2 липня, у четвер 4-го тижня після П’ятидесятниці, в день молитовної пам’яті святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського, керуючий Мукачівською єпархією, Високопреосвященніший Феодор, митрополит Мукачівський і Ужгородський звершив архієрейське богослужіння в храмі на честь святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського в місті Ужгороді.
Свого архієрея разом з прихожанами зустрічав настоятель храму протоієрей Віктор Палош, голова Місіонерського відділу.
Перед початком Божественної літургії архієрей освятив новий іконостас, а також фундамент верхнього храму на честь святителя Іоанна Шанхайського.
Під час літургії Його Високопреосвященству співслужило духовенство єпархії.
У кінці був звершений молебень до святителя Іоанна, перед його написаною іконою.
Після цього владика черговий раз нагадав присутнім про життєвий шлях святителя.
Також архіпастир привітав настоятеля храму протоієрея Віктора Палоша, парафіян та гостів з престольним святом.
Фото: Іван ТРИКУР
Житіє святителя Іоанна Шанхайського: Народився 4 червня 1896 року у родовому маєтку своїх батьків, містечку Адамівка Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Слов’янський район, Донецька область) в відомій козацько-старшинській дворянській православній родині Максимовичів, яка матеріально підтримувала Святогірський монастир на Сіверському Дінці.
Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1914) і юридичний факультет Харківського університету (1918). Ще в юності був віруючою людиною, його духовним наставником був харківський архієпископ Антоній (Храповицький). Спочатку хотів замість університету вступити в Київську духовну академію, але за наполяганням батьків здобув юридичну освіту.
В 1918 році служив у Харківському окружному суді.
Після революції емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Закінчив богословський факультет Белградського університету (1925).
У 1926 був пострижений у чернецтво в Мільковському монастирі (своє церковне ім’я взяв на честь свого родича святителя Іоанна Тобольського), був законовчителем у сербській гімназії в місті Велика Кікінда (до 1929), викладачем і вихователем в духовній семінарії Св. Апостола Іоанна Богослова Охридської єпархії у місті Бітолі. З 1929 — ієромонах. У цей же період опублікував ряд богословських робіт.
З 3 червня 1934 — єпископ Шанхайський. Хіротонію очолив митрополит Антоній, який тоді ж направив лист архієпископу Димитрію (Вознесенському), де писав: Як мою душу, як моє серце посилаю до Вас Владику Єпископа Іоанна. Ця маленька, слабка фізично людина, з вигляду майже як дитя — є дивом аскетичної стійкості і строгості.
Під час життя в Китаї здобув повагу як благодійник, був попечителем різноманітних філантропічних товариств. Організував для сиріт і дітей бідних батьків притулок в ім’я святителя Тихона Задонського — спочатку в ньому було вісім дітей, а потім — вже сотні (усього вихованцями притулку були близько 3,5 тисяч дітей). Єпископ сам підбирав хворих і голодуючих дітей на вулицях шанхайських нетрів і приводив їх до притулку. У життєписі владики Іоанна сказано, що його улюбленцями були діти, яких він так охоче тримав при собі. Він завжди цікавився ними, екзаменував їх, посилав їм листівки і приносив подарунки. Він міг дивитися їм в очі по кілька хвилин тим теплим променистим світлом, що проникав у глибину душі, і це було як обійми матері для немовляти. Цей погляд був незабутній. Тіло цього аскета було як висохла кора дерева, але кожен, хто зустрічався з ним поглядом, відчував себе найулюбленішою істотою на землі.
Багато уваги приділяв релігійній освіті, відвідував в’язниці, відвідував хворих у психіатричній лікарні. Вже в цей період отримали популярність численні випадки зцілення безнадійно хворих за його молитвами. Кожен день служив літургію. За участю владики Іоанна в Шанхаї були зведені кафедральний собор Пресвятої Богородиці «Споручниця грішних» та Свято-Миколаївська церква.
З 1946 — архієпископ, опікувався всіма парафіянами Православної Церкви Закордоном в Китаї. У 1949 разом зі своєю паствою був евакуйований на острів Тубабао на Філіппінах. Служив там в таборі біженців, в якому проживали приблизно 5 тисяч вихідців з Росії. Домовився з американською владою про переселення російських емігрантів з Тубабао в США, що й було зроблено.
З 1951 — архієпископ Західно-Європейський з кафедрою спочатку в Парижі, потім в Брюсселі. Активно займався місіонерською діяльністю, взяв під свою опіку православні церкви в Франції та Нідерландах, заснував Голландську Православну церкву, сприяв підготовці місцевих священнослужителів, виданню богослужбової літератури французькою та голландською мовами. Також окормляв грецькі, арабські, болгарські та румунські православні парафії, надавши їм особливого статусу. Висвятив іспанського православного священика для Мадридської місії.
В 1962 переїхав до США. З 1963 — архієпископ Західно-Американський і Сан-Франциський.
Кафедральний собор на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» в Сан-Франциско був успішно добудований ще за життя архієпископа. У його крипті він був пізніше похований.
Помер 2 липня / 19 червня під час молитви в своїй келії під час відвідування Свято-Миколаївської парафії в Сієтлі з Курсько-Корінною чудотворною іконою Божої Матері. Після його смерті багато віруючих письмово підтвердили факти чудес, які були вчинені по молитві владики Іоанна.
2 липня 1994 причислений до лику святих. На Архієрейському Соборі 24-29 червня 2008 року Святитель Іоанн був прославлений для загальноцерковного шанування.