«В храмі людина дарує вже дароване» – протоієрей Іван Довжанин

Храм – це унікальна споруда, яка має властивість зачаровувати навіть сторонню людину, людину, яка навіть не відноситься до християн. Інколи достатньо всього лише однієї миті, одного мимовільного погляду і ми підкорені величчю та таємничістю цієї будівлі. Якщо вникнути в призначення і суть храму, то цей захват лише збільшується і всеціло полонить людину. Храм – це універсальна у всіх розуміннях споруда, і тут потрібно говорити не про особливість її культового призначення, а про її духовну дію. Справа навіть не у візуальному та емпіричному чинникові, тут все набагато глибше і таємничіше. Кожен християнин може підтвердити, храм містичним образом діє на людину, він підносить наш розум і серце від світу земного  до світу небесного. Тут з людиною відбувається незрозуміла містерія. Коли ми входимо у храм, ми входимо у місце, де панують інші закони, закони, реальність яких не підлягає сумніву.

В храмі відбувається тісне поєднання двох світів, певна синергія двох світів, і відбувається воно заради людини і для людини. Роблячи всього лише один крок, переступаючи поріг храму, ми немов покидаємо бурхливий світ, що постійно вирує і занурюємося в спокійну тишу, в тишу, де людина починає відчувати Бога. Тут, де ніщо не відволікає, з’являється час і можливість стати перед Богом віч-на-віч. Тут розумієш, які речі дійсно важливі.

Багато можна говорити про символіку і структуру храму, але все вже сказано до нас. Та дещо потрібно сказати і особливо наголосити. Храм – це місце особливої присутності Бога. Чому ця присутність особлива? “Бог присутній всюди”, – скажемо ми, – “і в однаковій мірі”. Така відповідь правильна, але є одна маленька деталь. Людина може обмежити присутність Бога, якщо точніше, то людська воля може обмежити дію Божої благодаті гріхом.

Людська воля і нею здійснений гріх – це чинники, які приводять до того, що благодать може відступити, покинути.

Згадаймо слова Христа звернені до євреїв «оставітса дом ваш пуст». Страшні фатальні слова, як наслідок цих слів – повне руйнування Єрусалимського Храму, а все через бездуховність євреїв.

Храм – це особливе місце, особливе тим, що людина посвячує, дарує, жертвує його Богу. Людина дарує вже дароване.

Те, що Тобою даровано нам, ми даруємо Тобі. Прекрасні слова звучать в Старому Завіті із уст царя Соломона при будівництві Першого Храму: «Твоя от твоїх».  Ми самі просимо, точніше благаємо, щоб Бог перебував у місті, яке ми йому посвятили, перебував заради нас. Це цікавий приклад взаємодії двох воль, те, на чому ґрунтується все сотеріологічне вчення Православної Церкви, принцип синергії, взаємодії. Все, що є в храмі ми даруємо тобі, все, що є в храмі, служить для Твоєї слави, все має на меті восхвалити Тебе і прообразує багатство і блаженство майбутнього Твого Царства. Як наслідок, від нас потребується благоговіння до Дому Божого, трепетне і шанобливе ставлення. «Вниду в дом твой, поклонюся ко храму святому твоєму во страсі твоєм»,- говорить цар Давид. Під час літургії людині співслужать  ангели, духовний світ настільки тісно поєднюється з матеріальним, що стає незрозуміло, чи то земля підноситься, чи то небо приклоняється.

Нехай же не будуть наші храми порожніми, нехай не будуть лише прикрасами, бо – це другий дім кожної людини, це місце радості і надії, місце тиші і спокою. Це місце зустрічі людини і Бога…

Протоієрей Іван Довжанин,

настоятель Свято-Михайлівського храму

м. Мукачево

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

fifteen − eleven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.