Футбол і християнська віра… Чи співставні вони між собою? Якщо так, то наскільки?
Про це в коментарі інтернет-виданню http://obolok.com.ua розповідає протоієрей Олександр Монич, голова Інформаційного відділу Мукачівської Православної єпархії:
– У третьому тисячолітті християнин не є уособленням чогось нового в Християнстві, але він повинен жити так, як цього просить Христос. За словосполученням «просить Христос» стоїть життя в гармонії із собою, своїм світоглядним баченням, Божим світом і самовідданість чистоті духа та душі. Звичайно, Християнство тепер не проповідує інтеграцією в соціум іншого Христа, але по-новому говорить про нього всюди. Говорить новими методами, підходами, проектами, і в цьому сенсі, звичайно, є тема спорту, зокрема й футболу.
Церква декларує, що спортом займатися можна, і це корисно для тіла, проте коли в спорті розпочинається азарт, «букмекерство» – то тоді вже настає катастрофа душі, а не її гармонія.
Іноді приводять в аргумент доцільності спорту та заняття ним вираз: «У здоровому тілі – здоровий дух», але при цьому забувають, що часто за здоровим тілом стоїть поклоніння йому, якщо хочете «боготворіння» себе, своїх м’язів, статури тощо. Це неприпустимо в Християнстві.
Щодо вболівання за спорт. Воно не забороняється. Проте це дозволено тільки в рамках знову ж таки миру душі. Коли емоції переповнюють і ти в ейфорії починаєш робити «ставки», «закладати» квартиру, одне слово, займатися заробітком на інших – це біда. Біда конкретної людини, яка за простими емоціями втрачає і тиражує себе на хаос душі. Тоді на задній план автоматично відступають улюблені кумири, відчуття простої радості за успіх команди і т. д. Мета перекваліфіковується на всі 100%. Людина стає одержимою бонусами, ставками, грішми, але не спортом у чистому його вигляді!
У світі є чимало спортсменів-християн, які роблять власну професійну кар’єру і живуть нею в мирі із собою. Вони беруть участь у різних благодійних проектах, допомагають іншим, тобто навіть використовують спорт у користь інших. Це теж важливо. Важливо, бо ти ділишся, допомагаєш, а не заробляєш. Таким чином, потрібно розуміти, що спорт може бути виховним. І це не новаторство, а правильний підхід до цієї галузі.
У спорті є теж живою ідея спортивного євангелізму. Тепер навіть ідея проповіді євангельських цінностей через спорт почала набирати обертів. Проводяться різноманітні християнські фітнес-форуми, конференції, зустрічі. Отож уболівайте за футбол, за спорт, але пам’ятайте, що, окрім тіла, потрібно думати й про душу.
Володимир ТАРАСЮК
За матеріалами: http://obolok.com.ua