«Час»
…Час – таке дивне явище, здається просте слово, але дати йому визначення важко. Ми думаємо,що його так багато,а насправді – ні. Відкладаючи справи на потім,ми можемо, навіть, і не розпочати їх. Бо можливо,потім і не настане. Тобто, можна сказати,що це не життя, а певне, існування та очікування чогось. Чекаючи щось ми не живемо, ми маємо тільки одне відчуття-очікування. Чекати не знаючи чого і що. Дуже багато людей цілий тиждень чекають на п’ятницю, весь місяць на свята, цілий рік на літо чи зиму та все життя на щастя, а їм потрібно навчитися радіти кожному дню і насолоджуватися усіма моментами, бо час швидкоплинний. Ми навіть не встигнемо оглянутися і все життя позаду.
Інколи в глибокій старості люди згадують свої молоді літа та дитинство, зі сумом в очах. Здавалося б чому? Та із їхніх вуст лунає одна відповідь: “Як шкодую про те, що не цінував Богом дарований час”. Звертаючи увагу на всі погані чи не приємні нам справи чи ситуації, ми забуваємо помічати хороше, помічати добро. А, головне забуваємо робити його. Ми дивимося на світ лише очима. Але як сказав один монах Симеон Афонский: «Все, что случается с нами, учись видеть сердцем, а не глазами…»
«Господь хоче, щоб ми змінилися не потім, а зараз»
Завжди потрібно собі повторювати святоотцівський вислів: ”Все буде добре”, жити та змінювати себе тепер, а не потім, чекаючи щось і тим більше не жити минулим. Інколи ми не помічаємо, що наші мрії чи бажання збулися, тому, що нам завжди всього мало. Ми завжди хочемо, щоб змінилися певні справи, ситуації, але Господь хоче, щоб змінилися МИ. Не потім, а зараз.
Найбільшим обманом людей є те,що нам вистачить часу на все, його так багато. Часу помолитися, покаятися, присвятити час духовному, але, на жаль, потім цього часу не вистачає. І кожного дня, по декілька разів, не дивлячись ні на що потрібно повторювати коротку молитву” Слава Богу за все”. Не потрібно забувати дякувати Богу за те,що ми маємо.
Потрібно жити з вірою та молитвою в душі, з добром в очах, з Богом в серці та розумом в голові. Наша головна задача,ціль нашого життя – віднайти душевний спокій та твердо стояти на шляху на Спасіння, на шляху до Спасителя.
“Время нашей земной жизни бесценно: в это время мы решаем нашу вечную участь” – епископ Игнатий (Брянчанинов).
Тетяна ЧЕЧУР,
спеціально для https://m-church.org.ua