««Одним рядком» про архієпископа»: переживання, спогади, враження, емоції та вітання ювіляру

4 листопада 2016 року, керуючому Мукачівською єпархією, Високопреосвященнішому Феодору, архієпископу Мукачівському і Ужгородському виповнюється − 50! 

Інформаційний відділ єпархії напередодні ювілею архіпастиря пропонує увазі наших читачів ознайомитися з переживаннями, спогадами, враженнями, емоціями та звичайно вітаннями різних людей про і до владики Феодора.

Нижчеподаний матеріал із майбутньої книги про архіпастиря: «Коли плаче вітер…»: життєвий шлях, інтерв’ю, архіпастирські бесіди, вітальні адреси, проповіді, статті архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора під заголовком: ««Одним рядком» про архієпископа» − публікується вперше. 

***

vashargeli1«Архієпископ Феодор випромінює спокій, помірковану врівноваженість і доброзичливість. Скутість співрозмовника, викликана пошаною, яку супроводжує його поява у товаристві, поступово зникає впродовж перших хвилин спілкування. Він уважно слухає запитання і рівно й толерантно відповідає на найнезручніші. Реакцію владики можна відчути хіба за незначними коливаннями голосу чи кольором очей, які усміхнено спалахують, зворушено зблискують… Усе ж спілкування із владикою Феодором, архієпископом Мукачівським і Ужгородським – справжня насолода, хоча й не позбавлена необхідного у такім статуснім випадку дистанції… Хоча сам владика робить усе необхідне для того, аби ця дистанція не стала нездоланною.

Звичайний хлопчина, син військового, почав свій шлях до Нього із маленького блокнотика, в який записував молитви – почуті, передані, збережені. В армії молився, намалювавши на листочку хрест фломастером. Його незвичний для радянської дитини потяг близькі не завжди розуміли, а рішення про жертовну чернечу дорогу мама не сприйняла взагалі… Зараз, коли та, що дала життя, поруч, владика відчуває себе щасливою людиною. Проте погоджується: чимало реалій радісних миттєвостей його життю не додають…

Владика належить до духовних отців, повага яких не визначається лише зовнішніми атрибутами сану. Він – відкритий до преси, але жодного разу не припустився фамільярних із нею стосунків; він усвідомлює реалії техногенного сьогодення, але жорстко дотримується стилю та ритму, що його вимагає його статус! Власне, така гармонія «класики» ортодоксального духовного світу і глобально цивілізаційних змін сучасності, вочевидь, і робить його перебування у будь-якій обстановці таким природно достойним. І можливо, саме тому усі закиди і претензії, яких донедавна було чимало до православного світу на Закарпатті, і причини, які їх можуть викликати, повністю не здолано, стихли і завмерли. Владика не боїться «гострих» кутів, хоча й не ламає їх – вони розпрямляються, відчуваючи силу, віру і гідність.

Людина, обрана Вищою силою. Саме таке враження справляє цей духовний отець. Саме отець, який не повчає, не диктує, не сварить… Усі слова владики – наче поради, яких можна не дотримуватися, але не чути неможливо. Така відсутність дидактики, повчання і настанов навіть насторожує у перші хвилини, а потім мимохіть ловиш себе на думці, що намагаєшся запам’ятати кожне слово і згадати, як же він радив діяти у ті чи інші хвилини…

Гідно жити для архієпископа означає й нести відповідальність за паству, священнослужителів – усю непросту, спрацьовану і збентежену велелюдну братію. Він переймається сьогоднішніми, тактичними проблемами і визначає стратегічний напрямок. Наполягає на необхідності викладання християнської етики у школах, бере участь у публічних заходах, запроваджує спілкування у соціальних мережах…

Владику Феодора журналісти називають архієпископом-реформатором. Він із посмішкою реагує на ці слова, але вони, вочевидь, його не дратують, оскільки архієпископ Мукачівський і Ужгородський переконаний: реформи – зміни на краще необхідні і будуть відбуватися, і сам чимало робить для того, аби було саме так!».

Тетяна Вашаргелі,

телеведуча каналу «Тиса 1»,

заслужений журналіст України

 ***

С Высокопреосвященнейшим архиепископом Феодором Господь судил мне познакомиться еще в 1988 году, когда мы, как абитуриенты, вместе пришли в стены Троице-Сергиевой Лавры, желая поступить в духовную семинарию.

