11. І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
13. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
15. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля своїх пасти свиней.
16. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17. Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18. Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе…
19. Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…
20. І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21. І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…
22. А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
24. бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
25. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
26. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
27. А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв.
28. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…
30. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…
31. І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
32. Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! (1)
Притча про блудного сина, розказана Ісусом в присутності багатьох іудеїв і учителів іудейського народу звернена сааме до них, але самим прямим шляхом стосується і нас, сучасних вірників і послідовників вчення Христового.
Коли розмова йде не про Бога а про церкву, відразу заявляються репліки на тему як добре живуть священики, які багаті храмі, які там гроші крутяться. Але крім цієї фрази як правило про церкву більше нічого й не знають «і не треба і так все ясно!» заявляє людина гордо відмахуючись рукою, спілкуючись з такою людиною мимо волі але робиться короткий висновок, що людина як будильник, або сама себе накрутила або хтось постарався, будильник не слухає а дзвенить, не думає доречно це чи ні, а спрацьовує від наведеного (в нашому випадку) слова. А й справді що ми знайомо щоб судити, коли ми останній раз були там?
Притча про блудного сина розкриває суть стосунків Бога і людей. Вона з притчею про митаря і фарисея приєднується до загального вчення Христового наголошує і на гріху тих «праведників» що живуть по закону Божому а самого Бога ігнорують, наголошує на гордості яка є в людських серцях а в законі не була вписана, і на тому що покаяння ніколи пізнім не буває.
Говорячи про притчу, не будемо зациклюватися лише на молодшому синові а постараємося хоч і коротенько але розглянути усі дійові особи.
БАТЬКО: В часи Ісуса Христа, для правовірного іудея було не баченою наглістю так просто потребувати у рідного батька частину свого майна. Попросивши своє, цим самим син якби викреслює зі свого життя батька, відрікається від нього. Ще при живому батькові ти смієш заявляти про свої права. І сказане Христом здивувало слухаючих, адже в першу чергу це порушення заповіді Божої, а по друге це удар, удар в серце рідної людини, і тогочасний глава сім’ї не послухався б сина а просто за не бачену наглість його наказав, можливо б і вдарив. Проте нам образ батька показує доброту, душевну доброту смирення і любов до власних дітей. Хоч по міркам культури сходу, для справжнього батька слухатися власного сина в пориві безумності, значить проявити свою м’якість і тим самим як би благословити гріх, стати його учасником. На Сході цей батько став би просто насмішкою. Але в притчі він поважає вибір свого сина. Йому не важливо що про нього скажуть, любов до власних дітей бере верх над нормами, він любить а любов може все. Притча розповідає що саме батько першим побачив ще в далі рідну кровинку і першим побіг йому на зустріч. Батько важко переживав розлуку і все надіявся що син виправиться. З важким серцем він чекав на сина, а при зустрічі навіть не дав йому договорити до кінця, зараховує в число своїх дітей, не рабів, не жителів дому а в число дітей, був мертвим і воскрес. І знову це удар для іудеїв, справжній отець по їх міркам мав би наказати сина, дати йому певну епітимію, і лише виконавши її може бути зачисленим в число синів. Батько не чикає а відразу встановлює велике свято, ріже теля запрошує усіх, бо був мертвим його син і воскрес. Смиренний батько як за молодшим так і за старшим сином виходить, і кличе його, і говорить з ним, і вислуховує його дорікання і повчає, повчає заповіді любові. Приклад прощати навіть тих хто нам ніж в спину вставляє.
Образ батька це образ Бога, який дарує людям свободу, свободу вибору, і смиренно надіється і чекає коли той хто не правильно використовує Його дар, не розумний грішник, його творіння одумається і повернеться в рідний дім в число Його синів, і стане дитям Божим.
МОЛОДШИЙ СИН, БЛУДНИЙ СИН: Великою наглістю і гріхом є таке ставлення до батьків. Тим паче в яку незручність потрапляє Батько і вся родина, все ж майно потрібно порахувати, багато чого можливо і продати щоб якось грошима видати сину його частину. Для тих хто чув цю притчу із уст Христа вчинок сина був надзвичайною наглістю, яка не має меж. Він пішов до язичників до блудниць, значить людина без Бога деградує, котиться в низ по всіх параметрах. Світ і народи що повторяють подвиг молодшого сина, покидають Бога, живучи життя в похоті і блуді, допускають гріх в життя своє, просто прирікають себе на вірну загибель. А шанс повернутися до Бога є завжди.
