В рамках реалізації благодійного єпархіального проєкту “Миколаївський марафон” Свято-Пантелеймонівська парафія смт. В. Березного вже традиційно роздала майже 300 подарунків для дітей, дітей-інвалідів, хворих, малозабезпечених і багатодітних сімей та представників національних меншин.
Благодійна місія була звершена з благословення Високопреосвященнішого Феодора, митрополита Мукачівського та Ужгородського. Загалом душпастирська робота парафії проводиться в рамках діяльності підрозділу Жпархіального відділу у справах сім’ї Великоберезнянського благочиння.
Головний ініціатор події, настоятель храму, протоієрей Серафим Гичка подію прокоментував так:
“Як завжди, нами спочатку була відслужена Божественна літургія, на якій дітки та дорослі мали можливість прийняти участь в Таїнствах Сповіді та Причастя. Після Богослужіння учні Недільної школи провели святковий виступ, розповідаючи віршики та співаючи пісні до святого Миколая Чудотворця.
А далі, найбільш очікувана частина свята − подарунки. Окрім прихожан та учнів Недільної школи подарунки отримала велика кількість представників національних меншин. Також дітки з багатодітних та малозабезпечених сімей.
Потім, вже традиційно, ми відправилися в лікарню, де привітали персонал та лікарів. Також залишили подарунки для діток, що знаходяться на стаціонарному лікуванні. Також і дорослі хворі отримали іконки в подарунок та солодощі.
Наступні подарунки були передані для дітей-інвалідів та хворих на ДЦП, що проходять лікування в реабілітаційному центрі на території лікарні. Частина подарунків була доставлена адресно.
Кожного року все більша кількість людей долучається до організації свята та подарунків. І це дуже радує. Адже Милостиня – це одна з найважливіших справ для Християн. В наш час нам надзвичайно важко бути “молитвенниками” чи “постниками”, а ось вчитися бути милосердними до ближніх – необхідно. Часто ми боїмося своїх гріхів. Хоч віримо і знаємо, що милосердний Господь може їх пробачити нам за одну миттєвість справжнього покаяння. І ми надіємося, що встигнемо це зробити, навіть в останні хвилини свого життя. Але для того, щоб сподобитися Царства Небесного необхідно мати ще й багато добрих справ. А їх за одну мить не назбираєш. Тому так необхідно навчитися і привчитися завжди робити милостиню. Шукати такий стан душі, щоб нам хотілося допомогти комусь, розділити страждання ближніх, пожертвувати собою заради інших. Зробити це щиро, не чекаючи нагороди.
Так поступав Святитель Миколай, завжди допомагаючи людям і не думаючи, який великий слід він залишить цим в історії людства. Дай Бог, щоб і ми залишили подібний слід хоча б у своїй сім’ї і для своїх нащадків. Якщо ми власним прикладом навчимо їх бути милосердними і допомагати ближнім, а вони цього навчать своїх діток і т.д., то наше життя, наші миттєвості на цій планеті дійсно не пройдуть даремно.
Коли починаєш організовувати подібні акції, спочатку здається, що це потрібно саме тобі. Потім думаєш, що це потрібно для тих кому ці акції організовуються. А потім розумієш, що найбільшу користь це приносить саме тим, хто проявляє милосердя! Адже “Блаженні милостиві, бо вони помиловані будуть” (Мф 5:7).
Ще раз висловлюю велику вдячність всім благодійникам, волонтерам і добрим серцям, всім хто не залишився осторонь, хто хоч трошки став “чудотворцем” і подарував свято діткам, які його найбільше потребують!”.
