Слово
в день пам’яті святого рівноапостольного
великого князя Володимира, хрестителя Київської Русі
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Сьогодні вся повнота нашої Церкви Христової вшановує загальноцерковне і загальнодержавне свято. Це день коли ми торжественно вшановуємо пам’ять хрестителя нашої рідної Української землі, святого рівноапостольного великого князя Володимира.
Сьогодні ми його призиваємо на допомогу, сьогодні ми йому з вдячністю висловлюємо і підносимо подячні та хвалебні гімни. Сьогодні молячись йому ми просимо мир і злагоду для нашого українського народу для нашої Церкви Святої для нашої рідної землі.
Колись, до Хрещення на нашій землі панувало язичництво. І на київських горах де зараз звеличується Києво-Печерська Лавра, храми золотоверхого Києва та інші святині стояв разом з іншими божками – ідол Перуна. Крім інших жертв, останнім наші предки деколи приносили навіть кроваві жертви.
Князь Володимир, якого Церква тепер йменує рівноапостольним стояв у роздоріжжя і не знав, як вибрати правильну віру, яка б змогла об’єднати весь народ тодішньої Київської Русі і всі змогли б вшановувати не ідолів і божків вирізаних людьми з дерева, а Того Бога, Якого проповідує вся Вселена, який створив Небо і Землю.
Тоді князь Володимир посилає своїх слуг по всьому світі. Вони їдуть і в до мусульманських країн, країни західного світу, країни дальнього сходу. Повернувшись до князя кожен висловив свої переживання та відчуття, яку релігію вони бачили і що та релігія проповідує. Князь всіх уважно вислухав. Його ніщо так не вразило, як слова посланців, які були в Константинополі в храмі святої Софії, теперішньому Стамбулі.
Посланці сказали князю слова, які є задекларовані в літописі: «Не знаємо княже чи ми були не небі чи ми були на землі. Ми побачили живу Церкву Істинного Бога. Там на богослужінні ми відчули єднання землі і неба».
«Яка це віра?», – спитав князь. «Це віра православна», – відповіли посли. Князь серцем прийняв слова посланців з Константинополя, проте рішення щодо віри прийняв не відразу.
Своє життя князь проводив не зовсім моральне і таке, яке було далеким від ідеалів євангельських. Проте, він постійно в серці носив дивне відчуття того, що потрібно охреститися і прийняти власну віру православну, віру, яку сповідує Східна Церква про яку говорили його підопічні, що прийшли з Константинополя.
Зволікаючи своїм хрещенням князь Володимир, якого тоді звали Василій – осліп на очі. Перебуваючи в такому важкому недузі він вирішив прийняти хрещення. Історична подія трапилася в Херсонесі. Молитвою ієрархів, священнослужителів Василій був тричі занурений в херсонські купелі святої води при цьому йому було дане ім’я Володимира. Вийшовши з води князь відразу прозрів і зрозумів Хто є Істина. По тому князь хрестив наш народ в ріках Дніпра в ім’я Бога Всесвятого в честь Отця і Сина і Святого Духа.
З тих пір над нашими містами і селами висяться купола з золотими хрестами, які є якорем корабля у вируючому морі. Кораблем є храм Божий в якому переступаючи поріг люди залишають суєту цього світу, віддаючи хвалу Всемогутньому Богу – покланяються Йому і знаходять в цьому мир і спокій душі.
Подвижник благочестя XX століття митрополит Сурожський, Антоній (Блум) говорив такі слова: «Те місце де будується храм завжди освячується архієреєм. Господь по природі створив землю непорочною і святою, але людина своїми гріхами осквернила її. Осквернила своїми злими справами, гріхами. Земля залита кров’ю, вбивствами, негараздами, війною і іншими людськими скорботами. Саме тому, коли ми освячуємо невеличку ділянку землі під храм, ми, таким чином, повертаємо Богу певний клаптик землі, як первозданну в чистому образі святиню, сотворену Ним».
Ми сьогодні зібрались у цей святий храм для того, аби в день вседержавного і все церковного свята прославити святого рівноапостольного князя Володимира. Щоб помолитися один за одного милосердному Богу аби ми малу справжню любов один до одного. Сьогодні ми молимо славного хрестителя Русі, нашої української землі за мир і злагоду в державі та Святій Церкві. Ми його молимо аби мати нелицемірну любов і терпимість один перед одним.
В цей день хочу щиро подякувати настоятелю храму отцю Василію, чернецтву, духовенству, прочанам та усій релігійній громаді за стійкість і глибоку віру. Призиваю вас всіх до молитви один за одного. Підтримуйте у всіх життєвих обставинах один одного.
Нехай святий великий князь Володимир і милосердний Бог допомагає нам у всіх наших справах та звершеннях. Нехай в нашій державі буде завжди мир і спокій.
Ще раз дорогі браття і сестри вітаю вас з цим престольним святом і призиваю на всіх вас Боже благословення. Амінь.
Храм на честь святих рівноапостольних
великого князя Володимира та великої княгині Ольги.
м. Ужгород. 28.07.2016