У неділю, 24 грудня, у Мукачівському Свято-Миколаївському жіночому монастирі відбувся похорон спочилої в Господі монахині Серафими (Дудаш), однієї з найстарших насельниць обителі (09.04.1927-23.12.2017).
Протягом не одного десятиліття вона була духовною матір’ю для сотень священнослужителів та багатьох тисяч мирян.
Чин її похорону з відспівуванням звершив керуючий Мукачівською єпархією Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський.
Його Високопреосвященству співслужило численне духовенство монастиря та єпархії.
Після прощання із монахинею, труну з тілом під молитовний спів обнесли навколо храму, і після цього його було віддано землі на монастирському кладовищі.
− “Відійшла до вічності велика подвижниця благочестя. 23 грудня о 07.30 ранку на 91-му році життя відійшла до вічності найстаріша монахиня Мукачівського монастиря – монахиня Серафима (Добош). Описати подвиг цієї людини не легко. Скажу кілька слів… 60 років монахиня Серафима була прикута до ліжка, практично нерухомо. Одного разу відвідуючи матушку почув від неї дивні слова: “Я найщасливіша людина на землі!” Бачачи перед собою страждальницю у вимірі 60 років, яка не бачить світу, сліпу і нерухому, її слова здивували. На запитання: “Чому Ви вважаєте себе найщасливішою?”, стариця відповіла: “60 років тому Господь посітив мене хворобою, мене паралізувало, я осліпла і оніміла. Єдине, що просила у Бога, щоб Господь повернув мені мовлення, аби могла прославляти ім’я Господнє! І Господь відкрив мої уста! Я маю можливість день і ніч славити Ім’я Боже!”… Ми бачили перед собою Старицю-Утішницю. Ми її втратили на землі, тож скорбимо. АЛЕ! Ми віднайшли молитвеницю на небі!” – відзначив у слові про спочилу монахиню, владика Феодор.
Нехай упокоїть Господь душу новопреставленої в небесних оселях і пам’ять її буде з роду в рід!
Фото: Іван ФЕННИЧ
