З 5 по 9 березня з благословення Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, представники Ужгородської молодіжки з паломницькою поїздкою відвідали святині Києва. Протягом чотирьох днів молодь брала участь в богослужіннях, спілкувалася з православною київською молоддю і набиралася нових вражень від столиці країни.
Першого дня, після прибуття, ми в очікуванні чогось особливого вирушаємо до колиски православ’я славного граду Києва – Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Тут нас радо зустріли друзі, з якими вже товаришуємо від попередніх спільних поїздок по святинях, серед них був також вихованець КДС, вихідець із Закарпаття Тарас Шелельо, а також насельник Лаври монах Рафаїл.
Паломники під супроводом о.Рафаїла змогли вклонитися нетлінним мощам угодників Божих, які покояться у Ближніх та Дальніх Печерах Лаври. Після цього семінарист Тарас Шелельо ознайомив молодь з храмами святої обителі та розповів про графік богослужінь. Також ми відвідали Музей стародавніх ікон.
Ще маючи час до вечірнього богослужіння вирішуємо відвідати Свято-Введенський чоловічий монастир, аби вклонитися святині монастиря – чудотворній іконі Божої Матері «Призри на смирення». Після чого завдяки київським друзям Сергію, Руслані і Ксенії знаходимо надзвичайно гарний храм Покрова Пресвятої Богородиці, який діє при Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства Оборони України.
Користуючись нагодою оглядаємо й територію госпіталя, де раніше була Київська фортеця.
Вже трохи стомлені, але з великим бажанням взяти участь у Всенічному богослужінні повертаємось до Києво-Печерської Лаври. Частина з нас долучилася до вечірньої молитви при Хрестовоздвиженському храмі, інша – при Трапезному храмі на честь преп. Антонія і Феодосія Печерських, де Всенічне бдіння звершував Блаженніший Митрополит Київський Онуфрій.
Після тривалої молитви у молитовному настрої повертаємось додому, вже плануючи проведення наступного свого дня. А він розпочався для нас, досить таки з переживань, бо звикнувши до ритму невеликого міста, не розраховуємо кілометраж і ритм великого міста. Трішки поблукавши у пошуках необхідної автозупинки, все ж, по Божій милості, без запізнення, встигаємо до початку недільної служби у Свято-Іонинському чоловічому монастирі. Перед Літургією нам вдалось взяти благословення від вікарія Київської Митрополії єпископа Обухівського Іони (Черепанова), який також очолює Синодальний молодіжний відділ УПЦ. Чудове богослужіння, яке звершував владика Іона, прикрашав і прекрасний спів хору. Також ми змогли поспостерігати за сурдоперекладом богослужіння для присутніх людей з поганим слухом, який здійснював наш товариш Тарас Шелельо.
Після закінчення служби ми прогулялись по Ботанічному саду, на території якого й розташований монастир. Після цього встигаємо ще відвідати Подвір’я монастиря Святого великомученика і цілителя Пантелеймона на Святій Горі Афон в Україні, де діє Свято-Михайлівський храм на території Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Нас захопив внутрішній вигляд храму, в якому повсюди звисали лампадки на зразок того, як це є на Афоні.
Після смачного дружнього обіду ми продовжуємо паломництво святими місцями столиці, і вирушаємо до Голосіївської пустині, до чоловічого Свято-Покровського монастиря. Тут ми мали можливість сокровенно помолитися у гробниці однієї із шанованих чудотвориць XX століття, монахині матушки Аліпії. Також приложились до мощей великого подвижника преп. Алексія Голосіївського.
Ближче до вечора ми вирушаємо в напрямку центру міста, де відвудуємо галерею-ризницю «Чудотворні ікони Афона», в якій для широкого кола відвідувачів представлено 12 копій афонських чудотворних ікон. Адміністратори галереї люб’язно провели для нас екскурс по усіх іконах, також ми змогли приложитися до них.
Далі наш вечір пройшов у колі православної молоді Києва. За запрошенням ми долучилися до недільної лекції у православному молодіжному Клубі знайомств «Добряк». Після цікавої теми засідання зі спільним обговоренням, хлопці привітали усіх дівчат, в тому числі й нас, приїжджих, з початком весни – тюльпани і слодкий стіл стали незабутнім подарунком від київської православної молоді.
Хоч годинник невмолимо нагадував про настання пізнього вечора, ми не зважали, а продовжували, щопрада вже в компанії нових друзів, гуляти нічним Києвом, Майданом Незалежності і Хрещатиком. Надзвичайно насичений недільний день запам’ятається нам назавжди.
Наш новий тиждень у столиці ми розпочали з відвідування Свято-Троїцького чоловічого монастиря Китаївської пустині, де вклонилися святим мощам преп. Феофіла Київського і могилі преп. Досифеї Київської. Відтак насолоджуємось красою тутешньої природи.
Розуміючи, що наступний день стане останнім нашої поїздки, ми вирішуємо ще раз відвідати Святу Києво-Печерську Лавру, де відвідуємо ще низку храмів і молимось за упокій покійного Блаженнішого Митрополита Володимира біля його могили.
Після полудня на нас чекала ще одна не менш захоплива поїздка, але вже за межі Києва – село Гусинці, Бориспільського району, яке у 70-х роках було затопленим. У тій місцині є надзвичайно гарний храм на воді – Свято-Преображенський. Шлях до нього для нас був надзвичайно цікавим, адже їхали і туди, і звідти з вітерцем на катері. Помолившись у храмі, ми вибираємося на верх дзвінниці.
Уже повертаючись ми заходимо до старовинної хати, 1895 р. побудови, яка одна з-поміж інших залишилась уцілілою після затоплення села. У ній зберігається унікальна ікона, яку врятувала мешканка обійстя.
Сповнені радості ми вертаємось до помешкання, де тимчасово проживаємо, і вже після вечері, йдемо гуляти вечірнім Києвом у компанії священнослужителя з Ужгорода, наразі клірика храму свят. Іоасафа Бєлгородського в Києві протоієрея Максима Журавля, а також нашого друга Тараса Шелельо. Прогулянка Маріїнським парком, Софіївською площею, вулицею Володимирською з дружніми розмовами додала особливого настрою нашій подорожі.
Уже у вівторок, в останній день нашого перебування в Києві, ми вирішуємо взяти участь в Літургії в Свято-Преображенському соборі – найкрасивішому храмі сучасної архітектури в столиці України. На нас справило враження також і ведення богослужіння з частковим використанням української мови.
Ну, а далі, години, які були переповненні збираннями в дорогу, купівля солодких подарунків нашим братчикам, що залишились в Ужгороді і поїзд. В дорогу нас також проводжав о. Максим Журавель і наша подруга Ксенія. Дякуємо Богу, що завдяки гостинному прийому київських православних друзів наша поїздка стала неперевершеною, незабутньою і надзвичайно теплою. Використовуйте й ви, шановні читачі, можливість відвідати святині нашої православної країни, адже те, що ви отримаєте від цих поїздок завжди зігріватиме серце й душу!
Ольга ПАЛОШ, спеціально для m-church.org.ua