Сьогодні в Першу неділю, в перший воскресний день після 50ниці, після дня народження церкви, ми молитовно згадуємо усіх святих. В давнину говорили: «Поганий той козак, який не хоче стати отаманом». Тобто поганий той християнин, який у своєму житті не прагне стати святим!
У книзі премудрості Соломона сказано так: «Праведники живуть на віки, нагорода їх у Господі й піклування про них у Вишнього. Тому вони отримають царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він їх покриє правицею і захистить їх…» (5, 15—16). «Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі й прийняв їх як жертву всесовершенного» (3, 5—6).
Святі, це такіж самі люди як і ми, з гріхами, зі спокусами і часто надзвичайно тривалими, болісними випробуваннями (варто згадати хоча б одного іоанна багатостраждального, києво-печерського чудотворця), незважаючи на всі ці пристрасті, страждання, спокуси і гріхи, таки досягли святості – значить, і грішна людина, якщо хоче, то може стати святим! Можемо і повинні і ми з вами стати святими. А чи стаємо ми ними?
Всі Святі невипадково згадуються через тиждень після Трійці – на Трійцю була встановлена Церква, це день її народження, посаджене насіння в землю. І ось ми бачимо, яким яскравим кольоровим великим пишним стало це дерево – святі мученики і сповідники, преподобні і пророки, юродиві і святителі. Цим показується, що святість – це плід Духа Святого. Цей плід дозрів не в якихось напівбогах, велетнів або інопланетян, а звичайних людей, можна так Сказати зроблених з того ж тіста, що й ми з вами.
Коли Святий Дух зійшов на апостолів у Сіонській горниці, Він зійшов не тільки для тих, хто тоді в ній був присутній. Він зійшов для всього світу. І ми робимося причетними цього Духу в момент хрещення, у момент здійснення святих Таїнств, в момент, коли підходимо до Святої Чаші. У день Усіх святих, церква нагадує нам, з одного боку, про велич всіх святих, які, як зірки, наповнили весь неосяжний небосхил, а з іншого боку, про те, що ми з нами цей час пропустили повз себе, ледь- ледь винесли самі крихти духовного досвіду і духовного повчання. І щоб допомогти нам, Свята Церква, з завтрашнього дня заповідає вступити в Петрівський піст, як би закликає скористатися цим черговим постом, щоб очистити своє серце, освятити свої помисли, по сповідатися причаститися, підійти до Бога, підійти до всіх святих і постаратися разом з ними увійти в цю Церкву Торжествуючу, яку ніякі сили ніколи не зможуть здолати бо так сказав сам Спаситель.
Святими не народжуються, ними стають, завдяки «Стяжінню Духа Святого», як колись сказав св. Серафим Саровський. У святих ми шануємо не безгрішність (безгрішний лише Бог), не творені ними чудеса, висловлювані передбачення, подвиги аскетики, зцілення, чудеса, а ту благодать Божу, яка в них засяяла, зробивши їх «істинними Храмами Духа Св.».
Як писав апостол Павло: «І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, …А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрещені в тіло одне, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. (1 до Коринтян 12:7-13)
Згідно зі словами Апостола, церква вшановує самих різних людей, що отримали безцінний дар Святого Духа через своє життя або через свою смерть. При цьому треба розуміти, що майже ніхто з святих не ставав таким миттєво, але ніхто не знаходив «помазання Божої благодаті» раптово і без свого сильного бажання бути з Богом. Але крім помазання благодаттю святі завжди залишалися звичайними людьми зі своїми звичками, людськими немочами, складними моментами в житті, за які вони гірко каялися. Апостол Павло називає святими всіх віруючих християн. І зрозуміло – людина створена Богом за образом і подобою Божого і сенс життя християнина полягає в тому, щоб стати подобієм Божим, максимально у подобитися Богові.
Першим увійшов в рай Розбійник. Завдяки покаянню і словам «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє». Марія Єгипетська-ще один Із яскравих прикладів покаяння: з ранньої юності вона вдавалася до розпусти, потопала в гріху спокушала всіх оточуючих чоловіків. І раптом вона захотіла увійти до церкви, куди її не пустила сила Божа. Тоді Марія і зрозуміла весь жах свого життя і до кінця днів каялася про свої гріхи.
