«НЕ ТЕ, А ТІ»

Щось не те! Щось не так! Кожен знає ці слова, які народилися в його єстві «завдяки» «не» таким ситуаціям, «не» таким діям, «не» таким результатам і т.д. Чому не таким? Тому що «такі» вони мали бути, бо «я» так хотів…

Щоразу опиняючись в полоні «свого» плану ми не просто думаємо, не просто налаштовані на «такий» результат, а стовідсотково впевнені, що те, що задумали, повинно бути так, як «я» хочу і як «я» це бачу. Чому в полоні, бо те, що ми задумали і хочемо реалізувати в житті часто так нас опановує і «володіє» нами, що ми стаємо поневоленими цим. Часто це буває просто ідеєю. Хтось скаже: це ж чудово! В тебе є ідея, ти хочеш щось зробити, ти до чогось прагнеш! Але, друзі, зараз не про це. Це все ок:) Мова піде про інше. Хочу висловити кілька стислих ессе про явище під назвою «наперекір долі»…

Чому в нашому житті іноді щось «не те»? Якщо сказати відповідно до святоотцівської традиції та Євангелія все дуже просто, навіть пре-просто: в нас немає смирення, тобто змирення з тим, що відбувається з нами. Чому? Бо заважає «я» так хочу, «я» так це бачу, «я» так буду робити, я, я, я, я… До речі остання буква алфавіту! Тобто ми поневолені онтологічною гординею. Щоб з нами не траплялося ми завжди! будемо у всьому звинувачувати когось з боку. Тобто всередині завжди буде лунати думка: це вони, тобто це «ті» у всьому винні. Однак, ніколи не буде лунати: це «те», тобто «я» у всьому винний.

Відбувається процес «несприйняття» того, що я не можу сприйняти те, що зі мною відбувається. Бо у всьому винні «ті». Цей стан несприйняття гнітючий. Він точить нас з середини. Роз’їдає нас. Відбувається процес самоліквідації. Ми накручуємо своє єство до стану оціпеніння, бо у всьому винне не «те», а «ті». Людина замикається. Не хоче бачити «тих», але водночас отримує насолоду від категорії «те». Все навколо стає неприємним і огидним…

Святе Письмо каже нам, що ми завжди повинні «миритися», тобто укласти мир або ж «з_мирюватися» з тим, що є в нашому житті. Чому? Бо, це найсильніша зброя у світі. У війні з собою. Ми до тих, пір не будемо переможцями над собою, допоки не здолаємо своє «я».

Бунт народжений через несприйняття руйнує нас. І чим швидше ми це усвідомимо, тим швидше ми опинимося на волі. На волі від свого ж ув’язнення. Тоді наступає тиха радість, бо «я» стає ні «те», і навіть ні «ті», а Він! Хай буде Його воля наді мною. Це так чудово, схиливши очі серця, усвідомлювати себе керованим Небом! Воно наповнює тебе непідробною радістю Духа! Радістю, яка змінює світ, бо цей світ є ти! Ти змінився, і світ навколо стає іншим. Якщо міняється світ в тобі, тоді він міняється і біля тебе.

Друзі! Зі святом Святої Трійці всіх Вас! Пам’ятайте, «Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений» (Ін. 3:8). Дайте Йому панувати у Вас і все в житті буде добре!

Переглядів: 441

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

one + thirteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.