28 червня, Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський з архіпастирським візитом прибув до Зарічевського жіночого монастиря на честь святої рівноапостольної Марії Магдалини.
При вході в обитель архіпастиря зустрічала настоятелька монастиря ігуменя Варвара (Поп) з духівником обителі архімандритом Миколаєм (Шестак).
На монашу гору «Голицю», що в с. Зарічево, цього дня зібралося чимало вірників та духовенства. Перед Божественною Літургією архієрей звершив освячення нового престолу та новозбудованого дерев’яного храму на честь святителя Іоанна, Шанхайського і Сан-Франциського, вихідця української землі. Уперше в історії Мукачівської православної єпархії був освячений храм на честь цього святого.
На Божественній літургії архієрею співслужило духовенство єпархії та Перечинського благочиння. Після богослужіння архієпископ Феодор звернувся до присутніх зі словами проповіді, після чого привітав настоятельку та сестер обителі з другим престольним святом обителі. Серед іншого владика відзначив: «Святитель ніколи не був на Закарпатті, але спілкуючись із закарпатськими студентами в Бітолі (зокрема, з майбутнім духівником Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря – архімандритом Василієм (Проніним)), в одному зі своїх щоденників писав: «Я полюбив Карпатський край. Я духовно бачу його гори, покриті храмами. Бачачи студентів із Закарпаття, я бачу дух боголюбивого православного народу, і я люблю цей край та молюсь за нього». Можливо і тому, Господь поклав на серце матушці-ігумені Варварі і народу Божому на місці цієї святої обителі воздвигнути храм на честь покровителя і молитвеника нашого краю – святителя Іоанна. Його мало-хто знав на Закарпатті. Тепер усі будуть знати.
Є речі, які не можна пояснити ніякою мовою. Є мова серця – безслівна і беззвучна. Свідчу вам як архієрей перед Богом – не було ні разу, щоби молитва до святителя Іоанна була не почута. Вона завжди почута. Якщо вам буде важко, то моліться великому святителю і відчуєте допомогу», – наголосив архіпастир.
Після богослужіння ігуменя Варвара ознайомила архієрея з ходом будівництва нового монастирського храму на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
З історії: Іоанн Шанхайський – живий доказ двох християнських істин
Істина перша: «Спасися сам, і тоді навколо тебе спасуться тисячі»
Цю істину може підтвердити незліченна кількість людей, які мали можливість доторкнутися до життя справжнього святого в буремному 20-му столітті. А народився він у 1896 році в селищі Адамівка Харківської області (Україна).
Йдеться про святителя Іоанна Максимовича, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського, пам’ять якого звершується 2 липня.
Чудо в Адамівці
Сила релігійності та чистота життя майбутнього святителя Іоанна вже в період його дитинства змінювали людей. Гувернантка–француженка, під впливом розмов із маленьким хлопчиком, приймає Православ’я.
У післяреволюційну добу молодий хлопець опиняється в Белграді, де у 1926 році приймає чернечий постриг. Згодом, у 1934-му, в емігрантському Шанхаї, Іоанн стає єпископом, явивши, за словом митрополита Антонія Храповицького, зерцало (зразок) аскетичної твердості в час загального духовного розслаблення.
Щоденне служіння Літургії і безперервна молитва архіпастиря, яка була настільки глибокою, що інакше, як бесідою з Богом її не можна було назвати, – ось що складало основу життя отця Іоанна.
Чудеса в Шанхаї
А ще було віддане служіння ближньому – владика кожного дня відвідував хворих, сповідав та причащав їх Христових Таїн. Особливо в моменти погіршення стану підопічних, святитель знаходився поряд, довго молився прямо біля їх ліжок, і часто ставалося диво – до життя повертались навіть безнадійно хворі.
Чудеса на острові Тубабао
Після Другої Світової війни руська спільнота змушена була емігрувати з Китаю та опинилась на тихоокеанському острові Тубабао, що був розташований в епіцентрі страшних сезонних тайфунів, які кілька разів на рік руйнували все на своєму шляху. Коли черговий руський біженець запитав про тайфуни у місцевого філіппінця, той заспокоїв прибульця тим, що поки що приводу для хвилювання немає, адже «ваш святий благословляє табір кожну ніч на всі чотири сторони». І, дійсно, за час перебування на острові святителя Іоанна, цебто понад 27 місяців, жоден тайфун не потурбував Тубабао і його мешканців.
Чудеса в Парижі
Святитель Божий повертав віру в Христа не лише співвітчизникам, але й європейцям, надихаючи їх прикладом власного життя. Збереглась зворушлива згадка про те, як одна француженка, коли її діти починали хворіти, відправляла їх на вулицю в те місці, де проходив владика Іоанн. Після благословення архіпастиря вони кожного разу одужували.
В усіх європейських лікарнях знали про єпископа і кликали його до усіх важкохворих, не залежно від їх віросповідання. Коли молився православний владика, Бог завжди являв Свою милість.
Один Паризький католицький священик, закликаючи до християнського життя молодь, зауважував: «Ви вимагаєте доказів, ви кажете, що зараз немає ані чудес, ані святих. Навіщо теоретичні докази, якщо сьогодні вулицями Парижа ходить святий Іоанн Босий?»
А святитель Іоанн, зневажаючи розкіш, дійсно, ходив в старому одязі і босоніж, при цьому мав від Бога неоціненний скарб – любові і благодаті.
Передбачаючи майбутнє відродження Батьківщини, він запевняв, що це станеться тоді, коли наш народ відродиться духовно, коли ми з новою силою приймемо в серця слова Спасителя про сенс життя.
Істина друга: «Шукайте перед усім Царства Божого і Правди Його, а решта – додасться вам».
За матеріалами сайту Православіє в Україні …
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=EfA1EEswru4]