Скільки всього святих у християнстві – невідомо. Житія та описи святих не вміщаються в самі товсті книги, про подвиги тисячі християн ніколи не буде відомо. Особливе значення для православних має шанування Пресвятої Богородиці, Цариці Небесної. У народі її називають Заступницею і кажуть: «Хто не знає Пресвятої Діви Марії, той не знає й Ісуса». Ми не дізнаємося про мучеників перших століть християнської церкви, розірваних дикими звірами на арені цирку за віру в Христа, невідомими для нас залишаться імена подвижників і ченців, що жили у видаленні від світу і так гаряче молилися за людей і весь світ. Святі є і тепер серед нас. Вони практично наші сучасники, вони мешкали на сусідніх вулицях, слухали радіо, їздили в автомобілях, ходили в магазини і жили звичайним, життям. Тим самим вони показують нам, наскільки близько від нас знаходиться благодать Божа, варто лише захотіть і головна мета життя християнина – виявляється досяжною. Тому ми святкуємо сьогодні пам’ять тих звичайних людей, хто здобував Духа Святого і знайшов помазання благодаті.
Заповідь нову даю вам, щоб любили один одного; Як Я вас полюбив, так і ви любіть один одного (Ів. 13:34) говорив Христос. Якщо будете любити один одного, якщо наша любов не буде егоїстичною, якщо ми будемо любити людину не тому, що він нам приємний, або вигідний а тому, що він наш брат у Христі, створений за образом і подобою Божою, якщо ця любов буде опромінювати наше життя, якщо ми будемо прагнути до того, щоб на кожному кроці свого життя нести радість людям, нести радість усім, хто сумує, нести радість тим, хто потребує розради, якщо люди будуть відчувати, що в нас горить вогонь любові, – то в цьому вогні любові згорять всі ваші гріхи, згорять всі ваші недоліки, всі спокуси зникнуть, і виявиться так легко перемогти всякий гріх і перемогти батька усякого гріха, тобто диявола.
Дорогі брати та сестри, Любіть один одного, і ви наблизитеся до Бога, полюбите Бога. Любіть один одного, і ви підете по шляху святості. Розвивайте в собі любов, і тоді ваше життя буде як життя святих. Хоча й не без труднощів, але все ж сповнена радості і духовного блаженства тобто щастя. І тоді вам не страшна буде навіть смерть, тому що для вас кінець життя буде не страшна смерть, а блаженне успіння. Тоді в кінці вашого життя вас буде чекати не порожнеча, а вічна пам’ять. Тоді й ми з вами і наші нащадки увійдемо в цей собор святих.
Нинішня перша тиждень (неділя) по п’ятидесятниці присвячується Церквою пам’яті всіх святих – і поіменно відомих Церкви, і відомих тільки одному Богу. Великий і святий цей день, і годиться нам, хоча б молебним співом, вшанувати його і випросити у всіх святих молитви їх перед Богом за нас, щоб і нам грішним стати хоча б в останніх рядах тих, яких удостоїв Господь Бог назвати Своїми чадами, тих, які вдруге народилися, вже «не від хотіння плоті” (Ін. 1:13), але від Самого Бога і безмірною силою Євангелія Христового. Це і буде з усіма нами! Амінь.
Чи можна хрестити дитину подвійним іменем?
Інколи батьки називають своїх дітей не православними іменами. У такому випадку треба вибрати інше православне ім’я, яким будуть хрестити. Новоохрещений хреститься ім’ям уже існуючого святого, який стає його небесним покровителем. Хрестившись людина покликана стати іншою, і допомагає їй в цьому її власний ангел хранитель її сила віри і волі. Кожне ім’я це окрема людина і окремий індивід! Окремий! А коли в нас кілька імен, то Виходить що у нас живуть дві, а то й три людини? Тобто, хто я насправді Артур, Ростислав, може Михайло? Апостол Павел ще до хрещення мав ім’я Савл але коли він став християнином вже ніхто його не називає Савл, лише Павел. Це ж було і з князем Василем-Володимиром та іншими хто приймав віру Христову. Вони назавжди ставали іншими, Христовими. Існує твердження, що друге ім’я, яке залишилося в тайні від усіх, допомагає вберегтися від злих дій різних ворожок, відьом і просто поганих людей, бо вони, нібито, не знаючи істинне ім’я, нічого поганого не зможуть зробити. Це є лише народне повір’я. Для християнина не треба ховатися, щоб отримати захист від злого ока, а шукати захист у Бога і отримувати його через побожне християнське життя, дбання про свою душу, сповідь, причастя та богослужіння. Батьки, які все ж таки вирішили хрести свою дитину під іншим іменем, мають пам’ятати про те, що молитися за свою дитину вони будуть за тим іменем, яким хрестили. Це також стосується будь якої згадки вашої дитини у церкві і поза церквою: приватна молитва, записки за здоров’я, сповідь, причастя, вінчання. І ще одне. Дуже цікаво, хто ж відповідатиме на Страшному суді за особистість, якщо причащається і поминається церквою іменем яким хрещена людина? Ім’я повинно бути одне і те що в хрещенні дається, тим паче що це імя вибирають самі батьки. Мати декілька імен модно, зручно, так всі роблять! Всі це хто: мої близькі, родичі. Можливо ви перші станьте на захист правої віри, перші скажіть – ні! Це буде важко, але гідно в очах Божих і зміцнення вашої власної віри в Христа, як Бога. Це буде ваша перемога над собою і своїми примхами. Через такі здавалося б маленькі перемоги, люди стають ближче до Бога. Тому краще постаратися і вибрати одне імя.
