«Смирення серця»

– «Ви можете зупинитись за поворотом, біля хреста?», – «А ви бачите там зупинку?», – «Я вас спитала, ви маєте відповісти: так чи ні, а не піднімати галас тут на мене!»…

Картина розмови, яку часто можна побачити й почути в громадському транспорті, їдучи до храму одного з районів міста. Картина несмирення з доказом своєї правоти віруючих осіб, які вже згодом розуміють неправильність своїх дій, слів і думок. Іноді стає соромно, як тій людині, що говорить подібне, так і іншим вірникам, що теж їдуть в автобусі – адже інші пасажири роблять висновки якими ми є, віруючі.

Часто у нестандартних випадках ми діємо не задумуючись і саме тоді проявляємо та бачимо себе такими, якими ми є насправді.

Схожих ситуацій до наведеного вище прикладу у повсякденні є безліч, тому у часі Великого посту це послугувало нам для роздумів про смирення нашого людського єства…

Позаду тиждень з короткими розмовами у колі вірників про те, як вчора тягло включити телевізор, але як внутрішньо казав собі: «ні!»; про те, як відмовився пити кави у період посту; «просиджувати» в соцмережах і т.п. Кожен, зокрема за минулий тиждень мав змогу зробити над собою експеримент, відтак в кінці тижня підсумувати: чи вдалось хоч трішки перемогти самого себе? Адже Бог без людини її не спасе – з нашого боку так само потрібно докласти чималих зусиль, сказати тверде «ні» самому собі і твердо триматись поставленої мети. Серед усіх почутих від людей вражень щодо намагання утримати себе від чогось, було в деякій мірі приємно почути: «Я аж горда, що мені це вдалось зробити – тиждень без телевізора!».

Звісно, до кінця посту ще далеко і, можливо, хтось-таки не втримається від спокуси зробите те чи інше. Однак, достатньо навіть одного подібного тижня утримання себе від себе, аби стало легше, знову ж таки, самому собі. Дивним чином, у пості неймовірно відчуваєш присутність Бога у всіх моментах дня чи ночі, будь-яку буремність думок стає легше долати завдяки молитві, а з непередбачуваних подій легше вийти непостраждалим духовно завдяки смиренню.

«Матір’ю гріхів є гординя. Для того, щоб побороти її, треба мати протилежне добродіяння – смирення. Дуже часто люди плутають, що таке смирення: бачать спокійну людину, яка тихенько говорить, часто ходить з опущеними очима, відповідає дуже лагідно, і кажуть: дивіться, яка смиренна людина! Нічого подібного, це не смирення, а кротость! А смирення, за вченням святих отців, це бачення своїх гріхів!», – зауважив в одній зі своїх проповідей Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський.

Справді, всім добре відомо, що піст, вся наша стриманість, відмова від чогось є тільки засобами та шансом наблизитися до Бога, відмовившись від того, що нас постійно зв’язує і робить залежними. І головне при цьому смирившись, щиро покаятись за свої гріхопадіння.

За період посту ми щодня випробовуємося і складаємо іспит на смирення. Бог кожного ставить в такі умови, які іноді нам не подобаються, не є приємними, які викликають в нас роздратованість, гнів і обуреність. Однак, спробуймо із десяти разів, хоч двічі не проявити своє «Я», промовчати, забути, простити і сказати: «Слава Тебі, Боже, за все!». Адже саме тоді, коли наше серце матиме смирення, увесь наш піст не пройде даремно!

«Духовне місце, на якому тільки й заповідано приносити духовні жертви, –  смирення»: (cвятитель Ігнатій (Брянчанінов)).

 

 

Переглядів: 171

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

nineteen − 18 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.