Наближається довгоочікуване й таке улюблене свято – Різдво Христове. Після дня святого Миколая-Чудотворця, як правило, розпочинається період активної підготовки до коляд, які є невід’ємною складовою різдвяних свят. Тож перебуваючи в періоді посту не гаймо дарма часу, а використовуймо його для славослів’я Новонародженого Богомладенця. Адже вивчення колядок справа не тільки пізнавальна, а й корисна для душі.
На тему різдвяних піснеспівів православного Закарпаття ми вирішили поспілкуватися із протодияконом Феодором Копинцем – регентом хору Ужгородського кафедрального Свято-Хрестовоздвиженського православного собору, доктором мистецтвознавства, заслуженим артистом України.
– Отче Феодоре, наш край славиться своїми давніми звичаями щодо святкування циклу різдвяно-новорічних свят. Серед іншого це й масові колядування, виступи бетлегемів та представлення різних святкових сценок…
– В Україні загалом, і на Закарпатті зокрема різдвяні коляди і пов’язані з цим традиції стали найбільш розповсюдженими після христинізації Київської Русі. Ті колядки, що збереглися на Закарпатті мають дуже давню історію, бо передавалися із покоління в покоління дідами, батьками, відтак дійшли до нас у первинному вигляді. Нелегкі часи радянських років не змогли позначитися на дотриманні благочестивих канонів нашими людьми. Особливо у сільській місцевості, рідше у містах, існувала, та й існує навіть до тепер, така традиція, що за Святу вечерю 6-го січня не сідають, допоки в хату не приходить перший колядник. Заведено ще й те, аби це був хлопчик молодшого віку, доросліші юнаки і дівчата ходили вже в наступні дні. Не обходиться, звісно, і без колядувань під час зустрічей рідних, близьких, які цілими сім’ями ходять один до одного. Ну і, звичайно, закарпатці як побожні люди обов’язково йдуть на Всенічне бдіння і Літургію до храмів, де колядуючи прославляють Спасителя Христа.
Колядують же в кожному районі і селі по-своєму, зважаючи на традиції. Також характерними для Закарпаття є бетлегеми, які виступають у селах за сценаріями із різними дійовими особами.
– Отче, ви займаєтеся обробкою і гармонізацією в основному місцевих закарпатських колядок і богослужбових пісень. Тож, які можете виокремити характерні ознаки різдвяних піснеспівів православного Закарпаття, зокрема і Ужгорода?
– Ми на Закарпатті спокінвіку маємо старі місцеві напіви, дуже оригінальні та неповторні. Вони характерні лише для території Закарпаття. Працюючи з цим матеріалом, екпериментуючи, я побачив, що у хорі ті напіви звучать зовсім по-іншому, це стосується і колядок.
Якщо звернути увагу, то коли хор виконує колядку в храмі, достатньо нам тільки розпочати, як підключається уся церква і вмить колядує, так як прийнято у народі. Тому там інших варіацій, крім народних не виконаєш.
Ось ця традиція, коли співає хор чи дяк і у голос співає вся церква є особливо характерною для наших закарпатських сіл і подеколи міст. Цей феномен є і в кафедральному соборі Ужгорода – співає наш хор і всі люди. Думаю, кращого варіанту безпосередньої участі в богослужінні немає. Прихожани слухають виконання хору під час Літургії не як концерт, а самі усвідомлено співають і моляться. Самі прихожани полюбляють казати: «Ми прийшли не слухати Літургію, а брати в ній участь». Це насправді важлива річ.
– Мабуть, ще однією важливою справою є і привчання підростаючого покоління до коляд?
– Значення вивчення колядок є особливо потрібним для молоді і дітей. Їм уже не треба буде розповідати чи заставляти читати, де Іісус народився і т. д., бо вони через саму колядку у доступній формі, часом казковій, сприймуть інформацію.
Різдвяні піснеспіви торжественні та святкові. Через колядки і діти, і дорослі прославляють Різдво Христове. Знаєте, по колядках можна вивчати богослов’я, адже в них описано історичні моменти, які були, де Христос народився, із якого кореня Давидова, як прийшли на поклін троє царів. Тому колядки десь можна назвати богослов’ям у слові і музиці.
