У четвер, 17 грудня, з благословення Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського молодь Іршавського братства на честь Іоанна Предтечі відвідала з акцією ,,Щедрий святий Миколай,, Чинадіївський дитячий будинок.
Малята запросили братчиків на власне свято, щоб показати свої таланти. І справді дітки в дитячому будинку дуже талановиті: райдуга,чарівниці, вовки, феї, янголятка – всі ролі їм вдалося прекрасно зіграти. Дивлячись на цих маленьких талантів не можна повірити, що вони не мають сім’ї. Дивно, бо живемо окремим життям і майже не помічаємо той інший світ…, світ дітей-сиріт. Наше життя проходить в клопотах сьогодення, ми стараємось заробляти більше грошей, робити кар’єру, будувати величезні котеджі та чи зупинившись на мить задумуємось про те, чи маємо щастя від багатства і влади. А дітки з дитячого будинку, нам дорослим, дають не задумуючись відповідь, що сім’я це щастя, щастя – це, коли в дитини є мама і тато.
Саме у четвер відбулася вже передостання акція з циклу акцій ,,Щедрий святий Миколай. Братчики відвідали діток з Чинадіївського дитячого будинку, спочатку подивились їхній концерт, а потім…, а потім з дідом Панасом (якого грав голова братства о. Агапіт) і маленькими ельфами почали розказувати діткам за свято великого угодника Божого. Завітала до малят і фея з цирковим другом-клоуном. Ігри,забави,подарунки і солодкий стіл… все було для малят.
Організовуючи акції для сиріт іноді страшно стає від байдужості нас дорослих, радує хоч на свята всі ми згадуємо про цих дітей. До свята святого Миколая Іршавське братство хотіло охопити і зігріти своїм теплом чим більшу кількість дітей, голова братства ієромонах Агапіт, насельник Сілецького чоловічого монастиря, старався, щоб братчики нікого не минули: школи, садочки, лікарня, школи-інтернати – усім старались покращити настрій.
У свою чергу, дітки грались, аплодували, сміялись і обнімали молодь. Час минав і настала пора молоді з батюшкою від’їжджати, а діти ніяк не хотіли відпускати, вистроївшись на сходах проводжали братство, а малесенька дівчинка Віра вийшла наперед і з дитячою наївністю і щирою вірою сказала: «а я буду просити Миколая, хай Вас до нас посилає частіше, щоб гості у нас в будинку були щодня». Тож, дорогі друзі, берімо приклад з подвижників Божих і творімо добро щиро від серця, щоб зігріти дитячі сирітські сердечка!
Вікторія Лесько, Іршавське молодіжне братство
