Слово
в день пам’яті святої рівноапостольної
Марії Магдалини
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Ім’я святої, пам’ять якої ми сьогодні торжественно святкуємо, Марія із Магдал. У цій області вона народилася і жила. Велич цієї простої жінки в тому, що вона найменована Церквою рівноапостольною.
Після Воскресіння Христового, коли Марія Магдалина на власні очі побачила Воскреслого Спасителя, вона безстрашно і безбоязненно проповідувала Євангеліє Царства Божого. Ми читаємо у Божественному Одкровенні, як апостоли «були замкнені з остраху перед юдеями» (Ін. 20, 19) і збиралися в Сіонській горниці. Апостоли злякалися, а рівноапостольна безбоязненно проповідувала Христа.
Пригадуєте, коли Христос воскрес із мертвих, то явився Марії Магдалині і не відомо, чому вона його не впізнала. Можливо, було ще рано, темно. Можливо, по людській скептичній природі вона не очікувала побачити Христа, Якого кілька днів тому проводжала до Голгофи і була свідком Його поховання.
Але ось є одна дуже малопомітна, проте важлива деталь – побачивши Воскреслого Христа, Марія Магдалина, думаючи, що то вертоградар – чоловік, що доглядає виноградники, – звернулась до нього зі словами: «Господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його» (Ін. 20, 15). Відбувається сакраментальний момент! Жінка хоче забрати свого Учителя – але куди, адже мертвеця не можна забрати?! Вона хотіла забрати до свого серця, аби Він, Божественний Вчитель і воплотившийся Божий Син, завжди нерозлучно був із нею. І ось цікавий момент зі Священного Писання: Христос Спаситель називає Марію Магдалину по імені: «Іісус говорить їй: Маріє!» (Ін. 20, 16), і вона почувши сладчайший голос без сумніву пізнає Христа і каже Йому «Раввуні!» (Ін. 20, 17), тобто Вчителю. Ось момент переродження і пізнання Спасителя!
Наше ім’я Господь може промовити в будь-яких обставинах нашого життя. Як приємно, коли Господь говорить до нас серед мільйонів, мільярдів людей, які живуть на землі з часів Адама! При цьому це призив не зовнішній, а внутрішній. Господь шукає саме нас і називає кожного по імені. Часто через свою гріховність ми не чуємо це вухами, але відчуваємо серцем. І коли людина почує серцем цей тихий голос Христа, вона в житті попри всілякі незгоди завжди буде з Ним.
Дивні речі звершуються… Скільки людей живе на Землі, на Закарпатті, в Перечині, в Зарічеві, а у світі? Незалежно від цього, Христос бачить серце кожного і призиває, кличе по імені, подає руку допомоги.
Ми знаємо, що з безбожника людина може стати глибоко віруючою людиною, із звіроподібного характеру стає агнцем, подібно ягнятку, доброю і благою, із розбійника людина стає благочестивим християнином.
Недавно ми відзначали пам’ять рівноапостольного князя Володимира, який проводив життя не те, що далеке від ідеалів християнських, а навіть чисто людських. Однак, почувши благе слово, душа його навернулась до Христа, прийнявши Таїнство Хрещення, охрестивши всю Русь в ім’я Пресвятої Трійці і дарувавши всім нам святу православну віру. Подібне було і в житії апостола Павла, який був ревностним язичником Савлом. Ось що відбувається з душею людини, яка чує глас Христа індивідуально за своїм іменем!
Мені приємно, що сьогодні у будній, робочий день Господь створив свято, на якому людей так багато, що навіть кінця не видно. А чому у сьогоднішній робочий день на цьому місці, при храмі, зібралось стільки людей? Хтось міг піти на роботу, хтось вдома робити домашні справи, діточки могли розважатись. Але люди сьогодні тут, тому що одного разу, почувши голос Христа, Який закликав нас до Церкви, ми перебуватимемо в ній до кінця свого життя. Ми будемо з Христом завжди, тому що почули і відкликнулися на його призив!
Свята рівноапостольна Марія Магдалина нічим від нас не відрізнялася. До речі, за гріховне життя Господь випробував її, давши досить складне житіє і хворобу, – вона була біснуватою. І Господь вигнав із неї сім бісів.
Якою великою втіхою для нас є те, що до Царства Небесного першими увійшли не пророки Мойсей, Ілля, Єнох, а розбійник, вбивця, крадій. Причиною цьому є те, що він покаявся перед Богом! Звернімо увагу на цьому моменті покаяння розбійника. Христос, Який не зробив жодного гріха був розіп’ятий посередині, справа-зліва розбійники засуджені по провині. Один з них хулив Бога, а другий, благорозумний, свому по горе-собрату казав «чи ти не боїшся Бога». Розбійник розіп’ятий на хресті каже дивні слова «чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив» (Лк. 23, 40-41), – показуючи на Христа головою. І важливий момент для всіх нас без винятку: обернувши голову до Христа Спасителя, висячий справа розбійник каже: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк. 23, 42). У відповідь від Христа громогласно прозвучав гімн любові над безоднею беззаконь людських: «І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23, 43).
Тому не впадаймо й ми у відчай, коли маємо прірву з гріхів наших, а в покаянні прибігаймо до Христа Спасителя, до Всемилостивого Бога та уважніше відкриваймо своє серце, аби душевними відчуттями і серцем чути найсолодший голос Христа, направлений за іменем кожного з нас. Цей голос розтоплює каміння нашої жорстокосердості, нерадіння й ліності та дозволяє пізнати Свого Раввуні, Вчителя, Який,зійшовши з Неба, дарує нам не земне, а небесне блаженство, вічне життя в Небесних обителях. Амінь.
Свято-Марії-Магдалинівський жіночий монастир
с. Зарічево Перечинського району
04.08.2016