З благословення високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, 8-9 листопада паломницьку поїздку по монастирям Буковини здійснили учасники Ужгородського та Іршавського православних молодіжних братств. Такі поїздки до православних монастирів для багатьох братчиків є вже традиційними, втім були й такі, які знайомилися із святими місцями Буковини вперше. Ця поїздка стала справжнім відкриттям для всіх учасників паломництва. Очолив паломництво протоієрей Антоній Добош, заступник голови Відділу у справах сім’ї та молоді Мукачіської єпархії УПЦ.
Монастирі Буковини – це місця, де зупиняється час, стихає навколишній гамір і людська душа піднімається до неосяжної блакиті неба у вічному пошуку істини… Одні з них на Буковині мають давню історію і традиції, інші були започатковані лише з початком незалежності нашої держави.
Першим монастирем, який відвідали паломники став православний жіночий монастир Святої Анни, який знаходиться за 40 км на захід від Чернівців, на околиці містечка Вашківці. Сюди приходять паломники з усієї України, аби молячись з вірою, отримати зцілення від різних хвороб. Тут молоді люди помолились за Божественною Літургією та приклались до святинь обителі, а також мали змогу піднятися на колінах до Хреста, воздвиженого на Анниній горі та попросити у Бога заступництва та допомоги у вирішенні життєвих проблем. Молодь мала змогу почути про історію, овіяну легендами про заснування храму та про свідчення тих людей, які отримали зцілення та допомоги після молитов по їх вірі на цій святій горі.
Після смачної трапези молодь відправилася до наступного місця паломництва, яким став Свято-Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир. Цей монастир знаходиться за 45 км на північний захід від Чернівців, на високому правому березі Дністра поблизу с. Хрещатик. За переказами, монастир був заснований у XVII ст. монахами, які тікали від уніатів з Манявського скиту, що на Галичині, у відносно безпечні задністрянські землі Буковини. Місце, яке обрали ченці, було поруч із джерелом із чудотворною водою. Тут на крутому скелястому березі у ХVII столітті з’явилася перша будівля скиту – муровано-дерев’яна капличка, яка в дещо зміненому вигляді збереглася до наших днів. Легенда розповідає, що на цьому місці в ніч перед святом Іоанна Богослова ченцям з’явилося чудне світло. Спочатку вони поставили тут хрест, а згодом побудували капличку.
Нижче від каплиці знаходяться печери-келії, видовбані у скелі ченцями ще до заснування монастиря. Сьогодні через маленький отвір до них пролізають прочани. На стежці до печер знаходиться невеличкий басейн-купіль, де можна було зануритися у чудотворну воду із джерела.
Відвідали закарпатські паломники і православний чоловічий Свято-Вознесенський монастир поблизу с. Банчени. Православні люди приїжджають сюди з усіх кінців світу. У Свято-Вознесенському Банченському монастирі навіть стіни дихають благодаттю, кожен куточок тут наповнений вірою, любов’ю, спокоєм та великою силою. У монастирі зберігаються частки Животворящого Хреста, святих мощів прп. Серафима Саровського, вмц. Варвари та багатьох інших святих. Монастир активно займається благочинністю. При ньому функціонує сирітський притулок, що знаходиться в селі Мольниця. У будинку-притулку проживає більше 250-ти дітей. Серед них багато інвалідів, хворих на невиліковні хвороби. Багато зусиль докладається до того, щоб діти в майбутньому мали можливість отримати освіту, роботу, житло.
В Свято-Вознесенському монастирі паломники, побувши на вечірній службі, залишилися і на ніч у гостиниці, що побудована поруч. Молодь мала змогу взяти участь і у Божественній літургії о 2 годині ночі та о 9 годині ранку, яку очолив єпископ Банченський Лонгін. Тут багато із учасників групи приступили до Святих Таїн Сповіді і Причастя. Несподіванкою та особливістю стало те, що церковні богослужіння здійснюються на двох мовах, а саме: румунській та церковнослов’янській, оскількт монастир розташований на території, що раніше входила до складу Румунії. Історично більшість мешканців володіють румунською мовами.
Наступним місцем для паломництва став жіночий монастир Боянської ікони Божої Матері в с.Бояни Основною святинею обителі є Боянська чудотворна ікона Божої Матері. Чудотворний образ Боянської Божої Матері був написаний в 1991 році для місцевого ряду іконостасу оновлюваної після 30-річного запустіння церкви Різдва Богородиці села Бояни Чернівецької області. Перше чудо, яке полягало з появою сліз на іконі, було зафіксовано 18 грудня 1993 після закінчення богослужіння. Безліч чудес, які відбувалися від ікони, в тому числі зцілень від раку, були детально вивчені і представлені до Синодальної комісії. 4 жовтня 1994 року на засіданні Священного Синоду Української Православної ікона була визнана чудотворною і отримала назву Боянської за місцем, де явила свої чудеса. 28 грудня 1999 року при церкві на честь Різдва Богородиці був заснований жіночий монастир Боянської ікони Божої Матері.
Також, закарпатська молодь відвідала Свято-Введенський жіночий монастир м. Чернівці, Миколаївський кафедральний собор, Кафедральний собор Святого Духа м. Чернівці, в якому молоді люди мали змогу зустрітись благословення і життєві настанови від чернівецького владики Мелетія.
На завершення поїздки відбулась зустріч закарпатської молоді з братчиками Чернівецького молодіжного православного братства імені святого Олександра Невського. Молодь мала змогу познайомитись, поспілкуватись, поділитись враженнями, поспівати духовних пісень, а також домовитись про наступну зустріч на щорічному молодіжному форумі у Почаєві.
Катерина Головня,
староста Ужгородського молодіжного братства імені преподобного Алексія Карпаторуського
