Звучить дивно, але з огляду на дійсність доносити інформацію, подавати її правильно, “чисто” і без “фальшу” в нашому соціумі не завжди є правильним. На жаль сьогодні у світ “інфосфера” – це заробіток та прибуток. Медіаресурси інформацію подають аби тільки: “підсолити”, “посварити”, знайти “крайнього”…

Нано-технології настільки динамічно рвуться вперед, що саме поняття “літера” чи то “буква”, які доречі дедалі менше, а то й взагалі зникають з рукописного вжитку і користування стають чимось віртуальним, “мертвим”. Сьогодні щоб подати новину, не потрібно брати блокнот, ручку, – головне увімкнути “його величність”, правильно – компютер.

Клавіатура, кнопки і твоя швидкість обробки електорнної, по своїй природі віртуальної інформації роблять неможливе. Текст може розлетітися в сотні країн світу за мить. Його будуть читати, дивитися чи то слухати всі хто є в соцмережі, або ж в тебе в друзях!

З таким розвитком цифри людина забуває про реальний, текстовий, навіть друкований світ. Вона може в автобусі, чи то в полі дізнатися про все і відразу. Але, наскільки це “все” є “чистим” без фальші? Наша біда в тому, що людина звикаючи до такого цифрового “доступного” життя втарачає аналітику. Рідко хто читає про подію різні! джерела. Як правило працює принцип, що прочитав те є і правда. Хоча в більшості все навпаки.

Подача інформації тими, хто створює її вимагає від “авторів” інформації неупередженності, правильного редагування.

І тут ми стикаємося з таким явищем, як дух інформації та літери. Цей дух може бути різним. В більшості він є негативним, і за цим негативом стоїть, на перший погляд людина, яка написала новину, чи то зробила сюжет. Зазирнувши в глибинну природу новин чи то ресурсів, що подають інфо, розумієш, що кожен з них є цілеспрямованим на щось. Тому, з огляду на це природа тексту не завжди є авторською. Її часто можна індетифікувати, як “штучну”, “замовну”. А це означає, що журналіститка може бути “заказна”. Це речі про які мало хто думає, коли читає якесь повідомлення, чи то перепощений блог. В такі хвилини при читання таких “брудних” матеріалів стає шкода тих, хто обливає болотом ближнього, Церкву, добро, чистоту.

Дуже важливим є розуміння духу в літері, і літери в дусі новин.

Маніпуляція свідомістю – це одна з найпередовіших вигаданих людиною бід людства. Аналізуючи глибину інформаційних процесів і їхньої логіки стає іноді страшно. На розробки маніпулятивних технологій виділяють мільйони. Як не крути, а людина, все-таки хоче володарювати. Володарювати тією ж людиною, її свідомістю, емоціями, думками. Це зайвий раз показує, що люди хотять бути “богами” на землі, хоч “вітруальними”, але “богами”. Їм Він, справжній, реальний Бог не потрібен. Гордість робить людину злою, “чужою” до Неба. Новини часто не об’єднують, а роз’єднуть соціум, думки, ідеї. Людині не вистачує інколи сили духу, що вибратися з цього інформаційного поля.

Цифрова матриця стає уютною соціуму, він її інколи навіть “обожнює”, ба навіть “живе” штучним інтелектом…

…Сьогодні просто захотілося згадати про день журналіста та те, як ця “стара” журналістика змінилася в III-му тисячолітті, як вона відійшла від своїх стартових принципів і гасел. Зараз панує “унікальний” принцип. В реальному житті ти можеш з себе “нічого” не представляти, але якщо ти присутній в інфосфері, ти будеш “кимось”, твій бізнес, ідеї, думки будуть мати “успіх”, і навпаки в реальному світі ти будеш мати все, але якщо ти не присутній “там”, ти − ніхто…

Якщо колись журналістика була більш “історичною”, то тепер вона “людська”, часто”людиноненависна”, тобто керована на користь ідей “когось”, або “чогось”.

P.S. Хтось зауважить: писати завжди було важко. Чому? На це починаючи від Геродота, Платона , Сократа та Созомена було кілька відповідей. З одного боку подавати історію та подійну інформацію в їх “чистому” вигляді вдавалося одиницям. Незаангажований, обєктивний, не-заказний матеріал до нині важко знайти в історичних хроніках, аналах, літописах, тощо. З іншого боку, сам процес становлення історії та історіографії був важким. Генезис термінів, понять, методів та принципів прийшов величезний шлях до становлення таких явищ, як “правда”, “істина”, “чистота”. Починаючи з кінця XVIII століття в історії Європи зявляються різні періодичні видання, в яких зявляється, і відповідно народжується такий жанр, як журналістика. Якщо в ті часи вона була більш “історичною”, то тепер вона “людська”, часто”людиноненависна”, тобто керована на користь ідей “когось”, або “чогось”.

Ледве не забув… 6 червня в Україні віздзначається день журналіста. Передусім, користуючись нагодою, вітаємо всіх, хто має будь-яке відношення до пера з професійним святом! Вікіпедія, або ж вільна енциклопедія подає нам таке визначення теміну “журналіст”. Журналіст (новинар) — людина, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов’язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або займається такою діяльністю за власною ініціативою. Загалом поняття журнали́стика походить від французького. journaliste, journal, від латинського diurnalis, diurnalе — «щоденне сповіщення, звістка, новина».

Отже, будьте чесні при написанні новин, керуйтеся сумлінням і заповідями користі, а не негативу від новин. Зло ніколи не породить добро. Ще раз зі святом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

16 − nine =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.