Ангел-Хранитель – це Ангел Божий, який даний при хрещенні людині, він з нами все життя оберігає нас від зла і гріха. а святий, ім’я якого носимо, – це свята людина, яка колись жила на землі це святий, який молиться за свого так би мовити підопічного перед Богом, До нього ми звертаємося в молитві як до заступника перед Господом, хоча їх місія схожа.
Основні умови прославлення святих
Основними умовами прославлення святих у всі часи були такими: 1.
Віра Церкви у святість прославлених подвижників як людей, що Богу догодили і які послужили проповіді Святого Євангелія.
2. Мученицька за Христа смерть або катування за віру Христову.
3. Чудотворення, що здійснюються святим за його молитвами, або від чесних його останків-мощей.
4. Високе церковнке первосвятительське і святительське служіння.
5. Великі заслуги перед Церквою і народом Божим.
6. Цнотливе, праведне і святе життя, не завжди засвідчене чудотвореннями.
7. Нерідко свідченням про святість праведника було велике шанування його народом, іноді ще за життя.
Якщо підсумувати всі ці умови, то коротко їх можна виразити так праведне житіє, сповідання православня, народне шанування і чудотворення.
Чини православних святих
Праотці — предки Ісуса Христа у плоті, перші виконавці волі Господа на землі. До праотців зарахований і праведний Йосип, обручник Пресвятої Богородиці.
Апостоли — учні Ісуса Христа, вони були послані проголошувати християнську віру. З дванадцяти апостолів одинадцять прийняли мученицьку смерть, лише Іоанн Богослов дожив до глибокої старості й помер своєю смертю також є апостоли від сімдесяти (або від 72), до числа яких входять учні Христа та учні його учнів: призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. Лк. 10:1
Рівноапостольні — святі, які потрудилися особливо у проповідуванні Євангелія та навернення народів у християнську віру (Марія Магдалина, князь Володимир, святий Костянтин, святі Кирило й Мефодій та інші).
Євангелісти — чотири святих чоловіки, які написали Євангелія, натхненні Святим Духом.
Пророки — вони були натхненні прорікати Слово Боже. Біблія містить книги, написані шістнадцятьма пророками. Найбільш шановані народом пророки поминаються в особливі дні: Ілля Єремія Іоанн Предтеча
Мученики — ті, хто померли за Христа і віру. Це найчисленніша категорія, оскільки протягом тривалої історії християнства віруючі неодноразово піддавалися гонінням. Особливо шануються та прославляються великомученики, які перетерпіли дуже жорстокі муки з небувалою стійкістю духу: Георгій Змієборець, Пантелеймон Цілитель і багато інших.
Сповідники — ті, хто постраждав за віру, відкрито її сповідуючи в часи гонінь, але уникнув мученицької смерті.
Преподобні — святі, що прославилися в чернечому подвигу. Чернече покликання розглядається як особливий Божий дар. Життя ченців присвячене служінню Господу, вони стараються в пості та молитві, знаходять християнську чесноту любові через бідність, смиренність, послух, чистоту. Серед найбільш улюблених народом — Пахомій Великий, Антоній і Феодосій Києво-Печерські, Сергій Радонезький, Серафим Саровський, Олександр Свірський.
Святителі — святі, які прославилися в єпископському сані, видатні церковні діячі. Особливо шануються в народі святителі Микола, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Василій Великий.
Стовпники — святі, що обрали для себе особливий подвиг — стояння на стовпі, на якому вони проводив більшу частину свого життя. Зразком цього чину став святий Симеон Стовпник.
Благовірні князі й царі — правителі, які використовували отримані від Бога владу та багатство для милосердя й для зміцнення віри.
Безсрібники — святі, які прославилися своєю безкорисливістю.
Юродиві, як правило нагадують божевілля, вони здійснюють вчинки, які здаються дивними. Часто під маскою божевілля ховається дар прорікання та гострий розум. Юродиві викривали людські пороки й брали на себе сміливість надоумлюти можновладців. Найбільш шановані в народі — Василій Блаженний Московський, Прокопій Устюжський, Ксенія Петербурзька.
