У 2016 році було відзначено 20-ту ювілейну річницю з часу перенесення великої частини мощей преподобного Мойсея Угрина, Печерського (+1043), а саме його правої десниці з Києво-Печерської Лаври до Свято-Миколаївського жіночого монастиря м. Мукачева. З цього приводу, вже за доброю традицією, щороку, 8 серпня, в день пам’яті святого земляка до Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря, на святкове архієрейське богослужіння збираються десятки священиків та вірників.
Нинішній правлячий митрополит Мукачівський і Ужгородський Феодор, на той час ще архімандрит Мукачівського монастиря, разом з тодішнім керуючим єпархією, владикою Євфимієм (Шутаком) стали безпосередніми учасниками тієї історичної, по-справді знаменної події для древньої православної єпархії.
Напередодні свого ювілею – 50-ти річчя від дня народження (4 листопада) ми попросили владику Феодора пригадати те, як доправляли частинку мощей з Києво-Печерської Лаври, яким було святкове Божественне богослужіння в Мукачівському монастирі, як все відбувалось, а також про особисті враження, емоції й відчуття.
Нагадаємо також, що до ювілею нашого архіпастиря Інформаційний відділ єпархії публікує серію, бесід, статей в яких є зібрані спогади, переживання, емоції, враження, побажання та інтерв’ю різних людей в житті яких була зустріч з владикою Феодором.
– За переданням преподобний Мойсей Угрин був родом із наших закарпатських земель. Це був перший преподобний похований руками преп. Антонія Печерського в Києво-Печерській Лаврі. В нашої пастви вірників й духовенства була мрія, аби частина мощей преподобного Мойсея Угрина повернулася на історичну Батьківщину, адже відомо, що його нетлінні мощі почивають у Ближніх печерах, – розпочинає розповідати Високопреосвященніший Феодор, митрополит Мукачівський і Ужгородський.
Тодішній керуючий Мукачівською єпархією архієпископ Євфимій (Шутак) звернувся з рапортом до Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у якому висловив прохання щодо надання Мукачівській православній єпархії частини мощей святого земляка, одного з покровителів і молитвеників Закарпаття. Блаженніший Митрополит поставив на зверненні свою резолюцію із позитивним задоволенням нашого прохання.
Після цього задля безпосереднього отримання частки мощей ми разом з владикою Євфимієм звертаємось до намісника Києво-Печерської Лаври, владики Павла, але на той час з певних причин він був відсутній. Тоді ми звернулися до духівника Лаври, архімандрита Авраамія. Утрьох – владика Євфимій, отець Авраамій і я, – спускаємось до печери. Рака преподобного була відкритою і я вперше в житті побачив повністю нетлінні мощі святого угодника Божого, преподобного Мойсея Угрина!
Отець Авраамій подав владиці Євфимію зовсім невеличку частинку мощей, хоча Блаженніший на резолюції підписав: «частина мощей преподобного». Владика Євфимій побачивши, почав дуже просити за надання більшої частини. Цікаво, що о. Авраамій спочатку не хотів погоджуватися, але владика завжди відрізнявся неймовірними смиренням і любов’ю до своєї Церкви, свого боголюбивого народу і, пригадую, як він зі сльозами на очах звернувся до о. Авраамія: «Отче, наша єпархія зазнає немало випробовувань, тому я, як архієрей, дуже вас прошу: дайте нам частину мощей! Якщо треба, я стану перед вами на коліна!»…
Звичайно, такі слова збентежили великого духівника Лаври, старця і він погодився дати нам більшу частину мощей. Після звершення відповідного молитовного чину, ми почали пропонувати, яку саме частину бажаємо отримати – була відділена права рука преподобного Мойсея Угрина, або ж передпліччя. Святі мощі були загорнуті в червоний ілітон (шовковий або лляний плат – авт.). Згадую, як владика Євфимій, будучи вже недужою людиною, важко ходячи, через велику радість наче дитина пулею вилетів із печери, щоби отець Авраамій не передумав за своє рішення (усміхається – авт.).
