Марафон святого Миколая Чудотворця завітав і у Великий Березний, а саме у Храм на честь великомученика та цілителя Пантелеймона, що на території районної лікарні. Далі більше від настоятеля – протоієрея Серафима Гички.
Історія однієї шоколадки від святого Миколая.
Одного разу, десь півроку тому, в нашому храмі відбувалося Таїнство хрещення і одна з присутніх жінок підійшла й спитала чи я її пам’ятаю. Оскільки наш храм знаходиться на території лікарні і ми намагаємося часто в ній бувати, то, звичайно, запам’ятати всіх людей не вдається. Жінка, продовжуючи розмову, розповіла, що декілька місяців тому, вона лежала в лікарні, у відділенні реанімації і була в дуже важкому стані. Там ми з нею і зустрілися. По її словам, я підійшов до неї, дав їй шоколадку і сказав, що якщо вона її з’їсть, то обов’язково вилікується. Вона, відповідно з’їла цю шоколадку і дійсно вилікувалася, хоча її стан був дуже важким. Ось вона мені і дякувала за таку «допомогу».
Звичайно, я був дуже радий, що жінка зараз здорова і почуває себе добре, але така дивна історія викликала у мене велике здивування. Хоча ми намагаємося після богослужіння відвідати хворих, помазати їх святим миром і побажати скорішого виздоровлення, але до чого тут «цілюща шоколадка» я спочатку не міг зрозуміти. Проте виявилося, що це дійсно було, і було на свято святителя Миколая Чудотворця минулого року. Ми підготували подаруночки не тільки для дітей, а й для хворих, кожен з яких отримав маленьку шоколадку в подарунок. Серед цих людей і опинилася ця жінка. Звичайно, я не міг їй сказати саме так, що «якщо вона з’їсть шоколадку, то вилікується», скоріш всього, я просто привітав її зі святом, сказав, щоб вона молилася святому Миколаю Чудотворцю, скорому нашому помічнику, і подарував «від Нього» шоколадку… Але тоді, в тому важкому стані, вона почула саме так, як, можливо, хотіла почути. І, можливо, саме це дало їй надію на виздоровлення і підтримало у важкий час. І зрозуміло, що допомогла їй не «шоколадка», а Господь наш Іісус Христос, молитва святого Миколая Чудотворця, але для неї це було великим чудом.
Цей простий, здавалося б, випадок мені дуже запам’ятався. Він ще раз показує наскільки інколи буває важлива проста турбота про людину. І як можна допомогти простим добрим словом, чи усмішкою, чи підтримкою у важкий час. Ми думаємо, що ми не «чудотворці» і що раз не можемо зцілювати, чи робити ще якісь «чудеса», то не можемо нічого. Але це не зовсім правда. Часто справжнє чудо починається з дрібниць. У наш нелегкий час чудо це – коли людина готова послужити іншій людині, від щирого серця, не очікуючи чогось взамін, просто так, заради Бога. А для цього не потрібно мати багато грошей, знань чи ще чогось «земного». Для цього інколи достатньо щирої посмішки, доброго слова, радісного погляду, уваги і турботи про ближнього, сміливості підтримати у важкий час, надихнути у час відчаю, готовність розділити і радість і горе, готовність проявити милосердя. Чудо починається з дрібниць. А далі, вже по волі Господній, ці маленькі дрібнички можуть дійсно комусь врятувати життя, чи стати справжнім чудом. І якщо останнє у волі Господній, то перше завжди в нашій вільній волі і починається з бажання людини проявити любов.
Так само і колись було з святим Миколаєм Чудотворцем. Не думаю, що роблячи добрі справи, все своє життя, він думав про те, що його приклад надихне мільйони, а то й мільярди людей протягом сотень, а може й тисяч років, повторювати їх, нехай хоч один раз на рік, нехай віруючі вони чи не віруючі, християни чи ні. Інколи навіть не знаючи про святого Миколая, люди, даруючи подарунки, проявляючи турботу, все одно йдуть його стопами милосердя.
Дерево дійсно пізнається по плодах. Так і наше земне життя буде пізнаватися не по трудах, якими ми, як «білка в колесі» зайняті ціле життя, часто не помічаючи нічого іншого, а саме по плодах від нашого життя. І плодах не матеріальних, якими після нас просто будуть користуватися інші, а плодами духовними, які ми зможемо посіяти в серцях наших ближніх і рідних. І дай Бог нам прожити своє життя так, щоб дійсно принести ці духовні плоди, які будуть передаватися з покоління в покоління, нашими внуками і правнуками і будуть вчити їх теж творити добро. Це буде найкраща пам’ять про нас.
А поки, продовжуючи справи святого Миколая Чудотворця, хоч і в дуже маленькій мірі, ми по благословенню Високопреосвященнішого митрополита Мукачівського і Ужгородського Феодора, зустріли щорічний Миколаївський марафон в храмі великомученика і цілителя Пантелеймона в смт. Великий Березний.
Як завжди цьому передувала кропітка допомога наших благодійників та прихожан храму, які збирали, сортували та складали солодощі в подаруночки, які вже скоро знайшли своїх нових господарів.
А в саме свято – як завжди, найголовніше – Божественна Літургія, на якій можливо впритул наблизитися до нашого Спасителя, приступивши до Таїнства Євхаристії. А вже після неї, вихованці недільної школи разом з прихожанами та їхніми дітками розповідали віршики та отримували подарунки.
Потім ми завітали до Реабілітаційного центру для дітей з обмеженими можливостями та хворих на ДЦП, щоб розділити з ними радість цього дня, подарували подаруночки, іконки святого Миколая Чудотворця, натільні хрестики, помирували святим миром і отримали усмішки та непідкупну радість, несхожу ні на що інше.
Потім, з такими же дарунками до діток, що лікуються на стаціонарному відділенні дитячої лікарні, адже Святий Миколай своїх слухняних вихованців знайде, де б вони не були.
Та, насамкінець, всі пацієнти лікарні, їхні відвідувачі, керівництво та персонал отримали маленькі солодощі, іконки святого з молитвою до нього, натільні хрестики та були помазані святим миром.
Свято як завжди залишило після себе багато позитивних емоцій та, головне, відбиток благодаті Господньої по молитвах святого Миколая Чудотворця, який в цей день мав дуже багато добрих справ. І надіємося та віримо, що цього разу святий Миколайчик теж комусь обов’язково подарує ту чарівну «шоколадку», яка допоможе змінити життя на краще.
