За словами святих людей, справжній піст – це не просто коли людина від чогось відмовляється, чи в чомусь обмежується, а й тоді коли цим ділиться з ближніми та нужденними, адже справи милосердя надзвичайно важливі для християнина.
Так, намагаючись слідувати цьому принципу, з благословення високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, а також в рамках роботи Єпархіального відділу у справах сім’ї Великоберезнянського благочиння, відповідальний за роботу в цьому благочинні – протоієрей Серафим Гичка разом з активними парафіянами вирішили навідатися в Реабілітаційний Цент для дітей інвалідів та хворих на ДЦП, що функціонує на території Великоберезнянської ЦРЛ.
Для цього, ще під час Великого посту ми з прихожанами Храму-каплиці на честь Великомученика Пантелеймона, що на території лікарні, організували збір іграшок та різних методичних матеріалів для роботи з хворими дітками. Багато людей долучилося до цієї справи. Прихожани приносили іграшки з яких «виросли» їхні дітки, деякі дарували нові іграшки або допомагали фінансово. Так ми й назбирали подарунки, до яких докупили методичні та канцелярські товари, фарби, набори пластиліну, кольорового папіру, пазлів, розмальовок та інших необхідних речей.
З цим і відправилися до діток, їх батьків, лікарів та персоналу, привітали їх з святами, подарували для відділення іконки наших Закарпатських святих, батькам подарували іконки Пресвятої Богородиці та помазали святим миром. Також провели освячення відділення. В ході зустрічі з завідувачем відділення – Кич Іриною Федорівною, обговорили можливість організації «Святого куточка», щоб дітки чи батьки які проходять реабілітації могли помолитися біля іконок чи попити святої водички, а також будемо допомагати з організацією гуманітарної допомоги для тих хто її потребує.
Хочеться відмітити з якою душевною теплотою нас прийняли лікарі, батьки та дітки. В відділенні панує домашня атмосфера, та всі почуваються як в одній великій сім’ї. Незважаючи на те, як буває важко хворим діткам, батькам які постійно повинні бути з ними та персоналу, який завжди повинен знайти добре слово, щоб розрадити і утішити і допомогти. Всі роблять все можливе, з щирою материнською любов’ю та великим професіоналізмом. Лікарі вкладають свої гроші, із-за недостатності фінансування, використовують власний транспорт для доставки діток, шукають спонсорську та благодійну допомогу, жертвують своїм вільним часом та дійсно вкладуть всю душу та щиру любов, щоб допомогти хворим діткам, вже не чужим, а майже своїм.
І дійсно, коли дивишся в очі цим діткам, бачиш там зовсім інший світ, світ зовсім не схожий на наш, з нашими дрібними проблемами та суєтним і матеріальним життям. Світ – часто не зрозумілий для нас, але багато ближчий до Бога. Адже в таких хворих тілах, душа часто набагато чистіша і здоровіша ніж в наших здорових. Дай Бог, що ми всі частіше знаходили час і можливість допомогти саме таким нужденним, вони дуже потребують цього, чекають нас і їхня непідкупна вдячність буде вище всіх нагород.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть (Мф. 5, 7).
Довідка: Реабілітаційний центр, який ми відвідали є однією з 7 філій Медико-соціального реабілітаційного центру “Дорога життя” — благодійної, недержавної, неприбуткової організації, яка займається комплексною реабілітацією дітей та молоді з обмеженими можливостями, здійснює соціальний захист прав, інтересів своїх вихованців та їхніх сімей. Вікова категорія – від 0 до 35 років. Також, в центрі працюють групи післяшкільної адаптації та соціально-трудової реабілітації для молоді з інтелектуальними та фізичними обмеженнями. З дітьми і підлітками працюють педагоги, психологи, логопеди, фахівці з фізіотерапії, фізичної реабілітації, рефлексотерапевт, масажисти, медсестри. Загалом на обліку Великоберезнянського відділення перебувають близько 70 дітей з подібними вадами, половина з яких проходять реабілітацію в відділенні. Відділення має змогу обслуговувати діток не тільки Великоберезнянського, а й інших районів області.
