Багатогранна постать преподобного Олексія (Кабалюка) може стати темою для низки дописів. Роблячи пост-фактум проведеної Міжнародної наукової конференції під назвою «Життя та благословенні труди преподобного Олексія (Кабалюка)», що відбулася в Мукачеві 4-5 жовтня, ми вирішили також висвітлити думки про святого земляка у ракурсі його місії як священнослужителя. Його взірець життя є основоположним для кожної віруючої людини і душпастирів, що ведуть своє стадо до Христа. Озвучити квінтесенцію наукового заходу, що відбувся, ми попросили голову Інформаційного відділу Мукачівської єпархії, кандидата богослов’я, вченого секретаря БІНДЦ – протоієрея Олександра МОНИЧА.
– Вдячні Милостивому Богу, що древня Мукачівська православна єпархія стає тією науковою платформою, тим місцем, яке щороку об’єднує церковних і світських науковців України, Європи та світу. Під час Міжнародної наукової конференції присвяченій 140-річчю від дня народження та 70-річчю від дня смерті преподобного Олексія (Кабалюка): «Життя та благословенні труди преподобного Олексія (Кабалюка)», ми почули ті речі, які воскрешають преподобного заново. Його постать відновилася і постала в нових фактах – що приємно, в досі не відомих і, навіть, таких, що звучали вперше.
Хотілося б зупинитися на деяких з них. Відзначимо, що в ті роки, коли жив прп. Олексій священики мали ряд привілеїв у соціальному й фінансовому планах, але тільки в одному випадку – якщо були католиками! Ми говоримо про Кабалюка як святу людину, тому що він не зламався під даним тиском! Насправді це глибоке питання й серйозні речі для роздумів. Думаєте, до нього не підходило вищестояще керівництво уряду, не пропонувало бути своєрідним паном-священиком? Преподобний на подібне казав тверде «Ні!». Про це все є документальні свідчення, а також за те, як його люди таємно перевозили на возі, закидуючи гноєм, аби він звершив їм потрібні треби чи богослужіння. Тодішня влада за його просвітницьку богослужбову діяльність ув’язнила преподобного на 3 роки. Та святий продовжував боротися, відпрошувався від жандармерії на кілька днів, щоб, на конях з возом їхати до Сербії чи іншої країни з метою отримати від єпископа лист-підтверження та визнання його як законного священика на Закарпатті – людину, яка безпосередньо народилася на цій землі! 
Нині шанований угодник Божий був простою людиною, яка народилася в селі Ясіня на Рахівщині, але за Божим велінням він відіграв велику роль у поверненні зі гноблення православної віри. Його звернення до влади, Президентів не були даремними – вони його слухали! Та робив це наш святий земляк не своєю силою.
Він володів чимось більшим, ніж дипломатією, а саме внутрішньою благодаттю й даром слова.
Про прп. Олексія (Кабалюка) можна говорити п’ять чи десять конференцій. А, головне, щоб ми з цього взяли для себе приклад справжнього служіння священнослужителя. Кожний священик в теперішньому часі має бути не стільки літургійним виконавцем, на мою думку. Ми звершуємо чин за требником, а людей хрестить, вінчає чи ховає не священик, – це здійснює Дух Святий через чин, який ми виконуємо! Кабалюк це прекрасно розумів. Його гнали – він говорив, його ставили на коліна, гнобили – він вставав і йшов далі, володіючи силою Божою і при цьому схиляючи голову. Як зазначали доповідачі в одному з виступів, його бажали зробити єпископом, а він просив прощення в тодішнього єпископа Сербського за це бажання людей – це найвищий “пілотаж” смирення!
Преподобний ніколи не думав, що про нього скажуть. Це перегукується зі словами настанов правлячого архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора: «Ніколи нічого не бійтеся!». Ми не повинні ганятися за кількістю людей в храмі – треба радіти, якщо прийде двоє, троє чи п’ятеро, але таких, що будуть по-справжньому молитися за твоєю спиною. Не дай Бог, священику приводити людей до себе! Ми маємо стояти збоку, в тіні – преподобному це дуже добре вдалося виконати.
Люди в ті часи йшли не за Кабалюком, а за Христом, бо бачили за його життєвим прикладом справжність православної віри, результатом чого й стала святість…
Сподіваємося матеріали даної Міжнародної конференції розповсюдяться в рамках наукового поля і принесуть щонайбільшу користь для соціуму, – наголосив протоієрей Олександр МОНИЧ.
[youtube http://www.youtube.com/watch?v=2wPfFwtVz14&w=560&h=315]
Записувала: Ольга ПАЛОШ
Відео: Сергій ЛАВКАЙ