В то время среди абитуриентов было много молодых людей из Украины. Владыка Феодор, тогда еще Александр, выделялся особенной церковностью, степенностью. На момент поступления в Московские духовные школы все знали о нем то, что он поступал из Почаевской Лавры. Поступив в первый класс семинарии мы с будущим владыкой Феодором оказались за одной партой, разделяя все то, что связано со студенческой жизнью. Хочется отметить, что уже тогда, казалось бы, в столь юные годы, владыка проявлял необычайную целеустремленность. Так, будучи во 2-м классе семинарии, он написал прошение на постриг, и это прошение было удовлетворено. Священноначалие Московской духовной семинарии относилось к монашескому постригу весьма серьезно, рассудительно, и постригали, в основном, либо в старших классах семинарии, либо уже в академии, такие же «ранние» постриги были большим исключением. Полагаю, что и духовники, и владыка ректор, в то время им был архиепископ Александр (Тимофеев), увидели в будущем владыке человека с очень серьезными намерениями, который вполне осознанно делает свой выбор.

11062865_635805139907013_7832182077553318622_o1Впоследствии владыка пошел на пастырское служение, но дружеские отношения при этом у нас всегда сохранялись и хранятся до сих пор. Когда он уже был духовником Мукачевского Свято-Николаевского женского монастыря, мы с одноклассниками всегда приезжали к нему летом в монастырь для того, чтобы еще и еще раз поддержать друг друга. Очень значимым и показательным для нас было то, что будущий владыка в то время помогал нам, своим собратьям по семинарии, в том числе и материально.

Владыка Феодор всегда был очень интересным, глубоким человеком, с которым приятно общаться на разные темы.

В наших отношениях с владыкой Феодором весьма радует то, что до сих пор, несмотря на значимую загруженность церковными послушаниями, мы всегда стараемся поддерживать ту связь, которая зародилась в семинарские годы. Быть может не очень часто, но мы все же стараемся встретиться для того, чтобы просто по-дружески пообщаться, поделиться своими мыслями и чувствами по поводу событий, которые происходят вокруг нас, в нашем обществе и в Церкви. Отрадно отметить, что в большинстве вопросов, касающихся представлений о сегодняшних реалиях нашей жизни и во взглядах на наше будущее, мы с владыкой Феодором единодушны.

Я искренне поздравляю владыку Феодора с его славным юбилеем! Пусть первые 50 лет – славные годы первой молодости – будут для него залогом той мудрости, которая откроет совершенно новые возможности в следующем пятидесятилетии.

Дорогой Владыка, с юбилеем!

Пусть Пастыреначальник Господь наш Иисус Христос, Которому Вы служите с детских лет, всегда укрепляет Ваши духовные и физические силы для того, чтобы быть подлинным служителем алтаря Господня и народа Божьего.

С праздником, дорогой Владыка!

Антоний,

Митрополит Бориспільський і Броварський,

Постійний член Священного Синоду УПЦ (Секретар Синоду),

Керуючий справами Української Православної Церкви,

Ректор Київських Духовних Академії і Семінарії

***

p_133421_4_slidertop2В силу моєї професії (я – лікар), знайомство з більшістю людей в мене проходить на підґрунті моєї професійної діяльності. Так, в 2005 році, я потрапив у келію до архімандрита Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря… На щастя, духівник не був важко хворим – це був короткотривалий недуг, який пройшов при мінімальній моїй участі. Але,… «захворів» я! Хвороба ця немає органічного ушкодження, це добра «хворь» любові до Бога.

Пам’ятаю ту келію дуже добре – пташки, квіти, книги, молитовники, скромна побутова мебель… і ікони. А ще, аура… і, як магніт – тяга до людини з прозорливими очима, глибоким теплим голосом і правильними словами… Власне так розпочалася моя дружба і приятельські відносини з теперішнім владикою Феодором.

Багато чого я переймаю від цієї людини. Чітко усвідомлюю, що він присутній у багатьох моїх справах. Владика відкрив для мене, з невідомої мені сторони святителя Луку (Войно-Ясенецького) – хірурга і архіпастиря. Без святого Луки я не заходжу в операційну. Без Бога в серці я не вбачаю свого існування. Дякую Вам за це владико!

Ваше Високопреосвященство, владика Феодор від щирого та люблячого Вас серця прийміть мої вітання з ювілейним днем народження. Бажаю Вам, Вашій мамі, матушці Серафимі довгих і безтурботних років у здоров’ї та любові.

