…Всі напевно читали і знаєте про всесвітньовідомого Вінсента Ван Гога. Так ось, крім всього іншого він у свій час написав так звані «Листи Винсента Ван Гога до його брата Тео». «Θεό» з грецької – це Бог!.. Це виключний людський твір, що свідчить не тільки про трагічний шлях художника і його унікальну літературну творчість, але і про те, яка велика робота, який зміст є за кожною його картиною, працею, цього невизнаного при житті генія…
…Чому про це пишу? Хотів поділитися кількома роздумами в перший день 2019-го….
Передусім два слова про термін «новий» рік. Сьогодні, перегорнувши календар, календар цифровий, сам по собі «мертвий», бо без Народженого в нас, він такий і є, – ми зустріли новий рік. Наскільки він новий для кожного окремо, судити кожному з нас?! Проте, ми дорослі, розуміємо, що рік новим є не календарно, а тоді коли ми міняємося єством, думками, вчинками. Тоді, коли ми перероджуємося, поборюємо в собі себе самих, оновляємося і стаємо сильнішими в боротьбі з собою. Новим рік є тоді, коли ми ділимо своє життя на: поразки, успіхи, скореніть і підкорення, коли ми проводимо лінію за якою ми є інші. Інші, тобто кращі! В просторі Неба, «новим» рік є коли ми починаємо боротися з собою при допомозі Нього! З Ним, і тільки в Ньому ми поборюємо себе. Цей рік, «новий», може настати в серпні, жовтні, квітні, або ж листопаді. І, аж ніяк, і далеко не обов’язково – 1 січня! Така суть нашого життя.
По-друге, чому назва роздумів є: лист до «ТЕО»? В нашій, Мукачівській єпархії щорічно проводиться літній табір для дітей під назвою «Quo vadis»? (в перекладі «Камо грядеши», укр. «Куди ідеш»). Так ось, крім всіх речей ми з дітками пишемо в цьому таборі лист Богу! А тому, сьогодні хотів написати і свій, короткий лист Йому.
…Цей рік для мене був Боже, – різним. Було в ньому все! Дякую Тобі за це, все! Події зробили мене іншим. Іноді скореним, іноді переможцем, а іноді переможеним. Це все міняє нас. Ми стаємо доросліші, набуваємо досвіду… Час не повернеш, адже він йде тільки вперед. Що ми взяли для вічності в році минулому? Нехай кожен з нас дасть сам собі відповідь?!
В минулому році ми втратили найкращих друзів. Вони вже там… Ми тут. Тому, миру їм. Миру – душі! Нам, – миру земного, миру тиші. Ми знайшли нових друзів, а можливо вони нас знайшли. Це розсудить час. Дякуємо за це, – Тобі. Ми часто втрачали, а іноді знаходили. І те, і інше було в душі, в людях, в обставинах. Часто, ми ставали причиною цієї колізії. Чому? Бо ми люди, а Ти, є Ти! Коли в ми втрачали Тебе, то проблема була не в Тобі, а в нас! Так є завжди! Просто Боже, ми не хочемо це прийняти, хоча чудово все розуміємо…
Отже, прийми нас такими, які ми є… Але, попри все ми є вірні, навіть, якщо втрачаємо Тебе в часі, тільки – ТОБІ! Через пророка Ти сказав такі слова: «Мої думки − не ваші думки, ні ваші путі − путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55: 8-9). Ми, ввіряємося Тобі! Повністю і цілком, Боже!
…І ще. Друзі, старайтеся у святкуванні календарного року зберігати головне: не втратьте за шумом новорічної радості, тиху радість справжньої Тиші.
Велике Спаси Бог за ваші труди. Мама опинилась в саме Різдво в лікарні. І, от на другий день, коли я подумала, що дуже добре буде покликати батюшку. Ви прийшли з колядниками. Нехай Господь дарує Вам кріпость та підтримує у всіх Ваших справах. А, вони у Вас тільки з любов’ю до НЬОГО та ЙОГО Творінь. Спаси Господи.