Ми звикли жити в пришвидшеному темпі сьогодення, коли мало хто задумується про те, що добре, а що погано із того, чим володіємо і користуємось. Однак для особистісного духовного вдосконалення подібне осмислення вкрай необхідне. Нині ми трішки розширили нашу «Колонку редактора» і до розгляду пропонованої теми долучили експертів та людей, аби публікація не вийшла однобокою й суб’єктивною. Одразу ж перепрошуємо, якщо впізнаєте себе у нижчевикладеному матеріалі – усе писалося на основі загального контент-аналізу, без конкретики до когось…
Днями гортаючи стрічку соцмережі «Фейсбук» натрапила на полеміку між користувачами щодо так званого фото «селфі» – (англ. Selfie; від англ. self – сам, само). Як відомо, даний вид фотографії чи ж то автопортрету є популярним сучасним явищем, а роблять його за допомогою камери смартфону, фотоапарата чи веб-камери.
Проглядаючи думки з прочитаної дискусії у соцмережі забажалось глибше обміркувати всю сутність подібних світлин і, головне, психологічну мотивацію тих, хто їх полюбляє. Звісно ж, ми зачепимо і присутню духовну складову у цьому питанні, або ж її відсутність 🙂 .
Загалом подібні фото робив, хоча б раз, кожний із нас. Відвідування цікавих місцин, хороша компанія друзів і славнозвісне дзеркало – вдома чи в якомусь крутезному закладі, – улюблені причини й місця для фотофіксації. Однак, як вчать святі отці, у всьому потрібно мати розсудливість, а також міру.
Здебільшого існують два різні погляди щодо такого типу фотографування – хтось це розцінює як можливість зафіксувати приємні особисті події для згадки, хтось, аби продемонструвати де був, з ким, що робив, що їв і т.д. Разом з тим є частина людей, які засуджують тих, що чи не щодня виставляють в соцмережі особисті фото, мотивуючи тим, що це вже є хворобою і людина прагне до демонстрації свого пафосу, гарного одягу і зовнішності. Частина ж церковних людей взагалі вважає подібні вчинки майже смертним гріхом і виступає з категоричністю проти цього.
Перейдемо до умовного поділу любителів фото селфі, які можна споглядати в соцмережах. Отож, чи не найбільша група тих, хто полюбляє селфі – то когорта незаміжніх дівчат і сюди ж включаємо юнаків, які все ж виставляючи такі фото, переслідують трохи іншу мету, ніж слабка половина людства. 
Відомий з дитинства вислів з казки про царівну, яка запитувала у дзеркальця «Чи ж я на світі всіх миліша, найрум’яніша й світліша?», можна з легкістю співставити із безліччю фото селфі юних панянок, які наче прагнуть таким чином підтвердити згаданий вираз щодо власної персони. А таки вдається комусь це непогано! Коментування друзів зі словосполученнями: «Красуня!», «Найкраща» і т.п. допомагають підігріти самолюбство до крайньої межі. Але все ж, робляться такі фото задля привернення до себе уваги хлопців.
Парубки теж не пасуть задніх і теж охоче знімкуються: хто в апартаментах власного будинку, хто закордоном, а дехто й за кермом авто. Основний месидж хлопчачих селфі – ось гляньте я такий крутий, модний, розумний, володію фінансовими можливостями (не біда, якщо й батьківськими 🙂 ), ціни мені немає! Свого роду, це також один із прихованих методів шукання собі пари, однак саме через демонстрацію свого чоловічого достоїнства, якого насправді може й не бути.
Ще одна група, в якої проглядаються селфі це публічні люди, а саме політики, депутати, керівники установ, працівники мас-медіа (журналісти, теле- і радіоведучі), фотографи, блогери, що ведуть сторінки (однак виправдано, наприклад пропонуючи спортивні тренування з відеороликами, а не знову ж таки просто фото зі собою) та представники інших професій, що напряму взаємодіють з людьми.