 Перший заступник головного лікаря

Мукачівської ЦРЛ,

начальник медичної частини,

ортопед-травматолог

Мирослав Гавришко

***

У 80-х роках отримати духовну освіту було дуже важко. В той час відголоски комунізму та тотальної системи не дозволяли йти вчитися у духовні навчальні заклади. Щоб отримати та зібрати необхідні документи інколи доводилось говорити неправду. Такі були реалії. Проте з волі Бога, Його ж благословення та твердого наміру самої людини таке навчання ставало можливим. Так і я, як сотні тисяч молодих хлопців, вибравши для себе нелегкий путь до святості та служіння людям з благословення єпископа Мукачівського та Ужгородського Дамаскіна (Бодрий) в 1989 році вступив до Московської духовної семінарії. Саме тут вперше в житті я і зустрівся з Олександром Мамасуєвим. З Олександром ми навчалися в одному класі. Хоча ми з ним були з різних областей України, але швидко потоваришували. Від знайомства з молодим семінаристом в мене відчувалося якесь незвичне тепло любові, милосердя, поваги та порозуміння. Разом з нами навчався також ще один закарпатець – Іван Паканич, сьогоднішній владика Антоній, митрополит Бориспільський і Броварський, ректор Київських духовних академії та семінарії.

З благословення духівника Свято-Тройце-Сергієвої Лаври, архімандрита Кирила (Павлова) та дозволу ректора МДА і С, архієпископа Дмитрівського Олександра в грудні 1989 року в Свято-Троїцькому храмі Свято-Сергієвої Лаври над Олександром був звершений постриг в чернецтво. Дуже добре пам’ятаю той день. Я був присутнім на його постригу. Не можна передати те хвилювання та водночас захоплення з яким я спостерігав за першими кроками на вибраному шляху до Бога вже монаха Феодора. Я був свідком того, як монах Феодор свідчив про Небо, живучи в тілі на Землі. Після постригу він сорок днів знаходився в храмі в молитві. Я щодня бачив, як монахи водили його в студентську столову на трапезу і знову в храм.

У 1990-му році ієромонах Феодор був направлений для пастирського служіння в Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир нашої древньої Мукачівської єпархії. 28 червня 1991 року тоді ще єпископ, а згодом архієпископ Мукачівський і Ужгородський Євфімій (Шутак) своїм наказом направив мене на пастирське служінні в с. Плоске Свалявського району. Знову ж таки за велінням Неба у 1991 році ми з ієромонахом Феодором знову зустрілися. При першій зустрічі вже на Закарпатті я чітко зрозумів, що наші товариські зв’язки не втратилися. Отець Феодор став для мене духівником. Ми часто спілкуємося, проводимо час в розмовах про життя про те, як правильно, по-християнськи жити, проводити свій вільний час, тощо.

Після того, як архімандрит Феодор став єпископом Мукачівським і Ужгородським, я звісно був дуже радий за свого однокласника і товариша. Приїхав привітав його з цим високим саном, взяв благословення.

У 2005 році в селі Плоский Потік на Свалявщині з благословення єпископа Мукачівського і Ужгородського Агапіта (Бевцик) розпочалося будівництво нового храму. В 2009 році будівництво завершилося. Новозбудований храм освятив вже владика Феодор. Для мене особисто і прихожан цього храму подія стала просто епохальною.

У 2012 році владика звершив архієрейське богослужіння і в невеличкому свалявському селі Плоске. Це богослужіння запам’яталося всім присутнім на ньому на все життя. Пам’ятаю, владика тоді нагородив всіх будівельників, меценатів та всіх хто вклав посильну жертву і свою працю для розвитку святої Православної Церкви на Свалявщині. Це зайвий раз показало і доказало, що наш архієрей має велику любов, порозуміння та милосердя до людей, в якому б статусі вони не були – священик чи проста людина.

 Протоієрей Василій Ігнатко,

настоятель Свято-Покровського храму

в с. Плоске Свалявського району

 

***

5554a1053bead1Вельмиповажний владика Феодор, Ваше Високопреосвященство! Дуже приємно розділити з Вами радість святкування півстолітнього ювілею. Звичайно, що в такому віці людина відчуває абсолютно різні емоції. З одного боку, пишається тим, що недарма прожила життя і добилася в своєму житті пошани, поваги і авторитету, а з іншого – розуміє, що більша її половина пройшла. Проте, Вам вельмиповажний владико і роки ідуть на користь. Духовна мудрість, життєвий досвід, поміркована врівноваженість і доброзичливість зближують Вас з прихожанами, пробуджають у них милосердя, співчуття, повагу один до одного і надихають на добрі справи.

Ви є справжнім духовним наставником для всього православного люду Закарпаття, прикладом віри і відданості служіння Господу Богу.

