Знову новинка в церковному, науково-дослідницькому просторі Православ’я на Закарпаттті. На цей раз – це історичний нарис «Сто років під покровом святого Архістратига Михаїла».
Невеликий нарис про один із храмів Мукачівської Православної єпархії – Свято-Архангело-Михайлівський, що в с. Нове Давидково вийшов друком в Мукачівському видавництві «Карпатська Вежа» ще на початку листопада.
Автором монографії є молодий дослідник, викладач УУБА, священник Свято-Архангело-Михайлівського храму в с. Нове Давидково – протоієрей Сергій Микуланинець.
Книга видана з благословення Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора і рекомендована до друку рішенням Вченої Ради УУБА та КаУ.
Книга поділена на такі розділи «Передмова», «Нариси з історії Закарпаття», «Виникнення, розповсюдження та історична доля Святого Православ’я серед народів Карпатської Русі», «Історія будівництва Свято-Михайлівської церкви села Нового Давидкова», «Використана література». Загальна бібліографія книги складає 16 положень. Обсяг книги складає 55 сторінок.
Відмітимо, що до отця Сергія Микуланинця узагальнюючої, дослідницької праці про вказаний храм ніхто з дослідників не написав.
Історичний нарис відкриває перед нами цікаву історію одного із відомих храмів на Мукачівщині у XIX-XXст.. Святий храм не зважаючи, порівняно, ще на молодий вік – 100 років відігравав і відграє величезну роль у становленні та розвитку православної віри у регіоні. В різні часи храм ніс собою духовно-просвітницьку і місіонерську роботу, і своїм існуванням підкреслював світоглядну ідентичність свого народу.
Прочитавши цю історичну книгу, можна сміло констатувати, що сьогодні Православ’я на Закарпатті набуває нового формату. Формату об’єктивної, незаангажованої, справедливої церковної історії, яка базується не на легендах і переказах, а на реальному дослідницькому матеріалі. Чудовим доповненням до документального тексту книги є численні фотографії відомих настоятелів та сучасних духівників храму, що робить книгу ще більше цікавою і ґрунтовною.
Звичайно і побажання до автора. Автор пише і про сучасних настоятелів і дяків і про минулих настоятелів. Цей матеріал можна було виокремити в окремі глави. Наприклад: «Відомі настоятелі храму», «Стародруки храму», «Відомі дяки храму», тощо. Не вистачає повних біографій настоятелів. Було б цікаво прочитати їхнє повне біографічне життя. В книзі не використані жодні архівні матеріали. В тексті немає ні документів Державного архіву Закарпатської області, ні документів з архіву Мукачівської Православної Єпархії, особистих архівів священиків. На нашу думку, це значно розширило б нарис. З іншого боку – це і є своєрідна наукова «задача на подальше» для науковця.
Ще раз щиро вітаємо молодого автора з успішним дебютом на науковій, церковно-дослідній ниві. Бажаємо не зупинятися на досягнутому. Нехай Господь і надалі допомагає в наукових пошуках і розвідках.
Протоієрей Олександр Монич,
кандидат богослов’я, вчений секретар
Богословсько-історичного науково-дослідного центру
імені архімандрита Василія (Проніна)
Мукачівської Православної Єпархії