Страстотерпці — загиблі не від гонителів християнства, а від одновірців — політичних супротивників. їх подвиг — непротивлення ворогам і незлобливість. Страстотерпцами вважаються святі Борис і Гліб, убієнний в Угличі благовірний царевич Димитрій та інші.
Праведники — святі, що вели праведне життя серед людей (наприклад, Іоанн Кронштадтський, Захарій і Єлисавета — батьки Іоанна Предтечі та ін.)
Чудотворці — святі, що прославилися вчиненням чудес. Це не особливий чин святості, тому що дуже багато святих отримали цей дар від Бога. Серед них особливо шануються преп. Серафим Саровський, святитель Миколай, преп. Антоній Римлянин.
Якому святому коли потрібно молитися
молитися потрібно Богові перш за все. Однак є святі, до яких звертаються в особливих ситуаціях. Так, при хворобах моляться про зцілення святому Пантелеймону Цілителю, який був лікарем-безсрібником,
швидке одужання – мученикові Панкратію;;
– непліддя – святим праведникам Іоакиму та Ганні;
– дитячі хвороби – святителю Юліану, праведній Юліанії Лазаревській;
– епілепсія і тяжкі нервово-психічні розлади – мученикові Віту Римському;
– алкоголізм – мученикові Воніфатію, Божій Матері перед іконою «Неупиваєма Чаша».
І ще довго довго можна перечислювати
Собор Карпаторуських Святих
Милістю Божою Священний Синод Української Православної Церкви встановив пам’ять Святих нашої землі як Собору Карпаторуських Святих. Сьогодні є надзвичайно актуальним пізнавати їхній життєвий шлях нам, їхнім нащадкам, що проживають на цій землі. Адже у них ми можемо взяти не тільки приклад благочестя, а й знайти відповіді на різні запитання. Наприклад, чи потрібно заново хрестити тих, хто був хрещений греко-католицькими священиками? Відповідь знаходиться в житії преподобного Алексія Карпаторуського, сина греко-католиків, хрещеного греко-католицьким священиком. Та, нажаль мало прихожан-закарпатців знають життя всіх Святих земляків. Необхідно щоб кожен міг пізнати їхній досвід життя в Бозі і долучати до цього пізнання і інших. Приємно відмітити, що стараннями Владики Феодора більшість молодіжних братств єпархії має своїх Небесних Покровителів Карпаторуських Святих, а в Мукачівському аграрному ліцеї освячено каплицю на їхню честь. Два роки тому було навіть проведено літній молодіжний табір на честь праведного Алексія Товта. Окремо слід зупинитись на Святому, що не є родом із Закарпаття і ніколи тут не був, проте його стараннями як духівника закарпатських священиків, в т.ч. архімандрита Василія (Проніна), відроджувалось та стверджувалось Православ’я на наших землях. Це Святитель Іоанн, архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський, котрий в листах неодноразово підкреслював любов до нашого народу, живо цікавився станом Церковних справ. Сьогодні завдяки архієпископу Мукачівському і Ужгородському Феодору його Ім’я відоме у різних колах закарпатців. З благословення Владики в Ужгороді будується храм на честь Святителя Іоанна, в монастирі с. Кострино освячено каплицю, а Свалявське молодіжне братство має його своїм Небесним Заступником. Тисячі закарпатців, завдячуючи Владиці Феодору, горнуться до Святителя Іоанна з проханням допомогти у своїх нуждах, знаючи Його як Великого Чудотворця.
На заводі «Софріно» 2013 році було виготовлено цілу серію ікон великих розмірів. На цій іконі зображений прихід Святих та їх зустріч. Там перераховані і зображені землі, які просвітились їхньою проповіддю. Є там і Карпатська Русь і сучасне зображення Мукачівського монастиря. Одна з таких ікон була подарована на храм Святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського в Ужгороді, де і сьогодні знаходиться.
Собор Карпаторуських Святихстаном на січень 2013 року:
- Рівноапостольний Мефодій
- Рівноапостольний Кирил
- Рівноапостольний Ростислав, князь Великоморавський
- Прподобний Іоанн Чеський
- Прподобний Мойсей Угрін
- Прподобний Єфрем Угрін
- Мученик Георгій Угрін
- Святитель ІосифМараморошський
- Святитель ДосифейУгольський і Карпаторуський (Феодорович)
- Праведний ісповідник Алексій (Товт)
- Мученик Максим (Сандович)
- Святитель ДосифейНішський і Карпаторуський (Васич)
- Преподобний Алексій Карпаторуський
- Преподобний Іов Угольський