Вітаючи з ювілеєм бажаю і прошу у Господа Бога Вам міцного здоров’я, душевного комфорту, мудрості та світлого майбутнього.

Сьогодні день, коли родився чоловік від Бога даний

Для всіх він необхідний і бажаний

Одним словом Він – Отець, і всіх повчає

Враження духовне Він справляє

Від щирої душі я хочу привітати

І як ми познайомились, згадати

Звела нас доля у військкоматі

Концентруватись не буду я на даті

Пам’ятаю всі відправки урочисті

Владика всім бажав дороги світлі, чисті

Благословляв, вселяв у хлопців віру

Від Бога Він попросить тільки миру

Мобілізація – і в стороні Він не зостався

З всіляких сил молився й піклувався

Чим міг – усім допомагав

Мене в єпархію Він запросив

Віру в Бога в серце заселив

Про ближнього творитись, піклуватись

Бути безкорисним і не задаватись

В цей прекрасний день, я хочу перед Вами поклонитись

За здоров’я Ваше помолитись

Щоб його Ви мали дуже много

Й Бог оберігав Вас від усього злого

Ви наша мудрість і Високопреосвященство

Від Вас сходить сила і блаженство

Завдяки Господу і Вам

Легше в світі жити й нам

До Ваших ніг я приклоняюсь

І з днем народження вітаю!

Екс-начальник Мукачівського міськрайонного комісаріату

Олександр Мошковський

***

Ваше Високопреосвященство!

7595_807350609308791_3508881910572165789_n1Вітаючи Вас із ювілейним Днем народження та оцінюючи Ваш особистий внесок у справу духовного відродження та розбудови нашого суспільства, вважаю за честь відзначити наступне.

Доля та Боже провидіння дарують на життєвому шляху кожному із нас зустрічі та знайомства з людьми, в яких є чому вчитися, з якими хочеться зустрічатися та спілкуватися, ділитися думками та планами, бо відчуваєш, що отримуєш від них не тільки розумні поради, але й енергію та наснагу до життя та наступних продуктивних дій. У нашому динамічно змінному, урбанізованому та вкрай глобалізованому світі дуже складно знайти людину, яка все своє життя присвячує служінню людям, прагне  зміцнювати в серцях людей віру в завтрашній день, проповідує загальнолюдські моральні цінності, ідеї миру та любові до ближнього. Ваші слова, поради та настанови, Ваше Високопреосвященство, завжди пробуджують віру в добро, налаштовують на співчуття до тих, хто цього потребує, спонукають жити за законами людської моралі і творити добрі справи.

Для мене, як і для більшості моїх колег-науковців Ужгородського національного університету, надзвичайно важливою та продуктивною є тісна співпраця з Вами на ниві дослідження генезису, взаємозв’язку та взаємовпливу культури, релігії та освіти в нашому краї. Історично склалося так, що навколо Мукачівської єпархії і особливо Мукачівського монастиря, упродовж декількох століть згуртовувалася значна кількість освічених людей, тут діяли велика бібліотека, школи, саме тут формувався потужний осередок слов’янської культури та освіти, насамперед духовної. Ми всі переконані, що тільки висока духовність, істинні знання та правдива історія рідного краю дозволяють виховувати духовно зрілих та всебічно розвинених людей, які в змозі гідно прожити своє життя, піднести свій рід і достойно прислужитися всьому суспільству.

Великої пошани та уваги заслуговують Ваші просвітницькі, науково-популярні та богословські праці, насамперед, опубліковані у виданнях «Православний Літопис», «Наукові Записки», які видаються Богословсько-історичним науково-дослідним центром ім. архімандрита Василія (Проніна). Саме в цих працях, як і в духовних проповідях та публічних виступах, Ви думками, порадами та настановами вносите значний вклад у відродження, духовний та соціально-економічний розвиток всього Закарпаття.

Ваше Високопреосвященство! Ви мудрий духовний наставник людей, Ваше архіпастирське служіння, високоморальні ідеї та змістовні слова Ваших проповідей, Ваші дії та вчинки допомагають кожному залишатися людиною в цей надзвичайно складний історичний час та спонукають до роздумів про світобудову, закони розвитку світу, Бога, віру та роль людини в цьому мирському житті. Сьогодні Ви маєте заслужений і великий авторитет серед духовенства, мирян, науковців, заснований на основі сповідуваної високої моральності, фундаментальних знань, совісті та гідного виконання архіпастирських обов’язків.

Ваше Високопреосвященство, від щирого серця від себе та всієї родини, вітаю Вас із ювілейним Днем народження, бажаю довгих та щасливих років активного архіпастирського служіння.

