Історія − це безпосереднє бачення. Такими словами визначають термін «історія» Созомен, Сократ, Євсевій Кесарійський та інші геродоти історії. Проте в Церкві слово історія має трохи інше смислове навантаження. І це навантаження редагується дією Святого Духа в Церкві, де авторами подій та звершень є не люди, а Господь, Який діє через серця людей…
25 вересня в 14-ту Неділю після П’ятидесятниці, в Неділю перед Воздвиженням у день відданя свята Різдва Пресвятої Богородиці в Зарічевському монастирі відбулася подія всеукраїнського значення. Вірніше подія, яка відбулася вперше в історії сучасного Православ’я на Україні.
Керуючий Мукачівською єпархією Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський звершив не просто архієрейське богослужіння в Зарічевському Свято-Маріє-Магдалинівському жіночому монастирі, а перед богослужінням разом з духовенством освятив перший в Україні храм на честь преподобного Порфірія Кавсокалівіта.
До слова, храм виріс за дуже короткий час стараннями настоятельки чернечої обителі та благодітелів монастиря: сімей Ливч М.М. та Мандзюк Н.В.
Чудові ікони преподобного Порфірія Кавсокалівіта написав іконописець Степан Сливка. Не буде зайвим відмітити, що Степан написав для обителі ще дві великі ікони, які є прикрасою вже освяченого раніше монастирського храму на честь святителя Іоанна Шанхайського. Це ікони: Пресвятої Богородиці «Курської» та святителя Іоанна (Максимовича) Сан-Франциського і Шанхайського.
Прекрасний дерев’яний кіот з дуба для ікони преподобного Порфірія виготовили майстри з Волині.
Вже за традицією владику зустрічала ігуменя монастиря, матушка Варвара (Поп).
Богослужіння оспівували два чудові хори: хор Свято-Успенського храму с. Дубриничі та Свято-Троїцького храму м. Ужгород.
Після богослужіння архієрей звернувся до сотні присутніх вірників зі словом настанови.
«Сьогодні ми стали свідками освячення нової каплиці на честь святої людини, яка жила надзвичайно смиренним життям. Без якихось масових чудотворінь, без особливих подвигів преподобний Порфірій Кавсокалівіт жив на Афоні в Греції і ніс звичайний подвиг священика-монаха. Якими ж словами можна охарактеризувати нині шанованого святого? Чим відрізнявся преподобний Порфірій від тогочасного духовенства, від нас? Скажу вам вражаючу важливу річ – він любив людей! Все! Нічого більшого про його характеристику не скажу. Він безмежно любив всіх без винятку і настільки, що своє життя полагав за духовних чад! Маючи важкий недуг (онкологія гіпофізу), до кінця свого життя старець Порфірій Кавсокалівіт приймав людей, зцілював їх з безмежною відчутною любов’ю… Господь положив нам на серце, щоб на наших горах, при Зарічевській жіночій чернечій обителі возсіяв храм на честь цього святого. Під час Божественної літургії, бачачи перед собою чудові ікони преподобного, я одне просив у Бога: аби всі, хто сьогодні присутні на цьому освяченні, отримали від прп. Порфірія душевний подарунок, адже в кожного є свої переживання, хвороби і прохання. Нехай з нами завжди перебувають молитви преподобного й благословення Святої Гори Афону. Хай він допоможе нам бути твердими у вірі православній, зцілить душевні й тілесні недуги – вірю і переконаний, що прп. Порфірій Кавсокалівіт обов’язково подасть нам просиме», – зазначив у своєму слові владика.
В кінці керуючий єпархією призвав на усіх Боже благословення.
Фото: Віталій Муха
Стисло про святого: Старець Порфірій (в миру Євангелос Баірактаріс) народився 7 лютого 1906 року в Греції, в селі святого Іоанна Карустія, в провінції Евіа. Відійшов до Господа старець 2 грудня 1991 року. 27 листопада 2013 року Священний Синод Константинопольского Патриархату приняв рішення про канонізацію старця Порфірія.
