Щороку третьої суботи травня в Україні відзначається День науки. До освіченості та володіння щонайменшими базовими знаннями прагне кожний із нас. Однак, окрім цього, важливо не забувати про збагачення себе церковною освітою. Благо, що для молодшого покоління для цього створюються якнайкращі умови – не виключенням є і Мукачівська православна єпархія, у лоні якої успішно функціонує церковно-приходська школа для дітей і молоді. З нагоди Дня науки спілкуємося із засновником і керівником згаданої школи, настоятелем Петро-Павлівського храму с. Станова Мукачівського району, протоієреєм Василієм Поповичем. 
– Отець Василій, розкажіть якими були часи, коли створювалась церковно-приходська школа та з якою метою вона почала функціонувати?
– Взагалі, свою духовну-просвітницьку діяльність я розпочав майже одразу після призначення мене нині покійним архієпископом Мукачівським і Ужгородським Євфімієм настоятелем Петро-Палівського храму с. Станова Мукачівського району. Це кінець 80-х років минулого сторіччя. Згадую свої перші приємні враження щодо новопризначеного приходу: затишне мальовниче село, невеличка древня церква, приємні люди, які горіли бажанням слухати слово Боже та долучатися до розбудови свого особистого церковного життя. Адже реалії тогодення були невтішні, панувала доба войовничої антицерковної радянської системи. Все це надихало до жертовної праці на ниві церковно-просвітницького служіння.
Звичайно, розпочинати треба було саме з просвітництва молоді, адже саме вона є нашим майбутнім. Першими кроками в цьому напрямку були катехізаторські бесіди, які проводилися на початку в храмі, а потім в приміщенні загальноосвітньої школи на правах домовленості. Така форма навчання, хоч і мала певні результати, але, як на мене, була недосконалою через відсутню системну науку. Важко було вибудувати системне навчання для групи дітей різних вікових категорій. І тоді появилася ідея побудувати церковно-приходську школу, в якій можна б було розгорнути системне навчання і працювати з кожним класом окремо. Цей проект був мною анонсований на парафіяльних зборах і прийнятий прихожанами. Вже у 2001 році школа була освячена і розпочала свою діяльність.
– Хто ж може навчатися у школі та скільки разів відбуваються уроки?
– У церковно-приходській школі навчаються учні села Станова та навколишніх сіл – Новоселиці, Яблунева, Гандеровиці. Заняття проводяться для кожного класу окремо раз на тиждень з 2-го по 9-ий клас. При школі діє церковна бібліотека, яка нараховує до однієї тисячі різних книг духовно-просвітницької тематики.
– Якою є навчальна програма, за якою проходить освітній процес?
– Протягом восьми років учні опановують більше десяти церковних дисциплін. Умовно програму школи можна поділити на три напрямки: вивчення основ православної віри та історії Церкви; літургічний та місіонерський напрямки.
Щодо першого напрямку, тут слід зауважити, що дуже важливо, аби молоді люди засвоїли, перш за все, базові знання про свою віру. Адже апостол Павло сказав до Тимофея: «Я знаю в Кого я повірив…» (2 Тим. 1:8-12). Одночасно. важливо на прикладах історичних моментів побачити, як саме Дух Святий через людей діє в Церкві. Цими питаннями займаються такі дисципліни як катехізис, Святе Письмо Старого та Нового Заповітів, загальна історія Церкви та історія Церкви на Закарпатті.
Другий напрямок Церковної науки – це долучення молодих людей до літургічного життя. Літургія для православної людини є понад усе. Адже Церква там, де Літургія – саме в таємничому просторі Євхаристії відбувається єднання людини з Христом, із самим Життям. Звичайно, ці моменти переживаються індивідуально на рівні кожної окремої особистості, але в Церкві є загальноприйнята форма богослужіння, яка зовнішньо відображає таємницю містичного переживання. До вивчення Богослужбового устрою Церкви програмою передбачені такі предмети як літургіка, богослужбова практика, церковний спів та церковно-слов’янська мова.
І на кінець третій напрямок школи – місіонерський. Бути місіонером покликаний кожний християнин. Будьте «світом» та «сіллю» для світу – закликає Христос. У житті ми зустрічаємося з різними викликами сьогодення, як зі сторони скептиків, так і іновірців. Бути готовими дати відповідь про своє уповання та засвідчити істину Православ’я – завдання, яке стоїть перед кожним віруючим. Ці питання розглядаються на уроках сектознавства, порівняльного богослів’я та світової релігії.
Весь освітній процес завершується здачею випускниками іспитів та врученням дипломів.
– Крім вас в школі ще є викладачі?
– Викладаю церковні дисципліни поки що я сам. Звичайно це важко, особливо фізично, але Господь допомагає.
– Чи проводите спільно з учнями якісь проекти, акції?
– Впливати на свідомість особистості виключно теоретичним шляхом в межах традиційного шкільного уроку замало. Учні долучаються до кліросного послуху, допомагають в прибиранні храму та території, деякі з них систематично в передсвяткові дні несуть послух в Мукачівському жіночому монастирі. При школі діє потужна футбольна команда. Учні мають можливість в неформальній обстановці поспілкуватися зі священиком. Усе це сприяє більш глибшому засвоєнню істини церковного життя.
– Що дає молоді подібна освіта на подальше життя?
– Подібна освіта дає найголовніше – це правильні поняття та критерії, якими керується людина в житті. Все інше другорядне. Христос сказав:«Якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле» (Лк. 11:34).
– Чи може похвалитися випускниками, як вони далі себе реалізовують в житті?
– Більшість випускників школи роз’їжджаються, створюють сім’ї, стають прихожанами інших приходів. Час від часу приходиться спілкуватися з ними і я бачу, що незважаючи ні на які обставини їхнього життя, церковність продовжує жити і домінувати на їхній життєвій стежинці. Це дуже радує.
– Ваші думки щодо важливості долучення молодого покоління до церковної науки…
– Церковна наука – це дороговказ, свого роду дорожні знаки, які потрібно вивчити, щоб правильно йти по життю. Вони пропагують здоровий спосіб життя, всесторонній гармонійний розвиток особистості, а це є здобутками, які створюють платформу для справжнього щастя та добробуту держави.
– Наприкінці нашого спілкування, о. Василій, розкажіть трішки про себе…
– Народився я в селі Дусино, що на Свалявщині. 52 роки минуло з того часу, коли Господь подарував мені життя. Після закінчення середньої школи служив у лавах Радянської армії. Після чого здобув духовну освіту в Троїце-Сергієвій Лаврі. По закінченні Московської Духовної Семінарії призначений настоятелем храму в Станові, де несу послух до сьогоднішнього дня. Разом з матушкою виховали дочку та сина, який став священиком.
– Ваші побажання з нагоди Дня науки…
– Наука завжди займала ключову роль в житті людини. Через призму науки ми вчимось бачити світ, розуміти себе та ближніх. Користуючись її досягненнями прагнемо до нових звершень. Головне, щоб наука завжди слугувала на ствердження людського життя та держави. До такої науки слід долучатися і вона має право на своє майбуття.
Спілкувалася Ольга ПАЛОШ
Фото автора
та з архіву прот. Василія Поповича