Син повернувся, історія його гріха скінчилася, але ми, чи ми остаточно каємося як покаявся син. Покаявшись отримавши від батька поцілунок, новий одяг, перстень, ми знову падаємо в гріх. Син повернувся на завжди а ми лише тимчасово, перебігаємо від гріха до Бога і навпаки. Ось яке в нас покаяння. Покаяння повинно бути лише один раз і на завжди. Якщо часто повставати проти батька, йти і повертатися то скоро не залишиться майна яке б могли ми взяти з собою. Важко бути біля батька піти нема куди, і що ж робити? Знайди в собі сили, змирись і залишайся в домі, задумайся над тим що ти пережив, і чи хочеш знову це повторити. Ти можеш піти, та чи повернешся? Чи вистачить сил знайти шлях до дому, а якщо захочеш повернутися, то чи буде тебе хтось там ще чикати? Тай взагалі тебе важко назвати людиною, якщо дозволяєш собі так грати любов’ю, почуттями рідних людей.
Образ блудного сина, це образ тих грішників, що все таки каються і пережите для них є уроком повторяти який вони не бажають. Сором із сорому для іудея бути свинопасом та ще й у язичника, і докотитися до того що бажати їсти свинячу їжу. Молодший син це самаряни (для іудеїв це єретики) і язичники, грішники, і весь світ що тягнеться до Бога, до істини, повертається до дому, покидають своє згубне життя і шукають шлях до Батька.
СТАРШИЙ СИН: з’являється аж в кінці історії, і відразу проявляє характер. Він у всьому схожий на батька але страшно бути таким старшим братом що не прощає, і в серці ховає заздрість, для чого? Трудиться і у всьому наслідує Отця, але почувши співи і радість навіть в дім не заходить, бо гордий: «Як так, без мене і свято в домі, чому батько мені не сказав?», він не йде в дім а призиває раба. Підвищує голос на батька, і виливає на нього все зло що набралось за життя.
«Ти не дав мені можливості повеселитися!», «Я роблю все а що натомість маю?», «Де справедливість, грішники радіють то чому я, послушний і праведний мушу мучитися?» і т.д. Такі слова ми говоримо Богові бо насправді дуже схожі на старшого сина, це образ тих людей що і в храм ходять і молитви всі вичитують, готові робити все, але не заради любові, не тому що любить моральність, живе так щоб не образити свого небесного Отця, а щоб життя це дожити і потім вже зажити по справжньому, потребувати обіцяне, «Ти сказав, я виконав, де обіцяне?!», якби заслужене і коли така людина в житті стикається з новими спокусами то ця злоба проривається, і вилазить такими словами. Старший син лише у всьому наслідував Батька а в серці беріг злобу, Христос попереджав про це, що таким серцям немає блаженства.
Щоб йти шляхом посту необхідно ще раз і ще раз перечитати притчу про блудного сина, хто ми в ній? Чи ми часом не старший син, чи не озлобляємося на інших коли в домі радість і не в нашу честь, чи не нарікаємо на Бога коли не отримуємо бажаного коли відчуваємо що начебто нас обділив Бог, що комусь все а мені нічого.
Євангеліє засуджує тих хто себе засудити не може, хто думає що в них все занадто правильно. І цієї ілюзії нам необхідно позбутися.
Ненависть говорить про не бажання когось бачити, значить з’явилася криза довіри до цієї людини і я не хочу її бачити, і по міркам сучасної свободи, людині ніхто цього не забороняє «це твоє право». Але закон Божий, сам Бог чи благословляє нас на таке?
Про що не говорить нам притча про блудного сина! Говорить і про наш спокій і достаток в домі Отця Небесного, і про шалений наш порив з під блюстительства Отчого на свободу неприборкану, і про багатство спадщини присвоєного нам, незважаючи на непокірність, і про безрозсудну розтрату його на всякі неподобства, і про крайній наслідок того – збіднення нашого. Але каже потім і про те, як хто опам’ятається, і в себе прийшовши, замишляє і вирішує повернутися до Отця багатомилостивого, як повертається, як любовно приймається і відновлюється в перший стан. І хто тут не знайде для себе уроку? Будучи в домі батьківському, не рвись на волю. Бачиш, чим скінчився подібний досвід! Якщо все таки втік то зупинись скоріше, розтратив все і бідуєш, вирішуй скоріше повернутися, і повернися. Там чекає на тебе вся, колишня любов і достаток. Останній крок найпотрібніший. Все сказано коротко і ясно. Схаменися, зважся повернутися, встань і поспішай до Отця. Обійми Його відкриті і готові прийняти тебе. (2)