Свято Благовіщеня – це початок розгортання Євангельської вістки, це точка відліку нашого спасіння, це завершення періоду рабства і початок періоду синівства. Та для того, щоб достойно оцінити мить Благовіщеня, потрібно заглянути у похмуру багато тисячолітню історії людства. Історію, сторінки якої заплямовані ненавистю та насильством, наповнені відчаєм та безнадією. Лише з оглядом на це минуле стає зрозумілим, чому вістка про Месію-Спасителя для світу стає Благо і для кого вона може стати благою зараз. Не тільки світ зміниться з приходом Месії, зміниться сама людина, адже саме до неї будуть звучати слова Христа: «Царствие Божие внутр. вас есть» (Лк. 17:20).
А, отже, Господь не десь там далеко і недосяжно – він може бути в середині нас.
На відміну від всіх інших євангельських подій, свідками яких було багато людей, ця подія унікальна. Зустріч архангела і діви Марії залишається непоміченою для світу, це скромна таємна зустріч, зустріч без світків. Мить Благовіщеня – це дивна і трепетна подія у всіх розуміннях. Чому вона дивна і трепетна запитаємо ми? Справа в тому, що в цю мить вся доля світу, доля людства, доля кожної людини залежала від відповіді юної єврейської дівчини, а точніше від іі згоди або відмови. Вся справа Божого домобудівництва залежала від слів: «Я – раба Господня. Да будет мне по глаголу Твоему» (Лк. 1: 38). Богомати проявляє покірність Богу і вручає себе Його волі. Справа спасіння почала свій відлік в історії. Тут не потрібно багато говорити, тут потрібно в тихій радості приклонити своє серце сповнене вдячності і благоговіння до Божої Матері.
Мить Благовіщеня – це мить, про яку не здогадувався світ, але якщо йому було б відкрито, то він затаїв би подих в очікуванні свого вироку. Від відповіді Діви Марії залежить його доля. Сама мить Благовіщеня має глибоку алюзію (натяк) на Старий Завіт та його пророцтва. Непокірність праматері Єви стає початком тиранії гріха і смерті, покірність Діви Марії стає початком спасіння. Як жінкою приходить смерть у світ, так жінкою приходить безсмертя. «Обрела бо еси благодать, юже погуби Ева прежде, прамати Твоя», – саме такими словами Церква оспівує Богоматір на вечірні Благовіщеня. І тут важливо усвідомити, без згоди Богородиці нема таємниці боговтілення, а отже нема і Боголюдини Христа, а якщо нема глави, нема і тіла, тобто нема Церкви, а, отже, нема спасіння. А що таке наш світ без Спасителя, Церкви та спасіння? Відповідь зрозуміла. Не випадково богослов і церковний письменник Іоанн Дамаскін, оспівуючи мить Благовіщеня, говорить слова сповнені радості: – «Сьогоднішній день є джерелом наших свят і початком нашого спасіння». Благовіщеня – це перше Євангеліє Христа, а саме свято Благовіщеня це ніщо інше, як гімн, який в першу чергу оспівує чистоту і смирення Божої Матері та восхваляє її покірність Богу. Все найкраще, найдостойніше, що людський рід зміг дати Богу – це Діва Марія.
В Євангелії на Благовіщеня є цікава деталь, яка заслуговує на особливу увагу. «Радуйся, Благодатна! Господь с Тобою; благословенна Ти між жінками», – саме такими словами звертається архангел Гавриїл до Діви Марії і, здається, ці слова повні радості та восхвалення, мали справити неабияке враження на Діву Марію, але з тексту ми чуємо не про радість, а навпаки «смутилась от слов его и размышляла» (Лк. 1:29). Це показує неабияку мудрість Богоматері і її розсудливість. Це вже не довірлива Єва, яка одразу вірить словам змія «будете яко бози» (Быт.3:4-5) і прельщається ними. У випадку Богородиці ми бачимо зовсім інше: Вона не радіє словам восхвалення, бо вони насторожують її; Вона не прельщається обраністю, вона засмучує Її. Тут вже нема горделивих побажань та мрій, тут панує смирення та покірність Богу.
В святі Благовіщеня Свята Церква через літургійні тексти та євангельську розповідь багато чого сповіщає нам, багато тем дає для роздумів і настанов і вкотре наголошує, що найсакральніші події в історії людства вже відбулися (народження, проповідь, розп’яття, та воскресіння Боголюдини Христа) і ми повинні співвіднести це з своїм життям. Це не може не вплинути на наше життя.
Протоієрей Іван Довжанин,
настоятель Свято-Михайлівського храму
м. Мукачево