Підійшов до завершення другий тиждень Великого посту. Так непомітно промайнуть усі дні підготовки до свята Світлого Христового Воскресіння. Аби цей період часу пройшов недаремно, а з користю для душі, його потрібно пройти осмислено та з розумінням для чого ми постуємо. Адже піст не просте утримання від певної їжі. «Великий піст – це час радості, час, коли ми можемо ожити, коли ми обтрушуємо з себе все, що в нас застаріло й омертвіло, – для того, щоб набути здатності жити, – жити з усією глибиною й інтенсивністю, до яких ми покликані», – говорить Митрополит Антоній Сурозький. Що ж важливо у Великому пості та на що варто звертати увагу нам розповів священнослужитель Свято-Хрестовоздвиженського кафедрального православного собору протоієрей Іоанн Фечко.
«Поєднання зовнішньої і внутрішньої сторони посту допомагає зрозуміти людині, що таке справжній піст»
– Найперше, коли вступаємо на поприще Великого посту, великого духовного подвигу, треба примиритися один з одним, попросити прощення. Без цього не буде ніякої користі від посту. За допомогою посту ми приносимо Богу дар, стараємося принести достойні плоди покаяння. В Священному Писанні сказано, що якщо принесеш свій дар і згадаєш перед алтарем, що брат твій має на тебе якусь образу, залиш той дар, йди примирися з братом і повернувшись принеси твій дар. Це говориться не тільки у відношенні до прощеної неділі, а взагалі до будь-якого моменту наших людських відносин. Тому важливо, коли вступаємо у Великий піст, не мати ніяких боржників. В молитві «Отче наш» просимо залишити нам наші борги, як і ми залишаємо нашим боржникам. Ми усі боржники перед Богом, робимо гріхи, ми всі перед Ними винні. Ми просимо: «Боже, прости нам гріхи наші, прости те, що ми перед Тобою не виконали, тому що й ми прощаємо». А якщо ми не прощаємо, то християнська совість, в принципі, не повинна б дозволити собі просити щось у Бога. Пам’ятаєте притчу про боржника, який боргував певну суму господину-царю, і просив простити йому, а отримавши прощення, вийшовши звідти, зустрічає таку ж звичайну людину і накидується на неї і настійливо вимагає повернути йому незначну суму. Друзі, які бачили усю цю ситуацію пожалілись царю, який сказав немилостивому: «Я ж тобі пробачив те, що ти мені був винний, чому ж ти не хочеш пробачити, так як я?». Святі отці неодноразово кажуть: те, що зробив ближньому, зробив Самому Богу.
Коли ми розмірковуємо про піст, то, зазвичай, звертаємо увагу на зовнішню сторону, і зовсім не розуміємо самої суті посту. Ми деколи настільки формально до усього ставимося: знаємо, що це можна їсти, а це ні, подаємо записочки, щоб інші помолилися, cвічки ставимо, а при тому самі нічого не хочемо дати Богові. Треба від себе чимось пожертвувати. Не просто формально не їсти м’яса, не пити молока, а чимось пожертвувати, тим, що мене зв’язує. Ну пообіцяю собі: не буду вовік той телевізор дивитися, не буду ображати ближнього, не заздритиму, не гніватимуся, не буду дратуватися.
Церква коли встановлює піст переслідує важливу ціль. Ми повинні зрозуміти, що людина це не є тіло, людина це є душа. Вони настільки нерозривно між собою з’єднані, що коли страждає тіло, страждає душа, коли страждає душа, зазвичай, це супроводжується фізичними хворобами. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить такі дивні слова: великий корабель навантажений великою кількістю багатства, золота, дорогоцінностей, пливе через море і на цьому шляху йому зустрічається багато перепон, і життя цього корабля залежить від маленького керма, за допомогою якого є шанси всі ті перепони пройти і залишитися вцілілим, зберегти своє життя і багатство. Так же само святі отці кажуть, що наші думки є кермом, бо, як правило, керують усіма нашими страстями (пороками). Будь-який гріх починається з думки, в голові зароджується певна думка, людина її культивує, живе нею, ця думка проростає і перероджується в реальну справу. В преподобного Іоанна Лествичника можна прочитати чіткі описи шляху розвитку гріха від думки до справи. Ми починаємо розуміти, що думки керують людиною. Ось це є важлива внутрішня сторона посту. На це потрібно звертати увагу, тому що будь-який гріх починається з думки. Піст направлений на те, щоб боротися з тими пороками, а будь-який порок починається з думки. Ми народжуємося з повним букетом пороків, це передається у спадок. Наше завдання очистити себе, освятити, ось на це направлений піст. Під час нього важливо пам’ятати про боротьбу з думками. Для цього святі отці радять читати Іісусову молитву, тому що слова молитви освячують усі наші думки.
