В останні дні вересня, коли ранки вже є такими прохолодними, як пізньої осені, у повітрі витає присмак чогось особливого і, певною мірою, особистого. Ще два роки тому, зовсім неочікувано голови автора та її подруги осінила ідея, яка з року в рік не дає спокою, але додає життєрадісності, коли буденна рутина набридає не на жарт.
Престольне свято рідного храмового приходу на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього кожного року було для нас вельми чеканим, з тривалою підготовкою і т.п. справами. Однак нам чогось не вистачало. Можливо, молодий вік бажав зробити чи внести до цього дня щось оригінальне й таке, якого ще не було ніколи.
Нашому спільному здивуванню з подругою не було меж, коли ми розповіли одна одній про ту ідею, яка нам поокремо прийшла в голівоньки)) Стежачи за фотохронікою єпархіального богослужбового життя в соцмережах ми запримітили, що багато де на приходах вистеляють так званий квітковий килимок для зустрічі архієрея, з літерами «АФ», – себто Архієпископ Феодор.
Три хвилини перемовин і ми сміло вирішуємо – таке має бути і в нашому соборі! Взявши благословення від настоятеля ми ще з більшою впевненістю відчули в душі, що маємо створити дане убранство з квітів – не задля власних мотивів, а щоб хоч трішки потішити Архіпастиря, якому також не бракує життєвих складностей…
Слова настоятеля собору до тепер є для нас девізом і дуже допомагають у даній справі: «Все має бути простенько». Справді, коли не дуже прагнеш до помпезності кінцевого результату, все виходить куди краще і за волею Божою.
Згадується, як ми одного разу вже на вечірні перед святом, ще не мали квітів – заклопотаність з навчанням й роботою не дала нам можливості їх назбирати. «Що робити?», – з цим питанням ми молились все вечірнє богослужіння, а опісля нього просто на колінах припали до однієї з ікон Божої Матері і почали щиро просити допомогти нам якось знайти квіти.
З храму ми вийшли заспокоєні, однак на душі було сумно – на ранок буде обмаль квіток. Вже під’їжджаючи на автобусі до свого району ми бачимо – ось-ось вони! Вибігши, ми насправді помчались до пустиря, де росли чудові польові ромашки. Наше щастя в ту мить треба було зафіксувати і, шкода, що ми не зробили селфі)) Назбиравши велику кількість ромашечок, ми втішеними пішли додому. А допомогла нам в цьому Цариця Неба і землі…
Взагалі в даній творчій роботі, на всіх етапах створення, треба вміти віддавати все в руки Божі – не як ми хочемо, а як Ти, Боже! Інакше нічого не вдасться.
Що ж до моментів створення самого килимка, то їх, мабуть, не вдасться відтворити словесно. У день свята, допоки у нижньому храмі правиться літургія, ми на паперті верхнього, викладаємо квітковий килимок – у чудовій ранковій атмосфері, коли навколо нікого, тільки ти, квіти, церковний спів, що долинає знизу і Бог. Відчуття такі душевно приємні, що пригадуючи, хочеться плакати. Адже день зо дня ми спішимо, біжимо і самі віддаляємось від таких моментів єднання з Творцем.
При завершальних штрихах килимочка «АФ», вже починають підходити віряни, які завчасно приходять на архієрейське богослужіння. Їхні здивовані очі з килимка, запитання «А що означають літери «АФ»?» і багато іншого викликають в нас посмішку та внутрішню радість. Однак завжди з особливим нетерпінням ми чекаємо оцінки від настоятеля та хоч короткотривалого погляду владики на рукотворному творінні з квітів 🙂
Так, звичайно, вже за кілька хвилин після зустрічі, з килимка не буде видимого спогаду. Однак ми віримо, що хоч трішки, а треба прагнути робити оточення, в якому ми є – красивим, неповторним і, головне, радувати один одного простими речами.
Тому ніколи не лінуймось творити, експериментувати і розфарбовувати Божий світ фарбами, що є в палітрі нашої душі!
P.S. Ну, а ми вже біжимо в поле за квітами для чергового килимка 🙂 