Як правило, “пісні” теми ширяться просторами ЗМІ та в головах християн в період Великого посту. Ваш автор — не виняток. І в останній тиждень, коли настав час насолоджуватися млинцями, весь організм в очікуванні посту. Як казав один хороший священник, для нього кожен піст — це можливість переосмислити і змінити хоч щось в своєму житті на краще, в духовному плані, звісно. Для нас, молодих мам, піст — це також духовний ріст своїх дітей. Вони дорослішають і настає час, коли і у їхньому житті піст має щось міняти.
З року в рік актуальними залишаються питання, що стосуються посту і дітей. Коли починати? З чого? Як саме? Та й чи варто взагалі… Найправильніше і найпростіше всі ці запитання скерувати до духівника. Саме він, як ніхто інший скаже вірно, при цьому врахувавши навіть особистість юних прихожан. Що й казати, батюшка — це та людина (для дітей, що ходять в храм!), слова якої — закон, навіть вищий за батьківський. Та от часто буває так, що батюшка благословили, діти зраділи… і в перший же тиждень не витримали. (навіть якщо батюшка дозволили молочне і улюблену цукерку). Тобто основна важкість всіх нюансів посту лягає на плечі батьків. От тому й зародилася в голові ідея поділитися “рецептами”: власними й запозиченими.
Піст і кулінарія.
Нема де правди діти, всі ми першочергово ставимо саме це запитання: що їсти під час посту? Особливо актуально це для зимового і того ж Великого. Мовляв, організм і так виснажений, і так нема вітамінів, а ще й неповноцінне харчування. Отакенними очима дивляться на батьків, що “змушують” дітей їсти пісну їжу. І сказано-пересказано, мовляв, що гріх не в рот, а з рота. Все вірно, та не до кінця. Дійсно, суть посту не в їжі, далеко не в ній. Але і без цього ніяк, адже важливо навчити дитину казати “ні”, і розуміти для чого це, обмежувати своє сладострастя до улюблених молочних цукерок і курочки-гриль, скажімо. Звідси випливає, чим старша дитина — тим легше їй пояснити, що ж таке сладострастя і чому слід утримуватися від скоромної їжі. Знову ж таки з благословіння духівника можна підкоригувати список “дозволених” продуктів. Найчастіше, дітям дозволяється їсти молочне, крім середи і пятниці. Місяць без мяса? Гадаю, жодна дитина від цього не постраждає. Тим більше, завжди є альтернатива. Наша старша дочка святкує День народження 24 грудня, а в середущого сина ДН завжди випадає у період Великого посту і вже кілька років підряд з пісним тортом, який за словами дітей “хоч і не дуже красивий, зате дуже смачний!”. А пісні блінчики — улюблена страва всієї сімї.
Піст і обмеження
Чимало батьків період посту ототожнюють з періодом обмежень: без телевізора, без компютера, без дискотеки тощо… Закінчення посту тоді означає так телевізору, так компютеру і т.д. А для чого тоді власне піст? Якщо компютерні ігри ми вважаємо злом, то боротимемось з ним постійно. Якщо телевізор займає основну роль в житті дитини, то постом це не вирішиться. Куди краще саме в період посту не обмежувати, а завантажити додатково корисним для духовного життя. Наприклад, змінити улюблені мультики про фіксіків на мультики, скажімо Суперкниги. Фільм “Невероятное” на фільм з Біблійною історією. Особливо важливо в дні посту Євангельькі читання зробити щоденними, обовязково сімейними, або як варіант — замість вечірньої казки. Можна “загадати” план на піст: вивчити молитву до Ангела Охоронця, скажімо.
Піст і “не хочу!”
І ось найважливіше — дитяче НЕ ХОЧУ! Ні Суперкнига, ні Біблійна історія замість курочки Ряби, ні пісна каша в мисці… як бути? Хтось впевнено заявляє: тільки з бажання дітей! Інший скаже: бажання може ніколи не прийти! Наймудріше рішення — золота середина. Звісно, змушувати дітей виконувати “чиїсь забаганки”, часом такі незрозумілі для дитячого сприйняття, не варто. Однак і “попускати” теж нерозумно. Дивна річ: дитині в три роки мама змогла пояснити, що чіпси — це зло, бо від них “червяки заведуться в животику”. 11-літня дівчинка свідомо! сідає на дієту, щоб скинути зайві 2 кілограми… Так вже склалося, що якщо мова йде про здоровя й красу фізичну, то тут ми, батьки, готові на все. Якщо ж хтось заговорить за дитячу душу…
Піст і родичі
Отут, власне, і найважче. Це коли родичі самі посту не дотримуються. Будьте готові що ви — найгірші батьки, якщо віднімете від дитини улюблену курочку. Ви — фанатики, якщо ввімкнете не радіо, а церковні піснеспіви, і не серіал, а житіє святих в притчах. Якщо у вашому оточенні саме такі родичі — абстрагуйтеся. І щоразу пробуйте домовитися! Ми ж можемо попередити бабусю, що дитині не можна шоколадку, бо в неї алергія. Отак може бути і тут. Йдемо в гості — постарайтеся без голубців з фаршем нас зустріти, натомість запечіть, будь ласка, річкову форельку з лимоном. Є ще один варіант — не обговорюється. В кінці кінців, це особиста справа батька, матері і їхніх дітей. Родичі — важливі, але другорядні. Виділятися особливо не варто, однак стояти на своєму необхідно.
Піст і власний приклад
А це — найголовніше. Аби привчити до посту дітей — треба самому бути привченому. Коли батьки постять, питань стосовно дітей не виникає. Приготувала мама пісну картоплю для себе і тата — їдять і діти. Не виварювати ж їм окремо. Молочна каша, як варіант, шкоди точно не завдасть і посту 7-річної дитини не порушить… Зростаючи в сімї, де всі пости дотримуються без винятків і обмежень, дитина не зможе жити інакше. Це, як чистити зуби щоранку. Слід завжди бути готовим до того, що з першого разу вдасться далеко не все. Що можемо очікувати від дітей, коли й самі так жалісливо дивимось на улюблену цукерку, чи стегенце, так неохоче відкриваємо молитвослов… і так повільно відучуємось від бажання попліткувати…
А для того, щоб все таки зрозуміти, з чого починати привчати дітей до посту, варто йти з кінця. Підготувати себе і родичів; підготувати дитину; скласти список обмежень; і головне — з щирою вірою й молитвою проживати дні посту, аби світлими і чистими зутріти Воскресіння Христа. Бо наразі саме на це свято всі ми чекаємо. Сили нам всім!
Підготувала: Таня Ківеждій
За матеріалами: http://kypol.net