Зважаючи на роль інтернет-медіа в сьогоденні для даної категорії соціуму існує пряма необхідність в інформуванні своїх прихильників, електорату, потенційних працівників і клієнтів, читачів, підписників щодо важливих подій, заходів й тем. Фіксація перебування в тих чи інших місцях, спілкування з неординарними людьми, святкові фотосесії є нероздільною частиною життя даних осіб – це і свого роду звітування для робочих моментів, а також поповнення власного архіву приємними фотознімками. Однак і тут вже іноді дехто переходить всі межі, чи не щогодини виставляючи куди з’їздив під час робочого відрядження, з ким провів інтерв’ю, і яку вправу виконував у спортзалі, знімаючи втому. 
Дехто звинувачує таких людей в понтовості, пафосності та бажанні виділитися з-поміж інших. Внутрішні мотиви кожної окремої людини вгадати не можна, однак активність в соцмережах публічних осіб, із утриманням постійної своєї частки аудиторії з підписників, читачів, глядачів – аксіома, що не потребує доводження.
Ну і не можемо не виокремити підгрупи тих, кого власне дратують подібні виставлення фото селфі. Як то кажуть, самодостатню, впевнену людину навряд чи цікавитимуть хай і неадекватні дії якоїсь персони, хіба що в разі реального бажання допомогти їй. Однак це б мало відбуватися особисто, а не із закидами в коментарях соцмереж, при тому на очах всіх: «Та як вам не соромно таке виставляти?!».
Аніта СОСКИДА, практичний психолог Закарпатського обласного Центру здоров’я:
– Цей бум і мода на селфі, тобто фотографування самих себе, продиктовані в принципі епохою сучасного технократичного світу. А у психології навіть є поняття фототерапії з фіксуванням певного цінного для себе моменту чи свого образу. Адже наші дитячі фото, студентські, сімейні, з подорожей викликають у нас ностальгію і через візуальний спогад ми можемо зануритися в позитивні емоції. Тому фіксувати значимі для себе події того чи іншого періоду життя дуже важливо, бо це може стати певним ресурсом і натхненням у майбутньому. Звісно ж, якщо говорити про те, що людина робить десять тисяч фотографій за день, при тому непристойні і т.д., можемо казати, що їй гіпер не вистачає уваги, а також вона є занадто нарцистичною та егоцентричною. Якщо ж фото зрідка виставляється у мережі, за якогось певного настрою, то, думаю, це несе в собі позитивний заряд. Наприклад, у підлітків до 17 років спрацьовує ефект натовпу та «що за мене подумає моє оточення друзів» і тому вони багато себе фотографують, щоб ствердитися в тій чи іншій компанії. Подібно ж може діяти дівчина, ображена хлопцем, батьками чи та, яка недоотримала уваги й конкурує з кимось. Завжди маємо розуміти переживання інших, що й спонукають до подібних дій. Виставляючи ж фото у мережах, маємо запитувати себе «в чому полягає дана потреба?».
Наталія СЕНТИМРЕЙ, фотограф:
– З погляду фотографа можу сказати, що існують неординарні фотосесії для дівчат, які хочуть показати себе у всій красі. Однак для чого виставляти на вселюдний показ, вибачте, оголені частини тіла? Причина все ж одна – вони розуміють, що в сьогоднішньому світі досить важко знайти адекватного, нормального чоловіка. Відтак є такі дівчата, що щодня виставляють фото і самі ж подають себе як об’єкт для користування і не більше. Навіть не чіпаючи релігійну сторону, є речі, які неприпустимі. Та й не цікаво спостерігати за людиною, що стільки демонструє свої фото. Розумна ж і мудра дівчина знає, що не в цьому полягає ціль, аби завоювати серце чоловіка. І зважаючи, що і «Фейсбук» і «Instagram» в основному є робочою платформою, вважаю, що необхідно виставляти такі фото, з яких інші б брали приклад для власного вдосконалення. Тому думайте, що виставляєте.
Добре, коли людина зі світлим розумом усвідомлює чи не зашкодить їй певна улюблена річ чи заняття саме в духовному вимірі. Адже мало-помалу, зігріваючи й підгодовуючи змію у своєму єстві, ми самі собі ж нашкодимо.
