нічого не просимо.

– Як, зазвичай, Вас вітають з Днем матері в сім’ї?

– Звичайно, отримую подарунки окремо від чоловіка і окремо від дітей, які мають кишенькові гроші та готують мамі сюрприз. Отець Георгій ще нас пригощає смачною піцою.

– Поділіться порадами з жінками, які тільки готуються стати матусями. Що можете їм побажати?

– Чинити по поклику свого серця, молитися й мати надію на Бога. А зважаючи на нинішню ситуацію в країні, бажаю кожній матері дочекатись на повернення свого сина додому!

Розмовляла Ольга Молнар (Палош),

інтернет-видання Район.Свалява 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

17 + 7 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.