Проповідуючи, Христос завітав в дім де жили дві сестри Марфа та Марія. Сестри прийняли Гостя, але хоч вони і сестри але зовсім по різному воздали Йому честь. Знаємо ми що поки Марфа турбувалася про обід та інше, Марія сиділа в ногах Ісусових і слухала Його. «Марфо, Марфо, – турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.» (Лук 10. 38-42) З цих слів видно що для Ісуса, людина яка на перший план виносить слово Боже, для якої слова Спасителя, який завітав в її дім, в її життя, будуть важливішими з поміж іншого, це та людина яка обрала кращу частку, і ця частка не відніметься від неї.
Церква Христова 13 грудня святкує пам’ять святого Апостола Андрія названого Первозданним. Єрусалим чекав на Месію, чекав на пришестя того хто знову відновить втрачений союз Бога і людини. В пошуках Бога, в пошуках Небесного учителя, багато страждальний народ розділявся між собою, прислухаючись до кожного хто говорив від іменні Бога, часто ставали жертвами обману та гріха. На річці Йордан проповідував Іоанн, одягнений як бідняк зморений постом Він говорив як посланий Богом, призивав людей охреститися, і покаятися у всіх своїх гріхах. Йому Бог відкривав людські серця, і знав Іоанн все що людина на серці своєму мала і доброго і злого. Фактично відрікаючись від свого життя, майбутній Апостол Андрій шукає життя духовного, наповненого Богом, молитвою, Любов’ю. Саме в пошуках тієї самої особливої частки якої так не вистачає нам щоб стати по справжньому щасливими, в пошуках істини, в пошуках Бога, майбутній Апостол став учнем святого Пророка і Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Апостол разом з іншими учнями слідували за Предтечею, слухав його проповіді, допомагав і розділяв Його служіння. Хреститель повторював що хрестить він водою, але скоро прийде той хто хреститиме людей духом святим. (Мф. 3) І настав той час коли Христос прийшовши на річку Йордан хрестився від рук Іоаннових, і вказуючи на Ісуса Іоанн сказав що Він і є тим Ягням що візьме на себе гріхи світу. Андрій зі своїм братом Петром Симоном, та іншим Іоанном пішли за Ісусом і так вони стали Його учнями.
Які духовні питання повинні хвилювати людину щоб так просто покинути все і послідувати за Ісусом, що їм обіцяв Ісус, на що надіявся Андрій, коли разом зі своїм братом і іншими учнями йшли за Христом зустрічаючи лише людські біль і страждання які лікував Христос, зустрічаючи ненависть і гріх які розіп’яли Небесного вчителя. Хотілося б щоб ми звернули увагу на Апостола Андрія як на ту людину що шукала істину не таку яка їй зручна і вигідна, а ту якою вона є насправді. Істина це Христос, наш Господь і спаситель, але істину цю ми завжди будемо намагатися вбити, бо вона нам не угодна, Бог просить зазирнути в себе свою душу, зроби з неї дім молитви, Храмом Духа святого, очистити свою совість і прислухатися до неї, але як в свій час не були угодні Апостоли з проповіддю любові, як не були угодні і ті тисячі мучеників, так часто і нам не угодна власна совість. Апостол Андрій став першим учеником Спасителя, Він мав таку любов до Бога що з Божою допомого, не шкодуючи ані здоров’я ані життя доніс звістку про воскреслого Христа як говорять легенди до Київських земель, на то воля Божа привела Апостола. Кожен день ми навіть не бажаючи стикаємося з Богом. Багато храмів прикрашають нашу землю, в різних офісах, магазинах десь збоку але можна знайти хоч маленький але образ, у кожному домі християнською є ікони, молитвослови а може і навіть Біблія, якщо нема то не біда, не є великою проблемою це придбати, і безкоштовно, Бог вже прийшов до нас, а ми, коли ми збираємося йти до Нього? Наше життя не таке вже й цінне якщо в ньому не має Бога, наше життя втрачає будь який сенс якщо з нього вирізати любов, на що схожа людина яка не любить, чи знаємо ми таких людей, що про них можемо сказати, на кого ми схожі якщо немає в нас ні любові ні поваги до своїх батьків?
Шановні, ми з вами закрилися в шафі і навіть не підозрюємо що життя існує і за межами шафи і за межами квартири. Людина тілом належить землі і для тіла ми шукаємо їжу і зручне крісло, а душа залишається голодно. Апостол Андрій на перше місце поставив життя духовне, важливішим для нього були правда та любов, Він турбувався про душу, шукав Бога і Бог сам знайшов Його, важливішим була чистота душі а все інше, необхідне Йому вже дав Бог. Життя Він посвятив Богу, звісно воно було переповнене мук, небезпек, постійні переслідування і гоніння не завадили Апостолу виконати останнє волю Христа який возносився на горі Фавор: «Итак идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святаго Духа, уча их соблюдать всё, что Я повелел вам; и се, Я с вами во все дни до скончания века. Аминь.» (Мф.28.19-20)
Життя постола Андрія це урок, урок любові які повинні затямити всі ми. Це істинна любов і до власної душі, щоб вона була чистою, і такою ж чистою могла постати перед Творцем. ким би ти не був чи працівник чи начальник, чи шофер чи вчитель, не важливо, люби, люби не зважаючи ні на що, люби свою сім’ю, люби свій дім, людей що поряд з тобою, свій народ, а головне Бога люби, і не важливо що ця любов тобі приносить, а може й взагалі нічого не приносить, вміння любити це вже дар, і якщо ти любиш то ти щаслива людина, заради любові і тобі не важко буде дійти з Єрусалима в Київ і назад, заради любові тобі і страждання не страшні, чи розп’ятим бути на хресті, чи життя провести у вигнанні.
Своє життя Апостол Андрій скінчив мученицькою смертю, будучи розп’ятим на хресті, за любов до Христа, за те що проповідував Істину, за те що з Божою допомогою допомагав і зцілював людей. Життя своє стратив Апостол не в пошуках власної слави чи багатства, він не шукав безбідної старості, Його життя це шлях до Бога, і нагородою за труди стало життя щасливе, тихе мирне, без хвороб і печаль, життя вічне з Богом і Святими.
Ми готові страждати, ночі не спати, нехтувати своїм здоров’ям, але не заради Бога, ми терпимо муки заради нас самих, заради тих грошей що так необхідні, того одягу і комфорту без якого, як нам здається не можна прожити, щоб тиждень славно відгуляти повеселитись, смачно поїсти, солодко попити, «розслабитися» ми готові місяць мучитися, мучимося щоб нам будо добре, а як же інші, хоча б за для тих кого ми любимо на які жертви ми готові, а за для Бога? Невже життя це егоїзм, їж пий веселись все одно завтра вмреш, а якщо не вмреш? Бог сотворив людину так же як і тварин, але саме в людину він вдихає подих життя. Апостол цей подих шукав в собі і віднайшов, Він удостоївся постати перед Богом як людина в істинному розумінні цього слова. А ми, коли ми почнемо пробуджувати в душах подих життя?