Архімандрит Дорімедонт (Андрішко) (14.11.1910-†15.05.1979)
Архімандрит Дорімедонт (в миру Димитрій Андрійович Андрішко) народився 14 листопада[1] 1910 року в селі Осій Іршавського району Закарпатської області в благочестивій християнській сім’ї Андрія Андрішка і Олени Юрич[2]. Його близьким родичем був відомий у Закарпатті духівник, архімандрит Савва (†04.11.1972)[3].
У 1925 році Димитрій закінчив 8 класів народної школи, після чого деякий час проживав разом з батьками[4].
У 1929 році вступив до Свято-Іоанно-Предтеченського скита в селі Дубрівка Іршавського району.
1 лютого 1931 року був переведений до Свято-Преображенського чоловічого монастиря в селі Теребля Тячівського району. В цій обителі, 18 травня того ж року він був пострижений в рясу, а 8 червня 1935 року – в мантію з іменем Дорімедонт[5].
В 1935 році закінчив монастирську школу в Югославії[6]. 13 серпня того ж року в місті Прага архієпископ Пражський Савватій (Врабець) висвячує монаха Дорімедонта в сан ієродиякона. Наступного дня той же архієпископ рукополагає ієродиякона Дорімедонта в сан ієромонаха. Зразу після хіротонії ієромонаха Дорімедонта було призначено як місіонера на пастирське служіння в с. Волоське Іршавського району.
5 травня 1936 року молодий ієромонах був призначений духівником Свято-Вознесенського жіночого монастиря в с. Чумалево Тячівського району. 1 жовтня 1936 року був переведений в с. Вишково-Фенеш Хустського району. 25 серпня 1937 року призначений на приходське служіння в села Вишня Апша і Апшиця Рахівського району.
13 вересня 1939 року по наклепу греко-католицького священика Ференчика, угорським поліцейським судом був взятий під арешт в Солотвині і засуджений до 5 років ув’язнення. Після розгляду судової справи в Будапешті ієромонах Дорімедонт був визнаний винним і засуджений до 5 років. Міра покарання була унікальною. Отцю Дорімедонту було заборонено «5 років з’являтися навіть на вулиці» у Рахівському і Тячівському районах[7].
Із Солотвина угорські жандарми під конвоєм доставили священика до його батька в рідне село Осій. Однак, за клопотанням Єпархіального управління в Мукачеві, жандармерія звільняє його від в’язниці.
19 січня 1940 року був призначений духівником Богородичного скита в с. Горбки та обслуговуючим парафії в селах Горбки і Новоселиця Виноградівського району та селі Криве Тячівського району. 25 квітня 1941 року переведений в села Річка-Потік і Сойми Міжгірського району. У зв’язку з хворобою 18 квітня 1941 року перейшов в Свято-Іоанно-Предтеченський скит в с. Бедевля Тячівського району.
14 грудня 1942 року призначений в село Прислоп Міжгірського району. З 15 квітня 1946 року – духівник Свято-Успенського жіночого скита в с. Угля Тячівського району. 27 листопада 1946 року призначений на приходське служіння в с. Тернове Тячівського району, а 24 вересня 1951 року переведений другим священиком в с. Бедевля Тячівського району.
1 серпня того ж року призначений духівником Свято-Вознесенського жіночого монастиря в с. Чумалево Тячівського району. 31 грудня того ж року отцю Доримедонту було доручено додатково обслуговувати приходський Свято-Покровський храм в с. Чумалево.
12 травня 1952 року згідно наказу № 526 єпископа Мукачівського і Ужгородського Іларіона (Кочергіна) отець Дорімедонт був знятий з посади другого священика в с. Бедевля і призначений духівником Свято-Богородичного жіночого скита в с. Горбки[8]. 3 липня того ж року переведений до Свято-Іоанно-Предтеченського скита в с. Бедевля.
Відповідно до наказу № 887 єпископа Іларіона від 1 серпня 1952 року ієромонах Дорімедонт був призначений духівником Чумалевського Свято-Вознесенського жіночого монастиря[9].
13 березня 1956 духівник Чумалевського монастиря ієромонах Дорімедонт, згідно з наказом єпископа Іларіона № 326, по сумісництву призначений обслуговувати приходський Свято-Покровський храм в с. Чумалево[10].
15 листопада 1958 року наказом № 1256 архієпископа Мукачівського і Ужгородського Варлаама (Борисевича) ієромонах Дорімедонт був звільнений з посади духівника Чумалівського Свято-Вознесенського жіночого монастиря і призначений настоятелем Свято-Георгіївського храму в с Нижній Бистрий[11]. Станом на 10 грудня відповідно до справки про реєстрацію духовенства отець Дорімедонт ще був настоятелем Свято-Георгіївського храму в с. Нижній Бистрий[12].
28 липня 1959 року наказом (№ 787) архієпископа Варлаама ієромонах Дорімедонт був звільнений від посади настоятеля Свято-Георгіївського храму в с. Нижній Бистрий і знову призначений духівником Чумалівського Свято-Вознесенського жіночого монастиря[13].
Наказом № 348 архієпископа Варлаама від 11 квітня 1960 року отець Дорімедонт призначається знову настоятелем Свято-Покровського храму в с. Чумалево[14].
З 7 серпня 1962 року наказом № 1193 єпископа Мукачівського і Ужгородського Миколая (Кутєпова) ієромонаху Дорімедонту, настоятелю приходського храму в с. Чумалево, поручається обслуговувати і монастир в с. Чумалево Тячівського району[15].
