З благословіння архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора за ініціативи голови товариства архімандрита Агапіта (Шпиняка) з 3 по 12 січня 2017 року стартувала благодійна акція «Різдвяна радість». Метою акції було підтримати знедолених, подарувати їм Різдвяну радість.
Представляємо Вашій увазі маленький «щоденник» життя братства під час цих великих і світлих свят…
Вівторок. 3 січня. Зранку по засніженим дорогам мчаться звідусіль братчики і їхні друзі. Збори у монастирі. Спочатку голова товариства архімандрит Агапіт (Шпиняк) разом з братчиками відслужив молебень призиваючи на усіх Боже благословення, після чого відразу план роботи на свята. Всі гуртом пакуємо машини і маючи адресні списки з соціальної служби міста Іршава рушаємо шукати тих, хто чекає свята. Години летіли наче мить, майнув обід, який як завжди під час акцій братчики пропускають. Шукаємо і далі будинки де проживають соціально незахищені сім’ї. Цього дня молитвами дорогого архіпастиря вдалось розвести понад 200 продуктових пакетів.
Під час того, як частина братчиків розвозила продуктові пакети, інші готувались до нашого великого і незвичайного фестивалю, адже цього разу учасниками будуть дітки з вадами здоров’я. Для них по особливому хочеться зробити свято. Тому ми прикрашаємо зал у районному будинку культури вже сьогодні. Сотні метрів матерії, вати і десятки метрів гирлянд, 20 ялинок і різноматніх іграшок, а ще зорі-зорі, які братчики протягом довгих годин вирізали. Стоп! Ми ще забули про десятки кілограм сінаJ Справжнього домашнього запашного сіна, яке так по Різдвяному прикрасило нашу сцену. Протягом п’яти годин братчики разом з своїм наставником створювали казку на сцені. Як все вийшло ви бачили на фото фестивалю:)
…Вже пізній вечір. Збираємось усі гуртом під будинком культури. Тут лунають плани на завтра і благословіння на нові акції. Стомлені братчики розходяться по будинкам де кожного чекає своя сім’я в якій неодмінно рідні почують за тих людей, які сьогодні зустрічались. До речі бачити людей, яким вручаєш щось дуже зворушливо. Їхні очі сяють, як діаманти, але сяють вони сльозами, сльозами радості, надії, віри, а це повірте дорожче за всі діаманти світу…
Середа. 4 січня. Сьогодні знов і знов продовжуємо розвозити пакети. На черзі ветерани ВВВ та сім’ї учасників АТО.
Дивно та всі, як один ми поспішали у ці родини. Вже кожен з нас знає що заходячи у хату де проживає ветеран ми неодмінно будемо плакати. Плакати разом з тим дідусем чи бабусею, але виходячи будемо плакати вже від радості що змогли відвідати цих людей.
Напротязі дня ми відвідали усі разом понад 300 сімей кожна з яких отримали продуктові пакунки, які неодмінно знадобляться перед святами.
Жива різдвяна оповідь…
Четвер. 5 січня. Знов поспішаємо. Можна сказати невиспані і втомлені, але всі ми усвідомлюємо, що сьогодні треба розвести усі пакунки. До речі сьогодні нам треба відвідати найвіддаленіші села нашого району. Вже запаковані машини рушили в дорогу. Щоб доїхати до цих селищ треба не менш години бути у дорозі, а потім маленькими вуличками і засніженими дорогами шукати ці будинки. Однак, повірте – це того варте. Чому? Тому, що з нами трапилася справжня різдвяна повчальна оповідь.
Відвідуючи всі ці сім’ї ми потрапили у стареньку дряхлу хату. Сніг до будинку був взагалі не розчищений, лиш маленьке світло, що просвічувалось через вікно підтвердило, що тут хтось є. Стукаємо в двері. Довго ніхто не виходить і ось на порозі з’являється бабуся. Закутана в чотири хустини і мабуть у стільки ж курточок. Вона запрошує нас до хати… Сівши за стіл почалася бесіда. Виявилось, що ця бабуся вже пару днів не топить хату, бо нема кому занести дрова. І, взагалі навіть води в хаті немає. Вона старенька і немічна впустила нас чужих людей з «надією», що це якісь бандити, які її вб’ють. Але, Господь завжди, як люблячий Батько піклується про нас. От так і цього разу. Він по своєму промислу відправив нас недостойних допомогти цій бабусі. Всі разом ми кинулись до робити. Дівчата приготували вечерю бабусі, а хлопці наносили води і дров. Вже дуже пізнім вечором ми повертаємось додому. Цей день залишиться для нас уроком, адже ми вже через втому готові були не піти до бабусі і дорога до неї була дуже далека повз ліс. Не хотіли, але пішли з благословення. Тим більше, що позвонивши голові товариства почули у слухавці, що всі будинки, які є в списку незважаючи ні на що ми маємо відвідати. От так! Дякуємо Богу за такий чудовий урок. А, ще на світі є люди, які не вірять, що є чудеса…
На протязі сьогоднішнього дня було розвезено 200 подарунків.
