КИЇВ-МУКАЧЕВО. РЕПОРТАЖ триденної зустрічі паломників із порушеннями слуху (+Фото)

Ці травневі дні увійдуть до літопису 2019-го року напрочуд дощовими й прохолодними. А для учасників триденної зустрічі, яка об`єднала паломників із порушеннями слуху з Києва, Дніпра і, навіть, Молдови та відбулась з благословення митрополита Мукачівського і Ужгородського Феодора під егідою Єпархіального відділу по взаємодії з людьми із вадами слуху та іншими фізичними обмеженнями, саме такі несприятливі погодні умови посприяли для ще більшої теплоти сердець усередині дружної молодої компанії. 

П`ятниця, 3 травня

На годиннику 7:55 ранку, ми вже на пероні залізничного вокзалу в місті Ужгороді, аби зустрічати гостей, що прибувають на поїзді з Києва. Перекладачі, які ось тільки почали вивчати жестову мову і приєднуються до важливої спільноти, трохи хвилюються, як все відбуватиметься, чи зможуть порозумітись з людьми з порушенням слуху на всі 100%. Однак голова відділу отець-архідиякон Діонісій (Гангур) уміло розподілив кожному свої обов`язки і підтримав усі слабкі сторони нового покоління перекладачів))

 

І ось знайомство! Молоду групу нечуючих очолює відома Катерина Дятлова, перекладач жестової мови і водночас журналіст церковного телеканалу “Глас”. Її помічниками є випускники духовних шкіл Києва і Полтави, які й допомагали в спілкуванні тих, хто чує і тих, хто має певні проблеми зі слухом і мовленням.

Певне напруження й ніяковість в компанії вже зникає ближче до обіду, після смачного сніданку в Ужгородському Свято-Воскресенському чоловічому монастирі, цікавого огляду чернечої обителі, відвідин обласної організації УТОГ, що в м. Ужгороді (голова – Наталія Булеца), поселенню на нічліг в Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі, обідньої трапези зі спілкуванням із матушкою-ігуменією Катериною в  Свято-Успенському жіночому монастирі с. Домбоки Мукачівського району, екскурсії до таємничого замку “Паланку”.

Далі, ще з більшими емоціями, усім кортить відчути користь термальних басейнів краю – тож рушаємо до оздоровчого комплексу “Жайворонок”, що в м. Берегово. Після чого як-ніяк доречною стала вечеря в Мукачівському жіночому монастирі. А відтак завершальним, чи не найбільш умиротвореним, акордом стала вечірня зустріч з керуючим архієреєм — Високопреосвященнішим митрополитом Феодором (більше фото за посиланням).

Владика душевно відповів на запитання людей з вадами слуху, допоміг їм розібратися в духовних хвилюваннях й порадив чимало корисного. На завершення традиційне спільне фото! 🙂

Субота, 4 травня

Ранок суботи мабуть для кожного учасника видався недоспаним 🙂 І вечірні посиденьки з довгими розмовами вдалися взнаки, і похмура погода, однак усі разом налаштовані на великі цілі – підкорення мальовничих гірських місцин Закарпатського краю.

Тож, розпочинається день зі сніданку в Красногорському Всіхсвятському чоловічому монастирі. А далі – напрямок до Свалявського Кирило-Мефодіївського жіночого монастиря, в якому певні сестри-монахині володіють жестовою мовою. Саме вони і розповідають про цікавинки чернечої обителі, її молитовний устрій і, звісно ж, ми навідуємось до храмів, де оспівуємо Воскреслого Христа. Завдяки перекладачам до молитви долучаються усі присутні.

Відтак їдемо досить довго – аж на Воловеччину, до історико-пізнавального туристичного маршруту, що має назву “Лінія Арпада” (с. В. Грабівниця). Завдяки гіду поринаємо до сторінок військової історії й наочно бачимо й проходжуємось найбільшим бункером в Україні.

Ще трішечки руху трасою і ми на чарівних перевалах Міжгірщини. Як не зробити світлину, а головне не підстрибнути від радості?

Допоки милуємось краєвидами, Іршавська молодіжка на чолі з архімандритом Агапітом (Шпиняком) вже доварює пресмачний бограч в селі Пилипець, неподалік водоспаду Шипіт. Рада зустріч, обмін думками між молоддю і смачне частування – все було на вищому рівні!

Трішки перепочивши, рушаємо на підйомники, аби пощупати на вершинах сніг!) І, навіть, злива не завадила! Бо ж як усі казали із упевненістю – “ми не з цукру!” :))

Відтак ми знову повертаємось до водоспаду, тут емоції у всіх ще більше додались, це було щось! Далі вже й не описуємо, бо ж в кожного є свої чарівні миті цього вечора…

Додамо, що в другий день події з нами незмінно вірно крокувала і знімальна група телеканалу “Перший кабельний”, аби підготувати нові медіапроекти! Вдячні керівництву та оператору Денису! 🙂 

Неділя, 5 травня

Недільний день не міг обійтися без богослужіння з перекладом на жестову мову, яке й відбулося в Росвигівському кафедральному соборі на честь Різдва Божої Матері, що в Мукачеві.

Здійснювали переклад одразу декілька чуючих перекладачів: Катерина, Серафим, Євген, Мирослав і слабочуючий Денис. Приєдналися до літургії і члени мукачівської спільноти. Опісля з усіма поспілкувався і благочинний міста Мукачева – протоієрей Петро Лях.

Смачний обід в трапезній собору доповнило спілкування, після чого екскурсія до парку “Перемоги”, де якраз був у розпалі травневий фестиваль. Ну, а далі – до Ужгорода, бо ж за декілька годин уже поїзд до Києва. Аж не віриться, як промайнули дні, тож ще є декілька годин, аби побути всім разом.

На площі Народній замилувала очі виставка “Воскресни, писанко!”, відтак під легеньким дощиком найдовшою липовою алеєю в Європі, прямуємо до Свято-Хрестовоздвиженського православного кафедрального собору. А там на нас чекає представлення від будинку сімейного типу “Моя нова сім`я”, які крім автентичних танців показали гостям й власні вміння перекладу пісні про маму.

Усі були просто зачаровані талантами дітей і молоді. А настоятель собору – протоієрей Димитрій Сидор за чашкою чаю розповів гостям про буття собору, його будівництво й розвиток. А також про щонедільну трансляцію богослужінь в мережі Інтернет та перекладу їх на жестову мову. 

Спілкувалися б ми ще дуже довго, однак за графіком вечеря і прощання на пероні. Це завжди так трепетно! Однак ніхто не плаче 🙂 Ми усміхаємось, обіймаємо один одного і віримо, що вже зовсім скоро побачимось на інших зібраннях!

***

Іноді використовуючи масу слів і понять в мовленні ми завзято не чуємо одне одного. Однак потрапивши в оточення людей з вадами слуху – ви однозначно зрозумієте їх і почуєте по-справжньому, що саме вони хочуть до вас донести. Адже існує унікальна мова – серця!

Фоторепортаж з місця події: Ольга ПАЛОШ,

заступник голови Інформаційного відділу єпархії, журналістка

Фотосвітлини 2-го дня заходу: Алла Волянська, учасниця зустрічі

 

 

 

 

Переглядів: 473

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.