Протоієрей Василій ЮРИНА, референт Архієпископа:
– Нам доводиться спостерігати немало сучасних захоплень, духовний зміст яких дуже неоднозначний. Селфі відноситься саме до цього списку. Давнє і дуже змістовне прислів’я каже «Дивись в корінь» – саме це і нам потрібно, щоб дати хоч якусь оцінку цьому явищу. Спостерігаючи основні риси поведінки тих, хто захоплюється власним фото, не можемо не звернути увагу на наступні моменти. По-перше, це занадто велика увага до себе, по-друге, активне декларування себе, по-третє – велике бажання, щоб тобою захоплювались інші. Все це з духовної точки зору вказує на прояв однієї з найнебезпечних страстей – гордість. Християнам мала б бути зрозуміла небезпека такої поведінки, але наша сучасність характеризується секуляризацією християнства. Через це сучасність стає осторонь багатьох прекрасних Євангельських чеснот, та дедалі важче багатьом розрізняти що є корисним, а що навпаки. Народна приказка каже – що занадто, то не здорово. А Святе Письмо через апостола Павла застерігає нас такими словами: «Багато що мені дозволено, та не все на користь». Підсумовуючи сказане нам треба розуміти, що хоча ми створені Богом для спілкування між собою, воно не буде корисним, якщо не дотримуватись певних рамок. Тож захоплюючись собою подумайте чи буде це на користь вам і тих, хто вас бачить?
Думка людей:
Марія:
– Здається мені, що селфі це – модна тенденція, нова мода. Тому, нормально, що багато людей цим загораються, як стадний інстинкт в хорошому смислі. Раніше просили: «сфоткай мене», а тепер зрозуміли, що і самому можна сфотографуватись. Різниці не бачу. Але у всьому важлива середина. Якщо занадто часто своє обличчя хтось виставляє, у мене особисто можуть виникнути думки про нарцисизм. Бо якщо в пості в соц.мережах написано «зима в Ужгороді» і майже на весь екран обличчя людини, здається мені, шо не зиму хоче показати ця людина. А коли з друзями селфі, то тут перебору не може бути, як на мене.
Юлія:
– Якщо це селфі з якогось особливого місця чи зустрічі з друзями і це хочеться запам’ятати – тоді ок! А якщо це селфі – «подивіться на мене, яка/який я красива (ий)» і по 100 штук на день – це вже зовсім інша історія і такого виду селфі, на мою думку, є вже хворобою.
Ольга:
– А ви уявіть собі будь-якого святого, який робить селфі 🙂 , одразу зникнуть питання чи можна його робити.
Яна:
– Селфі це не найкращий вид фотографії, але він теж має право на існування. Головне тут не переборщити, щоб це не перетворилося на залежність. Думаю, є різниця між людиною яка викладе 10-20 селфі в рік і тією, яка викладе таку ж кількість за тиждень).
Василь:
– Багато чого людина може робити в міру, але так, щоб це не перетворювалося в страсть, не ставало залежністю, як казав святитель Миколай Сербський «раніше про красу говорили пошепки, а про моральність вголос». Ми тепер усі, в більшій чи меншій мірі, зациклені на собі і, як ніколи раніше, люди сьогодні приділяють величезну увагу своїй зовнішності, з недавнього часу і велика частина чоловіків теж. Тому й з’являються такі нові види мистецтва, як селфі.
Вікторія:
– Мабуть, головним є те, з якою метою ми робимо це селфі. Якщо робимо фото і виставляємо, вибачте, шикарні принади тіла, всіма силами показуючи свою красу, короткі спідниці і тони косметики на обличчі, яскраво червоні губи і ще більші аксесуари на тілі, то, думаю, тоді не варто робити це «диво селфі», адже християнам таке не подобає. Спокуса це гріх, а бути спокусою для когось ще більший гріх. Та все ж, фото це хороша річ, якою можна показати красу цього світу і надихнути зробити добру справу.
Перш ніж оцінювати вчинки інших уміймо розмежовувати власні розуміння тих чи інших речей зі зовсім інакшими мотивами дій своїх ближніх. Адже вони кардинально можуть не співпадати з нашою логікою. Поважайте світогляди інших і перш, ніж за щось засуджувати, спробуйте зрозуміти дану особистість. Можливо, їй необхідна увага, дружнє порозуміння і, що не кажіть, той же лайк як вияв людської симпатії. Не будьте байдужими! Ну, і при цьому, також умійте залишати щось за ширмою особистісного життя, висвітлюючи не все підряд для загального перегляду, адже це так приємно мати свої таємниці 🙂 .