Наприкінці минулого тижня, 2-3 липня, група паломників, у складі 55-ти осіб, з смт. Великий Березний та навколишніх сіл, здійснила паломницьку поїздку по монастирях «малого Афону», тобто благословенного Закарпатського краю. Супроводжував вірян протоієрей Серафим Гичка, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму вищезгаданої місцевості. Священик радо ділиться здобутим духовним настроєм від паломництва:
– Узагалі за цей місяць це вже третя подібна поїздка святинями нашого краю – з благословіння Високопреосвященнішого Феодора, Митрополита Мукачівського та Ужгородського. За це час близько 170 людей Великоберезнянського благочиння відкрили для себе інший світ, який знаходиться так близенько біля нас та, на жаль, ми не завжди знаходимо час, щоб полинути до нього.
Світ справжніх чудес. Світ чудотворних ікон, біля яких розквітають сухі лілії, чи витікає миро, чи відбуваються інші чудеса, світ нетлінних мощей, світ люблячих та мудрих духівників, монахів та священнослужителів, світ неземної благодаті Господньої, яка відчувається настільки реально, що не може здаватися випадковістю, світ прекрасних обителей та монастирів, які немов острівки Царства Небесного на землі, завжди готові прийняти паломників та розділити з ними свої святині, молитву та богослужіння.
Важко навіть передати наскільки реально впливає на паломників благодать святих місць, наскільки змінює, надихає, навчає, преображає та укріпляє у вірі людей. Це, дійсно, необхідно відчути своїм серцем та душею!
Цього разу ми розпочали нашу паломницьку поїздку з Божественної літургії в монастирі на честь Похвали Пресвятої Богородиці, що зводиться в с. Доманинці. Нас зустрів настоятель обителі – архімандрит Іоанн. Він познайомив нас зі святинями монастиря в тому числі мироточивою іконою Пресвятої Богородиці та преподобного Гавриїла Ургебадзе, в честь якого там зведений храм. Помирував святим миром та зворушив кожного присутнього глибокими духовними настановами, серед яких нагадав, що паломницька поїздка повинна завжди проходити з молитвою.
Наступною нашою зупинкою незмінно став Свято-Успенський жіночий монастир в с. Домбоки. З великою любов’ю та благоговінням ми завжди відвідуємо цю святу обитель. Відслуживши молебень перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця», яка вважається покровительницею нашого краю, кожен відчув незмінну благодать і покров Пресвятої Богородиці. Також ми прикладалися і до інших святинь обителі, в тому числі ікони Пресвятої Богородиці «Акафістна», яка належала преподобному Олексію Карпаторуському. Також зустрілися зі схимонахинею Гавриїлою, яка сама родом з Березнянщини, і схимонахинею Херувімою, отримавши благословення цих, дійсно, подвижниць святого життя. Відтак відвідали кладовище та каплицю, під якою знаходяться нетлінні мощі, протоієрея Іоанна Карбованця, засновника цієї обителі, відслуживши там заупокійну літію.
Їдучи далі, ми не могли оминути Свято-Покровський чоловічий монастир в с. Ракошино. Де нас зустріли насельники обителі, познайомили з життям й святинями монастиря та пригостили смачним обідом.
Наступним місцем нашого паломництва став Красногірський чоловічий монастир, де якраз в цей період кожного року відбувається чудо – біля чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» розквітають сухі лілії. Це диво, яке дійсно має побачити кожен. Це теж місце особливої благодаті, яка відчувається завжди. Також настоятель обителі – архімандрит Іларій зробив для нашого храму великий подарунок – суху лілію, яка чудесним чином виросла і розквітла біля іконки минулого року. Зараз ця святиня зберігатиметься в нашому храмі.
Далі ми відвідали Свято-Троїцький Кирило-Мефодіївський монастир м. Свалява. Це, напевно, один з найкрасивіших монастирів нашого краю. Кожного паломника вражає, як вдається матушкам обителі підтримувати таку красу на великій території. Приклавшись до святинь обителі та помилувавшись її красою, ми незмінно піднялися до хреста. Відтак, наситившись благодаттю цього святого місця, відправилися далі.