– Ось уже 23 роки, як ви керуєте церковним хором Ужгородського кафедрального Свято-Хрестовоздвиженського православного собору. За цей період колектив набув авторитету…
– Ми з настоятелем собору о. Димитрієм Сидором разом організували хор, який на сьогодні є майже професійним, тому що до нього входять як професійні співаки, так і любителі церковної музики. У 1992 році, на престольне свято Воздвиження Хреста Господнього, відбулася перша Літургія, яку супроводжувало виконання нашого хору.
На початку люди дуже дивувалися, хто це співає в храмі, але полюбили хор і прийняли саме за те, що ми почали співати простими зрозумілими напівами. Видно Сам Бог підказував, як треба все робити.
– Який склад хору на тепер?
– Різноманітний, приблизно до нього входить 20 людей. Я стараюся залучати людей різного віку. Десь п’ятеро осіб співає в хорі з найпершого складу, колектив постійно поповнюється молоддю. Дуже часто до мене підходять батьки з дітьми, які мають велике бажання співати. Звісно, пояснюю, що хор не дитячий, майже професійний, але все ж дозволяю ставати поряд зі співаками хору і не забороняю підспівувати. З подібної практики залучання дітей до хору маємо добрі плоди: з декотрих дітей вийшли чудові співаки, які тепер є моїми помічниками.
Для того, щоб колектив далі успішно функціонував повинно бути і молоде, і старше покоління. Кажу з досвіду: в церковному хорі не кожен професіонал зможе співати через особисті причини, адже дехто не звик до церковного життя. Цей вид діяльності потрібно любити.
А дітей треба обов’язково долучати до церковного життя і співу. Мене ж моя мама так само, маленьким хлопчиком за ручку привела до храму, а дідик Федір, біля якого я сидів на лавиці, привчав своїм прикладом. Ось так і зростав, тому тепер бачу, що нічого мимо просто не проходить, все залишає слід, дає вплив. Адже, ще у ті часи, я побачив і запам’ятав, що церковні дяки співали зі Зборника, де були ноти з простопінням.
– Церковний хор, яким керуєте, прикрашає своїм співом не тільки богослужіння собору безпосередньо в недільні і святкові дні, а й виступає з концертними програмами…
– Ми зазвичай, беремо участь в богослужіннях в основному в соборі, але бувають і виїзди на запрошення до інших храмів і монастирів як Мукачівської єпархії, так і Хустської, а також інших областей країни.
Наш владика Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський, ще будучи архімандритом та духівником Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря, щороку запрошував наш хор на свято Успіння Божої Матері, і наша присутність мала бути обов’язковою. Ще відтоді він полюбив наш хор, як любить і тепер. Дуже добре, що ми усі маємо такого владику. Він підтримує проведення Різдвяних концертів, участь в якому беруть і молодь, діти.
Свого часу ми з колективом мали поїздки і до закордону, зокрема відвідували Угорщину, Словаччину, Польщу, Німеччину, Францію. Нам випала честь представляти Україну у Польщі на всесвітньовідомому фестивалі православної церковної музики. Тоді на сцені виступали відомі митрополичі хори з Росії, Молдови і нам вдалось стати лауреатами кращої духовної музики і виконання.
Ну, і щорічно, хор бере участь в Різдвяному єпархіальному концерті.
– До речі, чим плануєте порадувати відвідувачів цьогорічного Різдвяного концерту, який відбудеться 10 січня?
– Ми кожного року готуємо для виступу щось нове. Тепер спробуємо виконати концерт композитора Михайла Строкіна «Радуються всі Ангели». За тривалістю він не довгий, не більше п’яти хвилин, але маловідомий загалу. Також будемо його виконувати на Всенічному богослужінні у соборі. Ну, і, звичайно, для аудиторії представимо цікаві колядки.
– На офіційному веб-сайті кафедрального собору для ознайомлення представлені аудіозаписи колядок, які виконує ваш хор…
– У записах в основному є закарпатські колядки, пісня рождественського канону, у Карпато-руському напіві «Христос рождається» та ін. Водночас є такі колядки, які робили і відомі композитори, такі як С. Мартон, С.Людкевич. Піснеспіви у їхній обробці близькі до нашого сприйняття і добре слухаються. Представлений також нотний матеріал, який не завжди можна знайти. Усе задля зручності тих, хто хоче дізнатися і вивчити закарпатські колядки.
– Отець Феодор, якщо до особистого, що вважаєте своєю життєвою місією?