Нехай Ваша мудрість, життєвий досвід і надалі служать важливій справі духовного відродження, висхідного розвитку і єдності нашого суспільства! Щиро бажаю Вам, Владико, доброго здоров’я, фізичних і душевних сил та успіхів у виконанні високої місії, а добро, яке Ви щедро даруєте людям, нехай повертається до Вас сторицею.

Професор УжНУ,

депутат Ужгородської міської ради

Володимир Химинець

 

***

wldykzqmp3g1Маю велику честь привітати з ювілеєм людину, яку дуже ціную і поважаю, спілкування з якою мені особисто приносить велике задоволення та наснагу. Владика є виваженою, мудрою, толерантною особистістю, вміло поєднує служіння Господу, вирішення питань повсякденного життя, мудро спрямовує всі питання в доступній формі, з присутніми позитивними емоціями та порозумінням. Він – людина компромісна. Мені доводилося неодноразово спілкуватися з ним по різних темах: духовних, медичних, суспільних, соціальних, ерудиції, які йому притаманні є унікальними.

Згадую зустріч з приводу відновлення духовної пам’ятки лікарні-каплиці. Особливість питання була в тому, що в 1964 році була знесена існуюча лікарняна каплиця, яка мала міжконфесійну спрямованість. Владика, після нашого спілкування погодив будівництво міжконфесійної (екуменічної) каплиці і підписав меморандум разом з керівництвом інших конфесій.

Одним із важливих мироприємств ініційованих владикою Феодором була і спільна конференція з лікарями в якій були розглянуті широкі питання співпраці охорони здоров’я та духовенства. Однією з цікавих доповідей була розповідь про лікаря, архієпископа Луки (Войно-Ясенецького). Я мав велику честь отримати в подарунок книгу про цього великого архіпастиря.

З нагоди ювілею зичу здоров’я, комфорту в душі, втілення тих добрих справ, які започатковані, нехай Господь Вас оберігає, Ваш позитивний шлях нехай веде всіх у світле майбутнє.

Юрій Яцина,

головний лікар Закарпатської ОКЛ імені А. Новака

 

***

251Думаючи про нашого архіпастиря завжди пригадуються мені мої семінарські роки в Тройце-Сергієві лаврі, коли ми почули приємну звіску про те, що в на служіння Мукачівський Свято-Миколаївський монастир по благословенню вже покійного патріарха Олексія II відправлено ієромонаха Феодора. І тоді між семінаристами пройшла велика радість, в Закарпаття послали Ангела Церкви…

Пройшли роки, тепер стає зрозуміло, чому була така радість. Владика Феодор має ключик до кожного серця незалежно від віку. З ним приємно вести діалог, просто спілкуватися, а інколи хочеться просто бути біля нього нічого не говорити і насолоджуватися тою доброю, яка сяє від нього.

 Протоієрей Володимир Грицько,

благочинний Перечинського благочиння,

настоятель Свято-Миколаївського храму м. Перчин

 

***

 Перед навчанням в Польщі, в 1996 році, я дин рік був в Мукачеві. Одного разу мій добрий знайомий запросив мене в православний монастир. Мені було все цікаво, тому я погодився. Там познайомився з духівником монастиря отцем Феодором. По четвергах після своїх занять я ходив до нього в гості. Він був дуже цікавий, дуже мудрий співрозмовник, який нічого не нав’язував, ні до чого не примушував. І я ніяк не міг зрозуміти, звідки це правильне «не награне» ставлення до людей. Адже це ж православні, які за твердженням греко-католиків, страшні, неправильні. А от якраз серед католиків я не зустрічав людей без хитрощів та без підступу. Отець Феодор, теперішній владика ж мене дуже дивував і дотепер дивує своєю безкорисливістю.

Ієрей Константин Тимофіїв,

священнослужитель Ужгородського

Свято-Хресто-Воздвиженського собору

***

wbegzynq7h41Ваше Високопреосвященство, від щирого серця вітаю Вас із ювілейним Днем народження і бажаю довгих років активного архіпастирського служіння.

Ви присвятили життя моральному повчанню людей, зміцненню в їх серцях віри в Бога. Ваші слова завжди пробуджують милосердя, співчуття, прагнення піклуватися про ближнього і творити добрі справи. Знаю, що саме завдяки таким наставникам, як Ви, у нашому благословенному Закарпатті зберігається мир і спокій навіть у нинішній непростий час.

