Одного разу я дивився передачу «Орел і решка». Не пам’ятаю, в якій вони були країні, але в програмі показали кілька кадрів з храму якогось бога, де здійснювались жертвоприношення: всюди була кров, сморід, ведучій стало погано і вони покинули те місце. Жаль, що так мало відео було знято в храмі, і ми не побачили, як задля своїх богів язичники вбивають тварин, а їхньою кров’ю окропляють себе і свої речі.
Для нас це диковина, а для язичницького світу це звичайне явище, коли щось просили у богів ( чи то дощу, чи дітей, сім’ю, чи перемогу в бою), приносячи для цього жертву, а її кров’ю помазуючи себе: руки, обличчя, чоло тощо. А, щоб кров довше зберігалася і не змивалася, поверх малюнка намотували пов’язку, або робили ще краще: саму пов’язку вимочували в жертовній крові і вірили, що допоки ця святиня з тобою, тебе захищає і допомагає той бог, якому приносилась жертва.
Біси – це не забобони, сатана – отець обману, і як будь-якому брехуну, йому спочатку треба втертися в довіру, а потім нанести удар, тому для язичників і магів все має свою силу: і талісмани, і обереги,- все приносить удачу, все допомагає, захищає. Від кого? І от, коли християни їдуть на відпочинок до тропічних, курортних країн, за свої гроші бажають спробувати все, всюди побувати. Їм дають таку можливість. За невелику плату ви маєте унікальну можливість побувати в храмі якоїсь богині, на якомусь ритуалі, який щось там приносить: чи то гроші, чи успіх, а кому треба – то й дітей в сім’ю. Хто ж від такого відмовиться? Коли ми ще матимемо таку унікальну можливість? Тим паче всі йдуть і ми підемо, і недорого, і робити нічого не треба, адже жменьку ладану кинув, статуї поклонився, бажання загадав – і все. А на пам’ять про незабутній відпочинок додому привеземо сумку сувенірів, обереги і талісмани, брилки і магнітики з зображенням місцевих богів, яких всі так хвалять і які всім так допомагають. В нас домачасті сварки (а в кого їх нема?), не вистачає грошей (а в кого вони є?). А гід так щиро рекомендував саме цей оберіг, а не інший, а разом з цими тарахкалами в свій дім і в своє життя ми можемо привезти якусь нечисть, а з нею в добавку ще цілу купу біди, що падає на нас і на наших дітей. А хто хитріший, той придбає всіх цих оберегів за копійки і нам перепродасть в тричі дорожче, і ще краще за гіда розкаже, як чудесно воно допомагає, зціляє, від чого захищає, а ще, якщо сказати, що освячено в Єрусалимі, на святих місцях, в Храмі Гробу Господнього, а ще, якщо лікує від хвороб (особливо від тих, на які частіше всього хворіють),то успіх гарантовано. Довірливі прихожани на раз розкуплять все, і ще наперед замовлять і собі, і сусідові, і кумі.
Деякі народи не те що вірять у всіляких богів, в них навіть праве, ліве має велике значення, меблі повинні по особливому стояти (по фен-шуй напр.), не можна вказівним пальцем на людину показувати, бо в ньому негативна енергетика і т.д. В таких віруваннях і предмет, і колір мають божественне значення. Я розумію, що по- народному, червоне – символ крові, чи любові; зелене – то весна, трава, життя; чорне – траур по померлому тощо, (як в пісні «Два кольори»). Але це всього лиш символи і нічого надприродного. Та люди пішли далі, і з простої символіки перейшли на щось більш серйозніше: магія, потойбічний світ, приговори. Каббала, і подібне до неї, вчить, що всі навколо вороги, повсюди негативна енергетика, злі сили, завидливі люди, ти і твої діти в небезпеці, спасіння нема, треба спасатися, а як? І чудесним чином людству дається чудо- засіб – це спеціальні обереги на всі випадки життя. Щось дає гроші, а щось успіх, щось допомагає знайти другу половинку, а щось захищає від порчі, все, що треба є, робити нічого не треба, духи самі все зроблять. Серед великого асортименту є і червона ниточка, яка тепер популярна серед відомих людей, і “парує” майже під любий одяг.
Якщо цю ниточку так всі рекомендують, і вона така супер-сильна, то чому ті країни, з яких вона прийшла, так страждають: висока дитяча смертність, антисанітарія, всілякі хвороби, стихійні біди, в кінці кінців, бідність в сотні раз більша, ніж в нас. Туристам і нам по телевізору, звісно, покажуть тільки краще, що є в народі, але ми знаємо, що багато лишається за кадром. То чому ці талісмани, ці червоні ниточки, обереги їх не бережуть. Як оберіг може нас оберегти, якщо свій рідній народ вберегти не може? Значить те саме чекає нас!? Ми кажемо, що ми українці, «Слава Нації», «Слава Україні». Якій нації, що від нації в нас є? Замість вишитих рушників, в нас заморські обереги, замість вишиванки – талісмани і шпильки, – і так ми живемо і так нашу віру в Христа міняємо на червону нитку і оберіг.
«Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.» (Мк.8:38)
Навіть, якщо в інтернеті пошукати, що таке червона ниточка, то ви може здивуєтесь, але лише маги, екстрасенси, віщуни, гадалки будуть її рекомендувати, і гарно про неї відгукуватись, будуть вчити, як треба правильно її зав’язати, хто повинен її в’язати, на яку руку, що при цьому говорити, з якого матеріалу повинна бути нитка, і від чого вона рятує. Звісно, ще виб’є з півсотні реклами, де можна купити чудо-ниточки, браслетки і, щоб християни не сумнівалися, ниточки освячені і привезені прямо зі святих місць, з хрестиками, іконками, а для особливих -навіть з ладанкою знайдеться.
Дорогі во Христі, брати та сестри, в нас є багато одягу, а на ньому багато і червоних, і чорних і білих ниточок, і що з того? В нас є Бог і не повинні ми віддавати свої серце і життя нічому іншому, а тільки Йому Єдиному. (Вих. 20). А ми що робимо? Міняємо Бога на речі матеріальні, на нитки, пластмасу і залізо, воно ж все тлінне, все воно з часом пропадає, ржавіє, яка ж тоді на ньому сила? Наш дім не ікони спасають і не свята вода. А молитва і Божа благодать, що по-особливому сходить на людей по їх молитвам і трудам. Християни йшли на смерть тільки би не поклонитися ідолові, а ми від ідолів, від нечистої сили в свої будинки, в свої «Святая святих», вносимо всяке сміття, (Матв. 12.45). Думаю, рядки Єсеніна тут будуть до речі: “… Коли чорти в душі гніздилися, Значить, ангели жили в ній”. Вносимо в неї всяку нечисть, слуг сатани, що потім являються нам у снах, лякають дітей, мучать нашу душу. Так ми зрікаємося Христа, втрачаємо ту благодать, що випрошуємо у Бога при Хрещені, при Вінчанні, і уподобляємося Іуді, тільки він за 30 срібників продався, а ми за удачу, комфорт, за мільйон продаємо душу сатані. Один кінець на нас з Іудою чекає, і нема нам виправдання ні в цьому віці, ні в майбутньому.
Як ми можемо надіятись на Бога, коли так Йому зраджуємо? Амінь.
о. Іван Монастир