Милістю Божою Священний Синод Української Православної Церкви встановив пам’ять святих нашої землі як Собору Карпаторуських святих. Сьогодні є надзвичайно актуальним пізнавати їхній життєвий шлях нам, їхнім нащадкам, що проживають на цій землі. Адже у них ми можемо взяти не тільки приклад благочестя (причому у декого з них з явно вираженою закарпатською ментальністю), але і відповідь на ряд запитань, що хвилюють сучасників. Наприклад, чи потрібно заново хрестити тих, хто був хрещений греко-католицькими священиками? Відповідь знаходиться в житті преподобного Олексія Карпаторуського, сина греко-католиків, хрещеного греко-католицьким священиком. Причому відповідь авторитетна тим, що преподобний є прикладом для усіх православних. Та, нажаль, реалії сьогоднішнього приходського життя такі, що мало прихожан-закарпатців знають життя всіх святих земляків з цього собору. На мій погляд, проблема не тільки в тому, що про них мало інформації (літератури, інтернет-публікацій; здебільшого можна почерпнути знання про деяких, але далеко не всіх), а ще й в тому, що в житті приходів вони відіграють або нерівну роль (в бік зменшення) зі святими інших земель (наприклад, Почаївськими преподобними Іовом та Амфілохієм), або взагалі не відіграють ніякої ролі. Щоб не бути багатослівним, приведу приклад: я ще не зустрів жодного православного мирянина закарпатця, який би мені хоча одним реченням назвав в чому проявився подвиг Олексія Товта чи Максима Сандовича, не кажучи вже про інших… А причина в тому, що майже ніде про них люди не чують: ні в проповідях, ні на поминаннях, де перечислюються різні святі… Ні ікон їхніх в храмах чи домівках не видно… Мені здається, що своїх святих потрібно поминати на кожному Богослужінні в особливий спосіб, саме так, як поминають своїх святих інші землі, що ікону Карпатроруського Собору потрібно мати в кожному храмі. Причому важливо, щоб на писаних іконах на стіні залишалось місце для дописування новоканонізованих святих. Так, наприклад, на іконі, зображення якої знаходиться в даній статті, нема преподобного Іова Угольського, а от ікона такого ж собору в Ужгородському кафедральному соборі включає вже без німбу архімандрита Василія (Проніна), як і подібна ікона у вівтарі Успенського храму Мукачівського монастиря. Відкритим залишається питання створення нашим святим служби для вечірні та утренні як собору в цілому, так і окремо, бодай тим, кого мощі почивають в закарпатських монастирях. До сьогодні навіть преподобний Олексій Карпаторуський не має затвердженої служби для загально-церковного використання. Окремим богословським питанням є вшанування Маріє-Повчанського образу Божої Матері як Чудотворного, біля якого молився і зцілився преподобний Олексій Карпаторуський та автентичності Нанківської ікони Божої Матері, яка увінчує ікону і Собору Карпаторуських святих, до Маріє-Повчанського образу.
Мета цієї публікації викорінити формалізм у шануванні своїх святих або взагалі закликати їх шанувати там, де їх не вшанонували, запросити кожного пізнати їхній досвід життя в Бозі і долучати до цього пізнання і інших.
Приємно відмітити, що стараннями владики Феодора більшість молодіжних братств єпархії має своїх Небесних Покровителів Карпаторуських святих, а в Мукачівському аграрному ліцеї освячено каплицю на їхню честь. У 2012 році було навіть проведено літній молодіжний міжнародний табір на честь праведного Олексія Товта на Закарпатті.
Окремо слід зупинитись на святому, що не є родом із Закарпаття і ніколи тут не був, проте його стараннями як духівника закарпатських священиків, в т.ч. архімандрита Василія (Проніна), відроджувалось та стверджувалось Православ’я на наших землях. Це святитель Іоанн, архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський, котрий в листах неодноразово підкреслював любов до нашого народу, живо цікавився станом церковних справ. Сьогодні завдяки архієпископу Мукачівському і Ужгородському Феодору його ім’я відоме у різних колах закарпатців.
З благословення владики в Ужгороді будується храм на честь святителя Іоанна, в ряді монастирів та храмів освячено каплиці, а Свалявське молодіжне братство має його своїм Небесним Заступником. Тисячі закарпатців, завдячуючи владиці Феодору, горнуться до нього з проханням допомогти у своїх нуждах, знаючи його як великого чудотворця. Отже насмілюсь озвучити свою мрію – побачити в майбутньому святителя Іоанна у Соборі Карпаторуських святих. Тим паче, що у ньому є святі, які теж фізично на Закарпатті не були, але їхній вплив на цю землю був таким великим, що їх внесли у цей Собор. Також цікаво, що на офіційному сайті Мукачівської православної єпархії в розділі «Подвижники благочестя» знаходиться і святитель Іоанн, архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський, під надписом «Канонізовані святі Православної Церкви на Закарпатті ХХ ст».
Собор Карпаторуських Святих наразі:
- Рівноапостольний Мефодій
- Рівноапостольний Кирил
- Рівноапостольний Ростислав, князь Великоморавський
- Прподобний Іоанн Чеський
- Прподобний Мойсей Угрін
- Прподобний Єфрем Угрін
- Мученик Георгій Угрін
- Святитель Йосиф Мараморошський
- Святитель Досифей Угольський і Карпаторуський (Феодорович)
- Праведний ісповідник Олексій (Товт)
- Мученик Максим (Сандович)
- Святитель Досифей Нішський і Карпаторуський (Васич)
- Преподобний Олексій Карпаторуський
- Преподобний Іов Угольський
- Преподобний Іустин Челійський (Попович)
Протоієрей Віктор Палош,
голова Місіонерського відділу
Мукачівської єпархії