П’ятниця. 6 січня. У нас сьогодні ранній підйом, адже голова товариства архімандрит Агапіт вирішив з кутею відвідати багато місць. Ми варемо кутю. Загалом, нам потрібно понад 300 літрів куті, а це повірте дорогі друзі не так мало, ба навіть для нас братчиків здається нереальним:) Батюшка в себе в монасти
рі, а ми кожен по будинкам варимо і нарізаємо все до цієї Різдвяної страви.
18.00 година вечора. Отримавши благословіння ми рушили хто куди. Цього разу братчиків розділили на три ланки. Перша поїхала в ЦРЛ міста Іршави де всім, хто перебуває на стаціонарному лікуванню було вручено смачненьку кутю, а щирою колядою і привітаннями підняли їм усім настрій. Справді хворі люди, що лежали в палатах почувши слова «Христос Рождається» на мить ставали цілком здоровими. Друга ланка братчиків відвідали Пожежну частину міста, де привітали тих, хто чергував цієї ночі. Третя ланка поїхали до міліції, де також з колядою і смачненькою кутею привітали службовців. Звісно потім, як годиться всі разом заколядували біля центральної ялинки міста. Далі всі гайда по хатах, адже сьогодні ще нас чекає Богослужіння. До речі на вулиці було -21. Ох, повірте під час колядування біля ялинки братчики неабияк змерзли…
7 січня. Субота. ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
Як завжди, найперше у це велике свято йдемо колядувати до свого наставника, голови товариства архімандрита Агапіта (Шпиняка), далі до намісника монастиря, і просто дуже хорошого батюшки архімандрита Спірідона (Ляшка).
Вже майже обід. Всі зустрівшись під засніженою чернечою горою рушаємо вже колядуючи на верх до храму, де прославляємо новонародженого Богомладенця вже з ченцями цієї чудової обителі. А, далі гостинці братчикам і вже разом з своїм наставником рушаємо прославляти Предвічного Бога по будинках, де проживають одинокі бабусі і дідусі. Цього дня смачна кутя, а також смачний гарячий обід потрапив з благословіння правлячого архієпископа у понад 100 хатин Іршави, а також Іршавського району.
8 січня. Неділя. Сьогодні найочікуваніший день для нас усіх. Сьогодні має відбуватись фестиваль за участі дітей з обмеженими можливостями, а почесним гостем на ньому має бути наш батько. Мудрий наставник, добрий і щирій архієпископ Феодор.
…Та повернемось до ранку, адже всі ми спочатку поспішаємо на літургію. Звісно сьогодні наші братчики моляться кожен у своєму храмі, адже відразу після літургії ми будемо поспішати на підготовку до фестивалю. Закінчилась служба і кожен з братчиків рушив по своєму послуху.
Після фестивалю маємо провести для всіх учасників маленький фуршет. По секрету скажемо Вам, що все, що для цього було потрібно було пожертвувано добрими людьми. Багато чого, наші братчики з головою товариства, після акцій по ночах теж випікали. Отож на фуршетний стіл для учасників фестивалю і гостей було використано 30 літрів компоту, 20 літрів соку, 40 різновидів тістечок, і десятки пряників та пончиків, а також 23 літри салатів і багато-багато куті.
Звісно підготовка до свята кипить та водночас з цим у 15.00 к.ч у нас чергова акція. Можна сказати, що не тільки благодійна, а в більшості просвітницька. В центрі міста, біля чудової красуні ялинки ми будемо в колядках прославляти новонародженого Месію світу, а також кожного будемо пригощати кутею. Не повірите, але сьогодні під час цієї акції протягом години було пригощено понад 700 людей, а куті разом з пиріжками було роздано безліч.