Наше благословенне Закарпаття переповнене чудесами. І одне з найбільших зараз – це мироточива ікона Пресвятої Богородиці «Призри на смирення» в Іоанно-Богословському чоловічому монастирі с. Сільце. Туди ми і рушили. Ця святиня зустріла нас благоуханням та особливою благодаттю. Нас зустрів настоятель обителі – архімандрит Агапіт, розповів про історію монастиря, про чудотворну ікону, дав духовні настанови, та помазав святим миром. Також всі приклалися до чудотворного образу та отримали в благословення ватку змочену в миро, яке незрозумілим для людського розуму чином з’являється в дуже великій кількості на іконі і дивує паломників, більшість з яких бачать таке чудо вперше в житті. Дійсно, як не далеко від нас проходять такі чудеса, про які ми раніше тільки в книгах могли прочитати. І як не багато потрібно людині, навіть, не віруючій, щоб не тільки своїми очима побачити чудо, а й душею відчути благодать Господню, яку не можна зрівняти ні з якими іншими відчуттями світу цього. Ця свята обитель дійсно запам’яталася всім.
Наступною нашою зупинкою, вже останньою на цей день, став Архангело-Михайлівський чоловічий монастир с. Грушево. Він гостинно прийняв всіх паломників, не зважаючи на їх велику кількість, пригостив смачною вечерею та розмістив на ночівлю. Наступний день для всіх розпочався з Божественної літургії, на якій майже всі приступили до Таїнства Сповіді та Святого Причастя. Потім сніданок, після якого розповідь про монастир та його буття й духовні настанови для життя нашого.
Також ми відвідали скит цієї обителі в честь Афонської ікони Пресвятої Богородиці, де над нами прочитав молитву архімандрит Петро, помазав святим миром та теж дав духовні настанови.
Далі ми відправилися, в особисто для мене, одне з найбільш благодатних місць нашого краю – с. Мала Уголька. Там зберігаються мощі святого – Іова Угольського. Ми відслужили молебень до святого та приклалися до його нетлінних мощей. Також хто мав бажання – міг окунутися в святому джерелі. Дійсно, благодать цього місця і силу мощей святого описати неможливо. Звідти завжди не хочеться від’їжджати. А кожна хвилина проведена там, ніби очищає, наповнює новими силами, та надихає на покаяння і початок нового життя.
Але ми все ж таки поїхали далі і відвідали Свято-Вознесенський жіночий монастир в с. Чумалево. Там теж приклалися до святинь обителі та послухали про історію цього древнього монастиря. Удостоїлися взяти благословення та познайомитися з духовним чадом преподобного Іова Угольського, старенькою схимонахинею Євдоксією. Святість цієї подвижниці нас дійсно вразила, а благодать від її молитви відчувалася ще дуже довго. Вона нам розповідала про багатьох старців, яких знала в своєму житті, їхні передбачення майбутнього, та духовні поради.
Передостаннім місцем нашого паломництва став Свято-Миколаївський чоловічий монастир в с. Іза, де знаходяться мощі преподобного Олексія Карпаторуського. Ми приклалися до них, та до інших святинь цієї обителі. Відвідали музей цього святого, та могилку відомого духівника нашого краю, архімандрита Вассіана.
На завершення поїздки побували на місці явління чудотворної ікони Божої Матінки «Нанківської» в с. Нанково. Там нас зустрів настоятель храму, священик Димитрій, розповів про історію цієї ікони та святого місця. Прочитав молитву та покропив святою водою. Також подарував іконку для нашого храму. Паломники змогли набрати святої водички, попросивши благословення Пресвятої Богородиці.
Сказати, що ця паломницька поїздка сподобалася всім – це не сказати нічого. Ту благодать та душевну радість, яку всі отримали та відчули, важко передати будь-якими словами. Це дійсно можна тільки відчути своїм серцем і душею.
Всі паломники були вражені не тільки красотою обителей, не тільки великою кількістю святинь, а, особливо, відчуттям неземної радості та благодаті Господньої, якою вони переповнилися. Наші духовні «батарейки» зарядилися на 100% і це буде відчуватися ще довго, – підсумував спомини за паломницьку поїздку протоієрей Серафим Гичка.
