Торжество́ правосла́в’я — свято в Православній церкві, що чиниться в перший тиждень (неділя) Великого посту. Це свято було установлене у 9 ст. при візантійському імператорі Михаїлі і його матері Феодорі, коли Константинопольським Патріархом був св. Мефодій.
Свято було встановлене після перемоги над іконоборчою єрессю. Але боротьба з лжевченнями в св. Церкві тривала до 8 ст. за цей час збиралися 7 вселенських соборів, і вже 7-ий Вселенський Собор (787р.) постановив шанування ікон (не поклоніння їм як ідолам а саме шанування) і засудив усіх лжевчителів і їх неправильне вчення про Бога Істиного, Тому подія ця називається не торжеством іконошанування, а Торжеством православ’я.
Обраний Патріархом Константинопольським Мефодій, встановив тоді ж особливе святкове богослужіння. Особливе місце в цій службі займає чин анафематствування. Анафема (відлучення єретиків або непокаянних грішників від Церкви)- проголошується соборно не тільки іконоборцям, але всім, хто скоїв тяжкі гріхи перед Церквою. Передання анафемі не є прокляттям. При покаянні і достатніх підставах анафема може бути знята. Може бути вона знята і після смерті.
Це не означає, що після середини IX століття більше не з’являлося єресей; це значить, що всі наступні єресі, якими б вони не були численними і різноманітними, вже осуджені постановами семи Вселенських Соборів.
Вчення про шанування ікон, засноване на Св. Писанні і затверджене звичаєм перших християн. Але іконоборча єресь, що з’явилася в самій Греції, поширилася по багатьох країнах.
Сучасні єретики називають Ісуса Христа Великим Учителем (а не Богом), вони відкидають чудеса Ісуса Христа, і навіть Його Воскресіння тлумачать по-своєму, не вірячи у воскресіння Його тіла. Все це свята Церква перемогла ще в перші 7 століть свого існування.
Іншою розповсюдженою єрессю сучасного християнства є іконоборство, тобто нешанування ікон Ісуса Христа, Божої Матері і святих. Ці єретики називають святі ікони ідолами. В цьому протестантському вченні немає нічого нового. Все це вже було в історії. Серед них є такі що просто ікон не визнають називаючи це ідолом а є й такі що воюють проти ікон, ламають знищують спалюють і їм не приємно якщо в кімнаті є образ Божий, при цьому себе називають вірними Богу.
Сучасні іконоборці мають досить примітивну філософію: з їхньої точки зору ікона – це ідол, а друга заповідь Божа забороняє ідолопоклонство. Ось і все.
Дійсно, образ Бога неможливо написати фарбами. Iконоборці були б правими, якби Син Божий не втілився і не став Чоловіком. На іконах зображається людська природа Господа нашого Ісуса Христа. А коли зображаються Бог Отець і Бог Дух Святий, то Бог Отець у тому вигляді, в якому Він явився пророку Ісаї, а Дух Святий – у вигляді голуба – на річці Йордані.
Православні християни вшановують Господа нашого Ісуса Христа, Його Пречисту Матір і святих, зображених на іконах, шанують саме Їх а не дошкам і фарбам. Крім того, друга заповідь Божа забороняє поклонятися іншим богам-ідолам, а не істинному Богу. Ми – православні християни – поклоняємося через шанування ікон істинному Богу, Господу нашому Ісусу Христу, а не ідолу. Для нас Христос Спаситель – істинний Бог, а не ідол.
Святкуючи перемогу над древніми іконоборцями, ми святкуємо також і перемогу над сучасними єретиками, які не шанують ікон. Той, хто сьогодні вірує в Господа нашого Ісуса Христа і не шанує Його ікон, той не знає ні правдивого християнського православного віровчення, ні історії. У боротьбі з іконоборством Церква відстояла своє право поклоніння іконам Христа Спасителя, Матері Божої і святих, і цим самим вона захистила істину Боговтілення.
Коли дивимось на фото близької, любимої нам людини, що ми відчуваємо? Відчуваємо ми це до фотографії чи до тієї людини що там зображена?…