Своїм архіпастирським служінням, Владико, Ви вносите великий вклад у відродження монастирів і храмів, розвиток соціального і просвітницького служіння. З вашою допомогою наші земляки знаходять у вірі нові сили, щоб жити і творити на закарпатській землі.

Нехай Ваша духовна мудрість, життєвий досвід і далі служать для зміцнення духовної єдності нашого суспільства! Щиро бажаю Вам, Владико, доброго здоров’я, душевних сил та успіхів у виконанні високої місії. Нехай те добро, яке Ви щедро даруєте людям, повертається до Вас сторицею.

Марія Бадида,

начальник ДПІ в місті Ужгород

***

«Осінь – моя улюблена пора року. І власне о цій порі я вперше познайомився з тоді ще з єпископом Феодором. Це відбулося в перших числах вересня 2008 року. Добре пам’ятаю дзвінок від секретаря Єпархіального управління зі словами: «Вам завтра необхідно з’явитися в Єпархіальне Управління в Мукачево». Чотири роки стаціонару семінарії і ще чотири академії. Рік в сані диякона. Багато відчував, бачив, переживав… В єпархії теж доводилося бути неодноразово. Але, відверто скажу, того осіннього дня їхав до єпархії з якимось двозначним відчуттям невеликого побоювання змішаним з цікавістю та інтригою. Під кабінетом вже зібралося чимало священиків єпархії. Всі з них до єдиного були непересічними священиками. Хтось займався з молоддю, одні були богословами, інші місіонерами, хтось посилено займався служінням в лікарнях та в’язниці, останні мали досвід присутності Церкви в соціальній сфері і т.д. Відразу зрозумів будуть призначення! Так і було. Вперше в житті підійшов під благословення до владики. Як він сам говорить ще тоді до «кучерявого і з чорною бородою». Серце тоді ще не знало, хоча й на підсвідомому незрозумілому рівні щось відчувало, що це перше офіційне знайомство визначить моє подальше життя.

13925556_538757449661073_9119480729240071176_o1Владика говорив чітко, ясно і з владою. З владою не грюкаючи по столі, а владою духа, яку всі прочитали вмить. Владою, яка виходила від людини, яка першою хотіла бути в епіцентрі всіх подій. Всі розуміли, що настає інша ера в житті єпархії. Буде багато роботи. Разом з гучними посадами, званнями і обов’язками на кожного лягала і велика відповідальність розбавлена з служінням. Очі владики випромінювали бажання внести щось нове в життя єпархії. Це було живе, непідробне, якесь бажання із самої середини, з усього єства. Він трохи тоді переживав, але «йшов», як і тепер – тільки вперед, жертвуючи собою у всіх сенсах цього слова.

Через кілька тижнів мене було переведено в штат працівників однієї з найдревніших єпархій України та Східної Європи. Господь через указ владики дав мені можливість жити, служити і працювати в полінаціональному та полі конфесійному краї, краї зі своєю автентикою і світоглядом на все… З часом, а саме 19 серпня 2011 року в Свято-Преображенському храмі м. Ужгорода в день Преображення Господнього через покладання архієрейських рук владики мене було висвячено в священики.

…Я до сьогодні не те що вірю чи переконаний, але стверджений в тому вже багато років свого життя, що в Тілі Христовому – Церкві живо діє Святий Дух. І діє Він через таїнства, які дають кожному невидиму силу та віру через силу і дію цих таїнств в Небо.

Наш владика є архієреєм в прямому і переносному сенсі цього слова. Архієреєм владним, і водночас простим. Простий хлопчина в часі став тим, ким він став. За нього ніхто в житті не просив нікого, щоб він «по знайомству» поступив в духовну школу. Він сам за покликом свого серця йшов до Нього. Йшов і продовжує йти твердо, самовіддано, без страху і з великою любов’ю до того що він робить.

Він різний. Часто, поза людським оком сам з собою. Має свої вподобання і заняття. Любить тишу в якій спілкується сам зі своїми думками і планами, переживаннями і відповідальністю. Хтось скаже, та це ж кожен такий. Це правда, але коли ти не просто служиш, а відповідаєш за тих, а їх тисячі, хто тобі доручений зовсім інше.

Він часто любить плакати! Плаче наодинці, під час проповіді, але плаче внутрішньо, щиро від всього єства. Плаче, бо болить. І цей біль не зрівнюється ні з яким болем у світі. Це біль від переживання за паству, за кожного в кого є біда, біль чи страждання. А ще владика плаче від бажання і пошуку людьми Бога. Від людського суму за Ним.

