Минулими вихідними, а саме в суботу 10 жовтня, з благословення Високопреосвященнішого Феодора, митрополита Мукачівського та Ужгородського, прихожани храму великомученика та цілителя Пантелеймона, що в смт. Великий Березний і православні прихожани з Великоберезнянського благочиння, здійснили чергову паломницьку поїздку по чернечим обителям Мукачівської єпархії.
Протоієрей Серафим Гичка, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт. В. Березний ділиться враженнями далі:
– Уже традиційно, ми обрали не складний маршрут, щоб з нами могли поїхати дітки і старші прихожани, для яких далека дорога може бути виснажливою. Загалом нас було більше 70 людей.
Почали ми наше паломництво з Ужгородського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря, де помолилися на Божественній літургії та приклонилися до святинь обителі. Братія обителі розповіла нам про свою домівку та щедро пригостила смачним сніданком. Надихнувшись таким теплим прийомом ми відправилися далі.
Наступною нашою зупинкою став ще зовсім новий монастир на честь Похвали Пресвятої Богородиці, що знаходиться в селі Доманинці. Там нам вдалося побувати в першому на Закарпатті храмі присвяченому великому грузинському святому Гавриїлу Самтаврійському (Ургебадзе). Прикластися до мироточивої ікони святого з частинкою його мощей. Та поспілкуватися з настоятелем монастиря ігуменом Іоаном. Отримавши цікаві духовні настанови, ми відправилися далі.
Черговою нашою зупинкою став жіночий монастир в с. Домбоки Мукачівського району. Там для нас теж провели екскурсію, розповівши про історію монастиря та головні його святині. З великою радістю та благоговінням ми відслужили молебень перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці “Скоропослушниця”, попросивши Її милостині для нас.
Також поспілкувалися з ігуменею монастиря матушкою Катериною та насельницею обителі, 88-річною схимонахинею Гавриїлою, яка, до речі, сама з Березнянщини, попросивши її благословінь та молитов за нас.
Далі нашою зупинкою став древній Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир, в якому нас вже очікували сестри обителі. І не просто очікували, а готували для наших паломників смачний обід. Накормити більше 70 людей не кожен монастир зможе, але для матушок це не склало проблеми. Після смачного монастирського обіду, нас зустріла матушка Марина та провела цікаву розповідь про це святе місце. Після чого всі знову мали можливість приклонитися до святинь древньої обителі, відвідати церковну лавку та залишити записочки. Особливим подарунком для нас стала можливість приклонитися до ікони святого Никифора Прокаженного з частинкою його святих мощей та помолитися за здоров’я своє та своїх близьких у цей складний час. Дуже дякуємо ігумені монастиря матушці Іларії, за такий теплий прийом та іконки в подарунок для кожного паломника.
Не хотілося від`їжджати з цього, дійсно, намоленого та святого місця, але нас ще чекали інші місця. І серед них Мукачівський Красногірський чоловічий монастир, де ми теж приклонялися до святинь і, особливо, до чудотворної ікони “Всіх скорботних Радість”, в якій кожного року розквітають лілії. І кожен з наших паломників міг на власні очі переконатися, що Чудо продовжується. Адже на стеблах абсолютно і вже давно сухих лілій видніються живі маленькі ,ніби, цибулинки. Це, дійсно, чудо Господнє, яке далеко не завжди можна побачити так близько!
Передостанньою зупинкою в цьому паломництві для нас став Свалявський Свято-Троїцький Кирило-Мефодіївський жіночий монастир. Краса якого захоплює з першого погляду. Майже годину нам потрібно було, щоб роздивитися всю красу монастиря. Ми обійшли його велику територію та вислухали екскурсію про історію святої обителі та нас здивували труди матушок для підтримання всієї цієї краси. Після цього ми зосталися на Вечірньому богослужінні та вже після нього відправилися додому.
Останньою нашою зупинкою став Ракошинський чоловічий монастир. Не зважаючи на вже вечірній час, нам вдалося прикластися до святинь обителі, поспілкуватися з її насельниками, залишити записочки з проханням молитися за нас та наших рідних.
Попри велику кількість паломників, наша поїздка повністю виправдала всі очікування. Ми були надзвичайно задоволені та отримали велику духовну користь. Кожна обитель відкрила для нас своє серце, а ми, в свою чергу, залишили частинку свого! Трошки втомлені, але радісні, щасливі, мирні, сповнені Божою благодаттю очі та лиця наших паломників ще раз підтвердили, як небагато потрібно людині для щастя і як недалеко за ним треба їхати. Треба просто знайти час і відвідати обителі, які завжди готові відкрити для нас свої двері, розрадити, утішити, молитовно підтримати та взяти під свою духовну опіку! Залишилось, тільки знайти час…
Незважаючи на важкий час. в якому ми зараз живемо, коли багато людей під страхом хвороби бояться, навіть, храми відвідувати, наші паломники показали, що для людей, в яких є справжня віра, страху не існує. Вони добре усвідомлюють, що «останнє слово завжди за Богом» і від нас та нашого життя залежить як все буде! Відвідавши стільки святих місць, приклавшись до святинь та попросивши молитовний покров для себе й рідних ми будемо надіятися і вірити, що Господь, Пресвята Богородиця та всі святі подарують нам свою милість і захистять від всього поганого!, – підсумував протоієрей Серафим Гичка, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт. В. Березний.
