Минулої неділі, 15 травня, як ми раніше повідомляли, в Перечинській школі-інтернаті відбулось свято, яке порадувало не тільки діток, а й дорослих. Подібні масштабні заходи, що поєднують цікаве дозвілля з невидимою для ока, але відчутною для душі, присутністю Духа, Який живить усе навколо, в цій місцині неодноразові. Як і годиться, чималих зусиль до організації того чи іншого заходу докладають місцеві священнослужителі. Користуючись нагодою ми вирішили поспілкуватись з благочинним Перечинського району протоієреєм Володимиром Грицьком.
– Отець Володимир, для початку розкажіть трішки за себе, як вирішили стати священнослужителем, за свою сім’ю…
– Народився я 11 листопада 1969 р. в с. Кошелево Хустського району Закарпатської області. Ще з дитинства мама прививала мені любов до Бога, а потім сам Господь розправляв крила і привів до стежки священнослужителя.
3 червня 1993 р. закінчив Московську духовну семінарію. Цього ж року був прийнятий в клір Мукачівської єпархії і призначений настоятелем приходу с. Бородівка Мукачівського району.
З 25 вересня 2002 р. призначений настоятелем Свято-Миколаївського храму в м. Перечин. Тоді ж став благочинним Перечинського району.
Одружившись з матушкою Мариною, сім’я зросла на сина і дочку.
– Який основний напрям служіння виконуєте у ввіреному Вам Перечинському благочинні?
– Основним напрямом є служіння Господу нашому Іісусу Христу! За який проект ми б не бралися, працюємо усім братством священнослужителів нашого благочиння.
На сьогодні в нас діє 26 храмів і два монастирі: Зарічевський Свято-Марії-Магдалинівський жіночий монастир та Ворочівський Свято-Покровський чоловічий монастир. Чернечі обителі так само долучаються до гуманітарних та місіонерських проектів.
Так, до прикладу, голова Перечинського молодіжного братства імені архімандрита Василія (Проніна), духівник Зарічевського Свято-Марії-Магдалинівського жіночого монастиря, архімандрит Миколай (Шестак) до Дня святого Миколая разом з братством проводили майстер-класи з маленькими дітками, також до цього свята була роздана допомога малозабезпеченим сім’ям, з гостинцями відвідували Тур’я-Реметівський психоневрологічний інтернат. Також були проведені проекти під назвою «Як добре бути мамою», «Спішіть робити добро».
– Бачимо, що на території Перечинської школи-інтернату збудована чудова православна каплиця, аби дітки мали можливість духовно збагачуватись. Знаю, що ви щонеділі звершуєте в цьому храмі богослужіння…
– Ця каплиця в честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» збудована з благословіння архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора. Вихованці школи-інтернату дуже старанно беруть участь в усіх богослужіннях, завжди приходять завчасно, не спізнюються.
– На що особливо звертаєте увагу молоді?
– Звертаю увагу на слова святого Євангелія «Да любите друг друга».
– А що можете сказати за вашу паству Перечинського району? Наскільки люди побожні?
– Свою паству я люблю, бо її мені увірив Господь. Наскільки люди побожні і чи живуть справжнім православним життям – розсудить Спаситель.
– Які маєте плани на перспективу?
– Планів дуже багато, але все розпочинаємо з благословіння владики Феодора. А далі з Іісусовою молитвою проводимо своє служіння.
– Чи маєте якесь улюблене кредо чи вислів, за якими керуєтесь в житті?
– Так, це вислів преп. Серафима Вирицького: «Пусть о нас говорят плохо, а мы постараемся делать хорошо».
– Що, на ваш погляд, є найосновнішим в житті людини?
– Людина під час свого життя має прагнути до головного – наслідувати Царство Небесне.
– На завершення, отець Володимир, щоб Ви побажали нашим читачам?
– Тепер швидко спливає час і ця аксіома дієва для всіх людей. Кожна людина має свій час, свою годину. І кожен з нас повинен використати цей, свій, час, щоб зрозуміти: звідки я прийшов, навіщо і куди піду після смерті. Сьогодні мені хочеться в першу чергу подякувати Богові за те, що маємо, що мали і що будемо мати. Я бажаю всім читачам завжди мати чисту совість, світлий розум і терпляче серце для служіння Господу.
Розмову вела Ольга ПАЛОШ,
спеціально для https://m-church.org.ua/