Думається, що найкраще цей стан, власне цього плачу проілюструють слова преподобного Силуана Афонського. Одного разу він написав такі слова: «Душа моя, Господи, зяната Тобою целый день и всю ночь, я ищу Тебя. Дух Твой влечет меня искать Тебя, и память о Тебе веселит мой ум. Душа моя возлюбила Тебя, и радуется, что Ты – мой Бог и Господь, и до слез скучаю я по Тебе. И хоть в мире все красиво, но ничто земное не занимает меня, и душа жаждет только Господа.

Познавшая Бога душа ничем не может удовлетворится на земле, но все стремится ко Господу и кричит как малое дитя, потерявшее мать:

«Скучает душа моя по Тебе и слезно ищу Тебя»».

Користуючись нагодою хочу Вам, владика, побажати всього того, що допомагає всім іншим людям просто бути. Бути добрим, сильним, мудрим, радісним, простим, щирим, відвертим, людяним, а найголовніше бути з Небом».

 Протоієрей Олександр Монич,

голова Інформаційного відділу

Мукачівської єпархії

***

7atw-xpr3ai1Ваше Високопреосвященство, дорогий архіпастир і отець нашого краю! 50 років тому – в день шанування великої християнської святині ікони Божої Матері Казанської, Боже було благовоління, щоб Саме Ви родились в цей день під омофором Цариці Небесної. Факт Вашого народження в це свято вже свідчило про те, що народився майбутній архіпастир, для нашого краю. Ми більше ніж переконані, що навіть рідні і дорогі Вашому серцю батьки не здогадувались, що вони народили майбутнього архіпастиря, який буде ревно трудитись на ниві Христовій.

Наші серця переповнюються духовною радістю, спілкуючись з Вами, або слухаючи проповіді, в яких можна почерпнути багато корисного для спасіння душі.

Ми, працівники Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, свідчимо, що Ваша проповідь не розходиться зі справами. Вами щиро виконується заповідь Божа, яка декларує необхідність відвідування немічних. Провідавши немічного ми провідуємо самого Христа, саме такі слова ми чуємо з Ваших уст. Дякуємо Вам, що проповідуєте і показуєте приклад своїм життям.

Вітаючи Вас з маленьким ювілеєм просимо у Господа Бога Вам міцного здоров’я, зміцнення Ваших тілесних та духовних сил, довгих років життя у Вашому високому, нелегкому служінні. І милостивий Господь нехай і на далі береже Вас в архіпастирських трудах на ниві Христовій. На многії і благії Вам літ!

Користуючись нагодою вітаємо і Вашу неньку, матушку Серафиму з цим ювілеєм, тому що народивши Вас, вона стала матір’ю. Тож нехай Господь її береже Вашими молитвами в мирі та здоров’ї на многії і благії літ!

Іван Курах,

головний лікар Ужгородської ЦМКЛ

***

gukВперше я мав нагоду безпосередньо спілкуватись з владикою Феодором, коли він був ще духівником Свято-Миколаївського жіночого монастиря. Назавжди в моїй пам’яті залишиться світлими сторінками цей чудовий час. В древньому храмі нашої славної обителі пощастило мені проходити свою дияконську практику під дбайливою батьківською опікою архімандрита Феодора.

Чіткість, злагодженість, піднесеність богослужінь, які він очолював, стали для мене взірцевими. Доброзичливість, щире бажання передавати свій багатий духовний досвід згуртовували навколо нього творчо обдарованих людей. Все це справляло враження особливого натхнення, коли виникає бажання виконувати свою справу якнайкраще.

Особливо багатогранно розкрив себе такий його унікальний дар, коли владика очолив Мукачівську єпархію. З цього часу в її історії почався «золотий період».

Для мене найбільш яскравою ознакою духовного відродження полягає у відновленні історичної пам’яті і сприянні церковному вихованню. Ці напрямки сучасних творчих можливостей владика сформував на бездоганному рівні.

Рукописна спадщина універсально обдарованого архімандрита Василія (Проніна) завдяки безпрецедентній науково-дослідній скрупульозності творчого колективу, який згуртував владика, втілились в прекрасні видання всецерковного значення. Впевнений, що без владики цього б ніколи не сталося, – невблаганний час і непередбачувані обставини безповоротно занедбали б безцінні пожовклі рукописні сторінки текстів отця Василія.

Богословсько-історичний науково-дослідний центр імені архімандрита Василія (Проніна), різні друковані видання на сучасному рівні, телебачення, конференції. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати, що свідчить про невтомну архіпастирську діяльність владики Феодора.