Зайшовши до келії в Лаврі, владика ще раз розгорнув ілітон, ми ще раз проспівали величання преподобному Мойсею, приложилися до мощей вже при денному світлі. Одухотворені ми повернулися до рідної Мукачівської єпархії…
Протягом декількох днів мощі перебували на престолі в домовому храмі Єпархіального управління – за той період ми виготовляли раку. Коли вона була готовою, владика призначив день і час Божественної літургії на честь перенесення мощей до Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря. До речі, місце знаходження мощей було непохитним рішенням правлячого архієрея, адже в монастирі непрестанно звучить молитва.
Пам’ятаю той торжественний момент зустрічі владики Євфимія зі святими мощами – не пригадую, яке точно було число, однак було сонячно, десятки священиків зібрались для звершення богослужіння. Тоді ще ім’я преподобного не було так відоме загалу, але все одно багато-хто чув, що преподобний Мойсей Угрин наш земляк.
Священики стояли із запаленими свічками в два ряди від Свято-Миколаївського храму до монастирського корпусу, чекали на приїзд архієрея. Владика приїхавши, у руках тримав святі мощі – високо їх підняв над усіма присутніми, які зі сльозами співали: «Ублажаємо тебе, преподобне отче наш, Мойсеє, і почитаємо святу пам’ять твою, наставниче монахів і співбесідниче ангелів!».
Сльози лились з очей не тільки тому, що це була велика святиня і привезена була вона до Мукачівського монастиря. Ми уявляли собі, що через тисячу років преподобний Мойсей своїми святими мощами повертається до рідної Батьківщини…
Мощі були покладені на престол, звершилась Божественна літургія, після якої святі мощі були покладені в приготовлену раку – далі звершився перший хресний хід навколо храму зі святинею.
Владика Євфимій започаткував цю традицію – в день вшанування пам’яті преподобного Мойсея Угрина мощі на паперті, після обходу храму, тричі воздвизаються догори на чотири сторони, так як хрест на свято Воздвиження Хреста Господнього.
Ми маємо велику радість і вдячність до преподобного Мойсея Угрина за його милість, вдячність покійному Блаженнішому Митрополиту Володимиру за його добре серце – преподобний повернувся на рідну землю!
До слова, зазначу, що у преп. Мойсея Угрина було два рідних брата, які також причислені до лику святих: Єфрем Новоторжський, який заснував у Тверській області монастир і був там ігуменом та рідний брат воїн Георгій, який своєю груддю закрив тіло благовірних князів Бориса і Гліба, загинувши як вірний слуга – Церква і його зачислила до лику святих. Після смерті прп. Єфрема Новоторжського його мощі були віднайдені нетлінними і за описом життєпису знаходилися в Новоторжському монастирі, а глава воїна Георгія в раці, де почивали мощі самого прп. Єфрема.
Свого часу у мене була така мрія: поїхати в Торжок (місто в Тверській області Росії), до монастиря, який при комуністичному режимі був закритий і зруйнований. Я мав бажання привезти на Закарпаття частину мощей прп. Єфрема Новоторжського – щоб два брати зустрілися своїми святими мощами в Мукачівському монастирі! Та, на превеликий жаль, зустрівшись з Митрополитом Тверським і Кашинським Віктором, я дізнався, що коли Новоторжську пустинь закрили, безбожники мощі преп. Єфрема спалили на вогнищі… Від монастиря залишилася тільки одна ікона з частинкою мощей преподобного Єфрема, які монахи встигли сховати від наруги, довгий час вона зберігалася у вірних людей, які після відкриття монастиря повернули її до святої обителі.
Не вдалося нам привезти частинку мощей до рідної єпархії, але ми переконані в тому, що всі троє братів є ходатаями перед Богом за наш рідний край Срібної землі, за рідну Україну та нашу Православну Церкву. І свято віримо, що всі вони моляться за усіх вірних людей, які взивають до них по допомогу!
Спогади записувала: Ольга ПАЛОШ