Відповідно до довідки № 329, яка була надіслана архієпископом Мукачівським і Ужгородським Григорієм (Закаляком) Уповноваженому ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР, ієромонах Дорімедонт з 18 травня 1968 року був настоятелем Свято-Різдва-Богородиці храму в с. Люта Великоберезнянського району з правом служіння у Свято-Покровському храмі села Кострино та з обов’язком задовільняти релігійні потреби віруючих таких сіл: Вішка, Стужиця, Загорб, Ставне того ж району[16].
З 16 жовтня 1968 року, відповідно до довідки № 919, адресованої Уповноваженому ради у справах релігій, вже ігумен Дорімедонт був настоятелем Свято-Різдва-Богородиці храму в с. Латірка Воловецького району з правом служіння у Свято-Духівському храмі села Бистрий і Свято-Ільїнському храмі села Тишово та з обов’язком задовільняти релігійні потреби віруючих села Мішкаревиця того ж району[17].
У довідці № 1203, виданій архієпископом Григорієм Уповноваженому ради у справах релігій, зазначено, що ігумен Дорімедонт з 14 грудня 1970 року був призначений помічником духівника Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря[18].
В 1978 році єпископом Мукачівським і Ужгородським Саввою (Бабинцем) був возведений в сан архімандрита[19].
У вільний від богослужіння час отець Дорімедонт займався столярними роботами: робив рамки для ікон, престоли для храмів, ремонтував церковні будівлі. Архімандрит Дорімедонт пройшов нелегкий життєвий шлях, сповнений постійних перемін, частих переїздів і утисків. Але всілякі труднощі він долав з великим смиренням і вірою до кінця свого життя. Перед смертю отець Дорімедонт був пособорований і причастився Святих Христових Тайн.
Священик Свято-Миколаївського жіночого монастиря архімандрит Дорімедонт (Андрішко) помер 15 травня 1979 року.
Чин похорону 17 травня звершив правячий єпископ Мукачівський і Ужгородський Савва. На похорони прибули секретарь єпархільного управління протоієрей Миколай Логойда, інші працівники єпархіального управління, багато священиків зі всього Закарпаття, родичі покійного, віруючі.
Похорони було звершено по монашому і священничеському чинам. Протоієрей Василій Самош, настоятель храму в с. Дравці, промовив надгробне слово і попрощався з покійним від імені кліриків Мукачівського і Ужгородського благочиній, духівником яких був архімандрит Дорімедонт. Він підкреслив велику скромність спочилого. Архімандрит Пахомій, по місцевому звичаю, промовив прощання від імені всіх кліриків і мирян. Розрішительну молитву прочитав єпископ Савва.
Під дзвін монастирських дзвонів траурна процесія, обійшовши храм, направилася на монастирське кладовище, де тіло почилого було передано землі.
На поминальній трапезі архімандрит Василій (Пронін) сказав про те, що отець Дорімедонт виконав у своєму житті древнє благочестиве правило «молись і трудись», а також про те, що відданість Богослужбовому уставу, безкористя і працелюбність отця Дорімедонта є світлим прикладом справжнього іночеського життя[20].
Церковне служіння і постать отця Дорімедонта є органічною складовою в історії Православ’я на Закарпатті у XX столітті. Він був одним із подвижників благочестя краю, який формував сьогоднішню самоідентичність Православ’я в регіоні. В нелегкі часи для Церкви його подвижницьке і аскетичне служіння сприяло становленню і розвитку церковного життя в Мукачівській єпархії.
∗Опубліковано: Ієрей Олександр Монич, протоієрей Василій Юрина. Архімандрит Дорімедонт (Андрішко) (14.11.1910-†15.05.1979) // Сповідники та подвижники Православної Церкви на Закарпатті в ХХ ст. / Авт. кол.: Ю. Данилець – голова авт. кол., архієпископ Феодор (Мамасуєв), архієпископ Антоній (Паканич), ієрей О. Монич, А. Світлинець, Д. Анашкін, С. Канайло, В. Міщанин, ієромонах Пімен (Мацола), протоієрей В. Юрина. – Харків: Видавництво «ТОВ Скорпіон Т-ЛТД», 2011. – 584 с. – С. 416-422.
[1] У некролозі почившому архімандриту Дорімедонту, який написав архімандрит Василій (Пронін) вказана дата народження 5 листопада 1910 року. Див.: Пронин Василий, архимандрит. Вечная память почившим. Архимандрит Доримедонт (Андришко) // ЖМП. – №. 06. – 1980. – С. 23-24.
[2] ДАЗО. – Ф. 1490. Уповноважений Ради в справах релігій при Раді Міністрів УРСР по Закарпатській області. – Оп. 4д. – Спр. 170. Особові справи священників на букви А, Б, Г. – Том. 1. – На 216 арк. – Арк. 6; 9.
[3] Пронин Василий, архимандрит. Указ. соч. – С. 23.
[4] ДАЗО. – Ф. 1490. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді Міністрів УРСР по Закарпатській області. – Оп. 4д. – Спр. 165. Послужні списки священиків на букви А, Б, В, Г. – Том. 1. – На 104 арк. – Арк. 1-2.
[5] ДАЗО. – Ф. 1490. – Оп. 4д. – Спр. 170. – Арк. 9.
[6] Пронин Василий, архимандрит. Указ. соч. – С. 23.
[7] ДАЗО. – Ф. 1490. – Оп. 4д. – Спр. 170. – Арк. 9-10.
[8] Там само. Арк. 1.
[9] Там само. Арк. 2.
[10] Там само. Арк. 3.
[11] Там само. Арк. 7.
[12] Там само. Арк. 4.
[13] Там само. Арк. 8.
[14] Там само. Арк. 12.
[15] Там само. Арк. 15.
[16] Там само. Арк. 18.
[17] Там само. Арк. 21.
[18] Там само. Арк. 24.
[19] Пронин Василий, архимандрит. Указ. соч. – С. 24.
[20] Там же.