Протоієрей Василій Носа (16.02.1954-16.12.2014)[1]
Священик Василій (Василь Юрійович Носа) народився 16 лютого 1954 року в смт. Дубове Тячівського району Закарпатської області в сім’ї колгоспника.
У 1961 році вступив до першого класу Дубівської ЗОШ I-III ст., яку успішно закінчив у 1971 році. В тому ж році був прийнятий на роботу фрезерувальника до Закарпатського авіаційного заводу, що знаходився у смт. Дубове де пропрацював до 1974 року.
У 1974 році був призваний на строкову службу в харківське Вище воєнне училище тилу МВС СРСР. Демобілізувався у 1976 році.
Зразу після демобілізації, у тому ж році, поступає до Одеської Духовної Семінарії, яку закінчив у 1979 році.
3 листопада 1977 року у Свято-Петро-Павлівському храмі смт. Дубове Тячівського району нині вже святим, а тоді ще архімандритом Іовом (Кундря) був обвінчаний з Леспух Василисою Петрівною. В сім’ї Носа згодом народилися три сини Юрій, Василь та Михайло.
23 листопада 1977 року ректором ОДС протоієреєм Олександром Кравченко на ім’я студента ОДС Василія Носа була видана наступна характеристика: «По характеру живой, откровенный. Способности и успеваемость хорошие. Вырос и воспитывался в религиозной семье. … Носа Василий много читает, интересуется богословской литературой. Развит. Неоднократно высказывал желание принять священный сан и служить Церкви Православной».
Відповідно до посвідчення від 14 грудня 1977 року за № 1483 студент Василій був висвячений в сан диякона 13 грудня 1977 року за Божественною Літургією у день пам’яті святого апостола Андрія Первозванного у Свято-Успенському храмі чоловічого монастиря в м. Одеса. Таїнство хіротонії на прохання звершив архієпископ Кишинівський і Молдавський Іонафан (Кополович).
В сан священика відповідно до посвідчення від 11 квітня 1978 року за № 394, диякон Василій був висвячений 7 квітня 1978 року за Божественною Літургією у день Благовіщення Пресвятої Богородиці у Свято-Успенському кафедральному соборі в м. Одеса. Таїнство хіротонії звершив митрополит Одеський і Херсонський Сергій (Петров).
Згідно посвідчення від 7 червня 1979 року за № 696 випускник ОДС, священик Василій в день випуску 7 червня був нагороджений – «набедреником». Нагороду у Свято-Успенському храмі чоловічого монастиря в м. Одеса вручив митрополит Одеський і Херсонський Сергій (Петров).
Молодого випускника згідно рішення Учбового Комітету при Священному Синоді, для проходження пастирського служіння, було направлено до Мукачівської єпархії.
Відповідно до наказу єпископа Мукачівського і Ужгородського Савви (Бабинця) (1977-1987) за № 587 від 22 червня 1979 священик Василій Носа був призначений священиком у села Дубриничі, Пастілки (Перечинського району) та Мирча, Завосино (Великоберезнянського району).
Служіння отця Василія у нашому селі хоч і було недовгим, однак в пам’яті мешканців села залишилися теплі й незабутні спогади про цього священика. Він був надзвичайно радісний, енергійний, мудрий, доброзичливий, чутливий, не байдужий до спорту, який у вільну хвилину охоче грав у футбол на сільському стадіоні, пастир. Його любили всі і діти і дорослі.
За «благоговійне і усердне служіння Церкві Божій» настоятель Свято-Успенського храму в с. Дубриничі священик Василій Носа під час Божественної Літургії в с. Дубриничі 15 червня 1980 року преосвященнійшим Саввою був нагороджений «скуфьєю».
У 1982 році відповідно до наказу єпископа Савви (Бабинця) за № 996 від 26 жовтня1982 священик Василій був переведений на пастирське служіння у с. Кам’янське Іршавського району, де прослужив до 1993 року.
За «усердные труды на благо Святой Православной Церкви» відповідно до резолюції митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенко) настоятель Свято-Покровського храму в с. Кам’янське протоієрей Василій Носа був нагороджений «палицею». Відповідне нагородне посвідчення за № 541 було видане канцелярією Мукачівської єпархії 30 серпня 1991 року.
Згідно наказу єпископа Мукачівського і Ужгородського Савви за № 97 від 01 лютого 1993 року був переведений на приходське служіння у села Бистриця та Буковинка Мукачівського району.
Згідно наказу єпископа Мукачівського і Ужгородського Савви за № 823 від 04 червня 1993 року був переведений на приходське служіння до храму на честь Різдва Богородиці у с. Верхня Визниця Мукачівського району, де проходив пастирське служіння до останніх своїх днів.
Перестало битися серце настоятеля храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці в селі Визниця, Мукачівського району – протоієрея Василія Носи (16.02.1954-16.12.2014) 16 грудня 2014 року. Поховання отця Василія відбулося в селі Визниця 18 грудня о 11.00. Чин похорону очолив секретар Єпархіального управління – протоієрей Віктор Місо.
Фоторепортаж з похорону дивіться за посиланням: https://vk.com
[1] Особова справа протоієрея Василія Носи // Архів Мукачівської Православної єпархії.
