Природа смерті не є фатальною для християн, котрі живуть в благодаті, тобто є хрещеними і сповідують свою віру через участь в Таїнствах, що її освячують, зокрема Сповіді і Причастя. Для таких людей, що переходять у потойбічний шлях без смертного гріха, смерть є “пасхою”, адже це слово і означає з єврейської “перехід мимо”.
Ми оспівуємо це в Каноні Пасхи: “Перехід від смерті до життя, від землі на небо”… Для нас, як і для Воскреслого Христа, тоді смерть стає переходом повз неї. Не знаючи ж достеменно, як покійний зберіг благодать хрещення, Церква, як турботлива мати, закликає до молитов за покійних, зокрема літургії, а також справ милосердя в ім’я покійної людини.
Любов, яку ми проявляємо до нього через це, Господь не може відкинути, адже Він і є Любов’ю. За вченням Церкви у такий спосіб ми полегшуємо навіть пекельні муки, якщо вони мають місце для тієї людини і маємо надію на її визволення. Ми також маємо надію на те, що побачимось, і ця розлука є тимчасовою. Саме тому самі не тільки молимось за покійних, але і намагаємось і своє спасіння не втратити.
Пропонуємо Вам також передевитись 20-тихвилинну передачу на цю тему і анонсуємо незабаром телепередачу на тему суїциду.
Протоієрей Віктор Палош
[youtube http://www.youtube.com/watch?v=CKoFfHWYhrY&w=560&h=315]