– По життю крокую за таким принципом: якщо не я, то хто? Деколи кажуть, що серце має певні поділки, так от у моєму серці основну поділку займає церковний хор і взагалі духовна музика. Інша складова це Закарпатський народний хор, якому віддав усе свідоме життя. У нас усіх нагорода буде одна – на Небі, а земні нагороди нічого не вартують. Переконаний, якщо Бог дав тобі талант, то, в першу чергу, треба йти до церкви, аби подякувати Йому за нагороду таким талантом.
Якщо би Бог дав мені здоров’я, сил і кріпості, то маю в планах видати збірник з місцевими напівами, адаптованими і перевіреними нашим хором.
– Протягом життя вас супроводжує надійна помічниця, яка дає можливість сповна віддавати себе улюбленій справі і допомагає вам у служінні – нею є ваша матушка Олена…
– Так, справді, я її називаю помічницею, бо постійно зайнятий, а вона створює вдома усі умови для моєї творчої натури. Матушка допомагає мені у всьому. Я іноді жартую: коли в хорі все добре, то це заслуга регента, а коли погано – хто винний? Матушка (сміється – Авт.).
– З якими побажаннями ви могли б звернутися до читачів напередодні різдвяно-новорічних свят…
– Хочу усіх привітати із наступаючим святом Різдва Христового, одним із найшанованіших свят. Колядуйте в ці дні і привчайте до цього своїх дітей, бо це відкладеться на їхньому подальшому житті. На жаль, відчутною є втрата традиції коляд по інших регіонах країни. Це стосується і деяких країн зарубіжжя. До прикладу, у Німеччині, Франції, які ми відвідували з виступами, і колядки, і народні піснеспіви є майже втраченими. Тому нашим обовязком є берегти це тисячолітнє надбання як ковток свіжого повітря. І, звісно ж, через щире колядування славити Народження Спасителя світу.
Розмовляла Ольга ПАЛОШ, спеціально для m-church.org.ua
З біографії: Протодиякон Феодор Копинець народився 23 грудня 1954 р. в с. Білки Іршавського району. Закінчив музичну школу, Ужгородське державне музичне училище, Київський інститут культури. За фахом диригент, вокаліст. У 2004 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Церковний спів на Закарпатті: від одноголосся до хорового співу». Свого часу викладав дисципліну «Церковний спів» в УУБА. Працює в Закарпатському народному хорі. У 2010 р. прийняв дияконську хіротонію. Священнослужитель і регент хору Ужгородського кафедрального Свято-Хрестовоздвиженського православного собору. Доктор мистецтвознавства, заслужений артист України, лауреат обласної премії імені Дезидерія Задора. Одружений. В творчому доробку Федора Копинця колядки: «Нова радість стала», «Три славнії царі», «Не плач Рахіле», «Небо і земля», «В Віфлеємі новина»; духовні пісні: «Под Хрест Твій стану», «Страдальна Мати»; гармонізації карпаторуських богослужбових піснеспівів: «Єдинородний Сине», «Отче наш», «Достойно єсть»; Євхаристичний і Пасхальний канони та ін.
За власною авторською редакцією Ф. Копинця у 2014 р. вийшов навчальний посібник “Словник церковно-півчих термінів”.
За його упорядкуванням вийшли наступні видання:
– «Збірник закарпатських богослужбових піснеспівів в гармонізації Ф. Копинця». – Ужгород, 1994 р.
– «Богородичні пісні» / запис текстів і мелодій І.В. Хланта, розшифровка мелодій Ф. І. Копинця. ВАТ «Патент», 2003 р.
– «Покаянні та похоронні пісні» / запис текстів і мелодій І.В. Хланта, розшифровка мелодій Ф. І. Копинця. ВАТ «Патент», 2007 р.
– «Співайте Богові нашому, співайте» / запис текстів і мелодій І.В. Хланта, розшифровка мелодій Ф. І. Копинця. ВАТ «Патент», 2003 р.
Колядка “В Віфлеємі новина” у виконанні хору Ужгородського Свято-Хрестовоздвиженського Кафедрального православного собору, в обр. протод.Феодора Копинця:
Файл колядки у форматі “.mus”, для програми FINALE
Прослухати, переглянути та завантажити усі Різдвяні піснеспіви (спів\mp3, ноти\ jpg, + mus\файл (Finale) можна на сайті Ужгородського Свято-Хрестовоздвиженського кафедрального собору http://ungsobor.church.ua