Як повідомляє офіційний сайт Волинської єпархії УПЦ, днями у Волинській духовній семінарії відбулася VII науково-практична конференція «Історія та сучасність Православ’я на Волині».
Науково-практична конференція, яка відбулася з благословення керуючого Волинською єпархією УПЦ єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, стала своєрідним, кажучи світською мовою, брендом Волинської єпархії Української Православної Церкви. Вона вже отримала статус міжнародної, бо свої дослідження представили науковці з Польщі, Білорусі, Росії і Латвії, і широке коло учасників (а всіх було понад сорок) – з України та Волині зокрема.
З Польщі прибули священики Пьотр Федорук і Анатолій Федорук. Вони батько і син, служать у Білостоку, син – у храмі святого великомученика і цілителя Пантелеймона, а батько – у старовинному білостоцькому храмі на честь пророка Іллі. Православні складають одну п’яту від населення Білостока, Польська Православна Церква має тут 12 парафій. Конференція цікава польським учасникам як можливість більше дізнатися про спільну історію Православ’я в регіоні, адже Волинь, як і Білосток завжди були пограничними регіонами. Також своє дослідження на конференції уЛуцьку представив і Мартин Міронович із Польщі.
Вперше коло авторів наукового збірника, виданого за результатами конференції, поповнили відомий в Україні письменник Ігор Павлюк, латвійський історик Олександр Гаврилін, білоруський археолог Сергій Рассадін, кандидат історичних наук, доцент Ужгородського національного університету, директор Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна) (Мукачівська єпархія) Юрій Данилець, постійними учасниками є професор зі Львова Володимир Александрович, кандидат історичних наук з Білої Церкви Володимир Перерва, волинські науковці професор Микола Кучерепа, професор Оксана Карліна, професеор Геннадій Бондаренко, доцент Сергій Панишко, краєзнавець та історик Геннадій Гулько, і інші.
Таке «золоте сузір я» авторів склало б честь будь-якого наукового товариства, і відрадно, що все активнішу участь у конференції, у дослідженнях історії Православ я на Волині – як основи дослідження історії регіону загалом беруть студенти Східноєвропейського національного університету, Волинської духовної семінарії, працівники волинських музеїв та історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Завдяки таким дослідженням відомі, здавалося б, речі відкриваються з нового боку, факти про них стають відомими значно ширшому загалу. Дослідження одного з організаторів науково-практичної конференції і учасника всіх семи зібрань протоієрея Олександра Федчука про Покровську церкву у Луцьку, в якій він служить кліриком, стосується сорокових років минулого століття. І це тільки частинка цікавої історії одного з найстаріших луцьких храмів, котра має увійти в книгу про Покровську церкву, її отець Олександр також готує. А це непроста справа. Покровська церква стала свідком багатьох трагічних сторінок в історії міста, однією з яких було воєнне лихоліття літа 1941 – початку 1944 років. Якщо відомостей про якісь руйнування цього храму у червні 1941 року, коли обласний центр Волині був окупований німцями, нема, то відомо, що під час боїв за визволення Луцька одна з фугасних бомб розірвалася біля храму, дещо пошкодивши стіни, особливо східну.
У різних місцях був пробитий дах церкви, поруйновано церковний паркан. Крім усього іншого, у той час було втрачено й частину поточного архіву Покровської церкви. Можна зауважити, що у серпні 1944 року церковний архів позбувся ще частини документів: вісім метричних книг за 1892–1898 та 1909–1943 роки було передано настоятелем в архів загсу. Не зважаючи на усі негаразди, пов’язані із війною, Покровська парафія знаходила можливістьділитися деяким наявним начинням із тими, хто мав ще більшу нужду. Відновивши контроль над обласним центром Волині, радянська влада звернула увагу на діяльність місцевих православних церков. Зокрема, у жовтні 1944 року протоієрей Іоанн Давидович на вимогу міського фінвідділу був змушений звітуватися про шляхи отримання парафією свічок. Храми було зобов’язано здати у Держбанк залишки української і німецької валюти, що зберігалася у церковних касах. У перерахунку на радянські гроші Покровська парафія здала 29881 рубль. Оскільки, згідно радянського законодавства, усі культові споруди належали державі, громади віруючих змушені були сплачувати податки за використання землі та державного майна, а також вносити кошти на страхування приміщень. Крім загальнообов’язкових платежів на користь держави церкви та їх клірики були зобов’язані робити відрахування на воєнні потреби, у фонд сиріт та інвалідів війни, а також давати державі позики на відновлення народного господарства. Такі внески вважалися добровільними, але оскільки ними держава оцінювала так звану «патріотичну діяльність духовенства» та ступінь лояльностіцерковників до системи, в умовах радянської дійсності вони перетворювалися на обов’язкові видатки.
Цікавою у цьому плані є дослідження Оксани Сущук, кандидата історичних наук, «Православні священики як об єкт насилля у роки Другої світової війни на Волині. Множинність оцінювальних суджень». Війна була випробуванням для волинян, але особливим – для священослужителів, адже за ними стояла їхня паства. Аспірант Київської духовної академії Павло Чамахуд досліджує становище православного духовенства на Волині у хрущовський період. З кожним роком тоді відбувалося скорочення кількості священиків, храми закривали, нищили, священиками пробували керувати голови колгоспів і «уповноважені», але івтих умовах Христова Церква вистояла завдяки істинним пастирям та їхній глибоко віруючій пастві.
Студент 4 курсу Волинської духовної семінарії Андрій Савельєв свою наукову розвідку присвятив протоієрею Петру Влодеку, почесному ректору семінарії. В часи його ректорства у ВДС і було споруджено домовий храм святих Кирила та Мефодія,у якому перед початком науково-практичної конференції відслужили молебень на початок доброї справи. «Закон Божий» протоієрея Петра Влодека як перший у новітній історії посібник для вивчення основ Православ я» – таку тему має праця Андрія Савельєва. Внесок отця Петра у збереження Православ я в часи панування радянського державного атеїзму, опісля у відродження повноцінного церковного життя та відстоювання позицій канонічної Української Православної Церкви є досить значним. Зокрема його праця – «Закон Божий», яку студент розбирає детально по розділах, це унікальне видання, це перший україномовний посібник, який автор склав самотужки, використовуючи відповідну літературу.
За підсумками науково-практичної конференції видано збірник, цікавий і корисний не лише історикам, краєзнавцям, студентам духовних шкіл, священослужителям, працівникам музеїв. Це праці, які цікаві і корисні кожному волинянину, кожному українцю, який хоче знати історію свого краю, бо історія Церкви дає тему для широких роздумів про долю країни, держави, дає факти для розуміння цієї історії.
Наталія МАЛІМОН