Інколи буває так, що плоть диктує свої умови душі, для того й є зовнішня сторона посту. До неї належить і воздержання від їди, мета якого усмирити плоть. Святі отці кажуть, що свою трапезу потрібно завжди закінчувати тоді, коли відчуваєш легкий голод. Тільки тоді починаєш вчитися, як контролювати свою волю. Адже й пісною їжею можна переїстися. Суть зовнішньої сторони посту – навчитися контролювати свою волю, тримати над усім контроль. Тоді поєднання зовнішньої і внутрішньої сторони посту допомагає зрозуміти людині, що таке справжній піст.
«Період посту – час для переобразу своєї душі
Один із подвижників православної церкви казав: нам не треба хліб, тому що ми ситі тим, що з’їдаємо один одного. Ми часто в стражданнях запитуємо чому страждаємо, чому в нашій країні війна. А даймо самі собі відповідь в чому причина війни не в глобальному масштабі, а в локальному. Чому ми воюємо в сім’ї, чому чоловік і жінка воюють, чому? Тому що не хочемо терпіти один одного. Я вже не кажу за любов, ми не хочемо смиритися один перед одним. Немає в нас саме жертви. В цьому трагедія сім’ї, в тому трагедія й держави.
Піст направлений на те, щоби наші думки і все наше християнське життя направити в русло Христових заповідей. В заповідях Божих виражений закон духовного життя, тобто Господь каже: живи так, щоб тобі не було погано, чого не хочеш собі, того не роби ближньому. Так говорить Священне Писання. Ми повинні знати, що заповіді є тими Божими рекомендаціями, в яких зафіксовано шлях до спасіння душі, шлях до преображення, до освячення.
На першому тижні Великого посту читаємо слова: піст час благоприємний, час спасіння. Тобто, це той час який дається людині Богом для здійснення переобразу своєї душі, для максимальних трудів над освяченням своєї людської природи. Саме в цьому полягає суть посту в православному розумінні.
Кожна людина це є образ і подоба Божа. Образ це є безсмертя душі і свобода волі, а подоба те, що ми повинні уподобитися Богу, не по суті, бо не можемо бути Богом, а по благодаті. Господь каже: «Будьте святі, яко Аз свят». Про це важливо пам’ятати.
Дехто говорить, що під час посту треба виділити свій певний порок і з нею боротися. З іншого боку, що робити з іншими пороками? Наприклад, людина осуджує, ну не буде вона осуджувати, але поміж тим вона й бреше, гнівається, ображається, ненавидить і робить багато інших речей. Це теж саме, що прийти до лікарні і сказати в мене болить один орган, а інші мене не цікавлять. Лікарі ж, як правило, кажуть, що треба комплексно лікувати усі. Ми знову ж таки не розуміємо суті посту. Піст направлений на те, щоб людина могла побачити свої пороки і боротися з ними в комплексі, не поокремо. Хоча, здається, що поокремо легше, адже легше боротися з одним, але результат навряд чи буде.
У пості маємо звертати увагу на пороки, а у боротьбі з ними звичайно допомагає й зовнішня форма посту. Потрібно навчитися трохи контролювати свою плоть, свою волю, почуття. Щоб думки не розліталися треба читати Іісусову молитву, своїми думками вглиблюватися в богослужбові тексти.
Коли ми стараємося вирватись з рук диявола він загострює свої спокуси, повстає на людину, щоб ми не могли його здолати. Тому піст це особливий період спокус і без допомоги Божої «не одна би плоть не устояла», як каже Священне Писання. Піст є часом нашої боротьби із пороками, прилогами.
«Читання святих отців – важлива справа»
Посту не можна навчитися читаючи книги, ми можемо знайти рекомендації як постити, ми можемо знати про піст багато, але поки ми цього не спробуємо на практиці ми не будемо знати, що таке піст по суті, яку він несе користь і радість. Важливими є і читання духовної літератури, і часта сповідь та Причастя, а також бесіди зі священиком. Це все є засоби для здобуття однієї мети – спасіння душі, наслідування Життя Вічного, аби жити вічно з Богом. Це є нашою метою, адже піст не є самоціллю, тримати піст заради посту – нерозумно. Піст і все наше благочестиве християнське життя ради однієї мети – спасіння душі. Ми маємо поставити собі мету і вчитися як правильно до неї йти.
Щоб розуміти в чому суть православного посту, треба читати святих отців і Священне Писання. Зокрема, святителя Ігнатія Брянчанінова, Авви Дорофея, Феофана Затворника. Там ми знайдемо багато інформації, яка дасть нам можливість зрозуміти в чому полягає суть посту. Піст це є той період, коли людина особливо загострює увагу на своєму духовному житті, яке не може бути без покаяння, тобто виправлення. Не просто прийти до церкви, поставити свічечку, вдарити кілька поклонів і на цьому все. Треба трудитися, це важкий труд, але він способствує покаянню, яке, у свою чергу, способствує життю вічному, а воно має розпочинатися уже тепер на землі.
Ольга Палош для Uzhgorod.net.ua