04 травня 2024 року о 14:14 за київським часом у храмі Воскресіння Христового над Гробом Господнім в Єрусалимі зійшов Благодатний вогонь.
Патріарх Єрусалимський Феофіл III передав вогонь православним віруючим з усього світу, які були присутні на церемонії сходження Благодатного вогню у Храмі Гробу Господнього.
Під час сходження Благодатного вогню звучали молитви різними мовами. Віруючі вітали одне одного «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес»!
Благодатний вогонь у перші хвилини сходження не обпалює, ним можна вмиватися, освячуючи себе.
Люди миттєво передавали Вогонь усім, хто перебував у храмі, після чого його змогли отримати всі, хто очікував сходження біля храму.
З історії чуда Сходження Благодатного Вогню:
Протягом багатьох століть Благодатний вогонь щороку сходить у єрусалимському храмі Гробу Господнього.
Першим свідком дива став апостол Петро. Дізнавшись про воскресіння Христа, він пішов до Його гробниці. Там, де раніше лежало тіло Спасителя, він побачив Божественне світло. Диво Благодатного вогню у Храмі Гробу Господнього описувалося ще у IV столітті. Про нього писали як християнські, так і мусульманські автори.
Напередодні Великої суботи у храмі гасять усі свічки, лампади та панікадила. Вранці відбувається процедура запечатування Гробу, перед якою Кувуклію (каплицю, зведену над Гробом) оглядають делегації християнських Церков.
Після запечатування Гробу починається святковий церковний хід, а в Кувуклію йде Єрусалимський патріарх, облачення якого також ретельно оглядають на наявність будь-яких джерел вогню.
Патріарх входить у каплицю лише зі смолоскипом і свічками, де читає молитву. Тоді на свічки та смолоскип сходить Благодатний вогонь. Багато очевидців стверджують, що сходження вогню супроводжується виникненням у храмі блукаючих вогнів подібних до кульових блискавок. Деякі кажуть, що вогонь, який позбавлений жару, сходить над головами віруючих «подібно до роси».
Благодатний вогонь у перші хвилини сходження має невисоку температуру, він теплий, але не обпалює і нагадує сонячні промені, що зігрівають. Віруючі вмиваються вогнем, освячують одяг, але спалаху не відбувається. Ця подія символізує зв’язок Бога із людством.