16.00 к.ч. Ох, якби ви знали, що робиться у нас всередині!? Страх пермішаний з бажанням, щоб все було добре. Однак, найбільше всі ми переживаємо за цих особливих діток. І ось, десь там біля ялинки ми бачимо нашого дорогого архіпастиря який крокує до нас. Зустрівши дорогого владику, ми починаємо дійство. Сьогодні нас вражає все. На час сьогоднішнього фестивалю наш голова товариства перемістився в інвалідний візок. Звісно усіх присутніх це здивувало та метою фестивалю було не тільки прославити Богодитятко, а і нагади усім нам, що навіть у свята коли кожен з нас неймовірно заклопотаний ми маємо пам’ятати про своїх батьків.
На завершення фестивалю до усіх присутніх звернувся один з головних організаторів фестивалю архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор, який як завжди підбадьорив усіх присутніх і посіяв в кожне серце віру, надію і любов. Багато представників влади теж у своїх промовах вітали малечу і усіх присутніх з Різдвом Христовим.
Отже сьогодні у нашому фестивалі взяли участь два психоневрологічні диспансери, Мукачівський реабілітаційний центр, Мукачівська громадська організація «Організація інвалідів дитинства», Іршавський реабілітаційний заклад «Дорога життя», вихованці Ільницької школи-інтернату, вихованці Воскресної школи с. Заріччя та вихованці Воскресної школи Свято-Іоанно-Богословського монастиря с. Сільце. Також учасниками фестивалю стали солісти відомого гурту «Кирниченька», хор Іоанно-Богословського монастиря, вихованці Виноградівської школи-інтернат, вихованці Чинадіївського дитячого будинку та родинного будинку міста Ужгород «Нова сімя». Разом з цими прекрасними і талановитими учасниками виступили і братчики нашого товариства. Після феєричного фестивалю подарунки усім учасникам фестивалю сьогодні було вручено 89 цінних подарунків, а також ікони і щирі вітання усім. Після цього смачний фуршет, а потім на жаль пора прощатись…
Для багатьох вже здається, що день закінчився і ми вже втомлені, але ні! Ми всі разом рушили, і далі колядувати…
9 січня. Понеділок. Свята продовжуються. Зранку всі як один поспішаємо на літургію, а далі ми їдемо в поселення ромів, де колядуємо і годуємо святковим обідом усіх мешканців села.
10 січня. Вівторок. Сьогодні, як зазначив голова товариства ми відвідуємо особливих людей. Людей, котрі покинуті своїми дітьми, своїми рідними і котрі на самоті доживають свої можна сказати останні дні у будинку пристарілих. Ми разом з своїм наставником отцем Агапітом відвідали пристарілий будинок в якому проживають 160 людей поважного віку. Для кожного з них цей візит такий довгоочікуваний і дорогий. Звісно подарунки чекають усі та найбільше ці люди чекають порозуміння, трошки уваги і теплоти…
11 січня. Середа. Сьогодні братчики відвідують спеціалізований інтернат, де проживає 111 юнаків. Тут ми вручаємо солодощі, іграшки і подаруночки. Лунає коляда і щирі відгуки Христос Рождається…
12 січня. Четвер. Останій день коли триває у нас благодійна акція «Різдвяна радість». Братчики за підтримки голови товариства, десятків добрих сердець організовують святковий обід для безпритульних людей міста. Передають цінні подарунки в малозабезпечені та багатодітні сім’ї. Також учасники товариства відвідали туберкульозний диспансер, куди передали кутю і фрукти.
Наприкінці дня знов збираємось на подячний молебень. Дякуємо Богу, що змогли хоч трохи подарувати Різдвяну радість, тим хто її так чекав.
…Іршавське молодіжне товариство на чолі з своїм керівником архімандритом Агапітом (Шпиняком), молоддю товариства щиро дякуємо усім тим, хто долучився до проведення цього масштабного місіонерсько-благодійного проекту.
Дякуємо нашому дорогому владиці Феодору за його святі молитви і щиру батьківську підтримку. Слова вдячності лунають наміснику Іоанно-Богословського монастиря, архімандриту Спірідону (Ляшко) всім священнослужителям єпархії, всім директорам організацій, що співпрацюють з нами, творчим групам і колективам, всім добрим серцям, що пекли, варили і готували. Всім братчикам за їхні труди.
Спаси Господи усіх Вас за те, що робите для інших, виконуючи цим заповіді Євангельські.
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!
Вікторія ЛЕСЬКО,
спеціально для https://m-church.org.ua
Від Інформаційного відділу єпархії щира подяка автору статті-щоденника! Це і є “жива” церковна журналістика, на відміну від “подійної”. Дякуємо Вікторії Лесько! Молодець! Бог нехай допомагає у подальшому житті і благословляє Вас!