Для мене особисто він став прикладом високого служіння і надзвичайного творчого обдарування, яке надихає всіх, хто поряд з ним, на плідну працю в славу Божу і на благо нашої Матері Церкви.

Можу бути тільки вдячним за те, що на своєму життєвому шляху я зустрів настільки харизматичного і по-батьківськи мудрого Архієрея.

 Протоієрей Олександр Гук,

кандидат богослов’я СПбДА,

науковий співробітник Богословсько-історичного

науково-дослідного центру імені

архімандрита Василія (Проніна)

***

image-21Знайомий з владикою Феодором з 2000 року. Саме в цьому році я повернувся в лоно Православної Церкви після розлуки з ним в ранньому дитинстві. На момент мого знайомства тоді ще з архімандритом Феодором минуло лише декілька місяців, у які я формувався, багато чого переоцінював, аналізував тощо. Господь подарував мені можливість власне саме в цей період мого життя познайомитись з духівником Мукачівського монастиря архімандритом Феодором.

Перше знайомство, пам’ятаю як вчора. Мене воно вразило на все життя і відбулось так. Мобільних телефонів не було. Ми з Валерієм Бокоч (який зараз іподиякон у владики) та ще з однією дівчиною, яка часто відвідувала цей монастир домовились, що приїдемо до обителі з ночівлею для участі в добових монастирських Богослужіннях. Знайома дівчина про все домовилась і поїхала туди скоріше за нас. Коли ми з Валерієм підішли до храму, з нього в цей момент вийшов священнослужитель (про що говорив підрясник та борода) якого ми не знали, але якого обличчя світилось якоюсь неземною радістю. Він відразу запитав нас: «Ви щось хотіли?». Я відповів: «Ми шукаємо таку-то дівчину, чи не знаєте Ви де її тут можна знайти?». Священнослужитель посміхнувся і сказав, що добре знає її і знає в якій келії вона зараз може бути і додав: «Ви почекайте тут я зараз скажу, щоб їй передали, що Ви її чекаєте». Коли наша знайома до нас підійшла, то сказала нам як ми наважились просити про це самого духівника монастиря, який хвилин 5 шукав її.

Цей факт тоді мене вразив і був таким собі своєрідним живим патериком, коли смиренна людина не відмовить у служінні навіть незрозуміло кому. Після цього я був ще більше здивований. Архімандрит нас запам’ятав. І завжди коли ми приїжджали, знаходив час для бодай невеличкої розмови.

Мене по сьогодні вражає вміння владики бути уважним, його привітність та ерудованість. Завдяки владиці, за його прекрасну школу, яку він зміг мені пізніше надати та під його контролем і наставництвом я розкрив і розвив всі свої таланти і вміння, за що щиро йому вдячний.

Перебуваючи в різних країнах світу та зустрічаючись з різними людьми і священнослужителями маю можливість відчути повагу і любов до владики від них.

Так, наприклад, священики та молодь Словаччини в захваті від уваги владики до молодіжних проектів. В Німеччині однокурсник владики по семінарії неодноразово ділився своїми спогадами про цікавість архієпископа в часи навчання до літніх людей та особливу набожність. Нещодавно з Сан-Франциско отримав листа від ключаря собору на честь ікони Богородиці «Всіх Скорботних Радість» – протоієрея Петра Перекрьостова, в якому він між іншим пише: «…у вас храм в честь святителя Иоанна и вы клирик любимого нами архиепископа Феодора Мукачевского…».

Справді особлива роль владики і у неабиякому вшануванні в нашій єпархії святителя Іоанна, Шанхайського і Сан-Франциського. Крім п’яти храмів з його ініціативи та підтримки будується в м. Ужгороді і наш храм святителю.

Слід також відзначити, що перебуваючи часто в Німеччині, я чітко побачив спільні риси між вихованням владики і виховним процесом в німецькій школі. Наприклад, якщо там дитина провиниться, то вчитель вимагає від дитини цілий зошит списати з причиною провини і зі словами, що більше це не повториться. Таким методом іноді приходиться і владиці виправляти дисциплінарні помилки священиків.

З Владикою легко працювати. Всі реалізовані проекти в єпархії у сфері молодіжно-сімейній, а також місіонерській,завжди потужно були наділені участю та ініціативою владики. Він завжди з особливим ентузіазмом в них бере участь та допомагає у їх реалізації.

Одним реченням – ми маємо архієрея, який показує приклад уважності, любові, служіння, жертовності, пунктуальності, привітності, тощо. Маю за честь привітати Вас, владико та побажати Вам від Господа довгих років життя, в мирі, благополуччі та здоров’ї!

Протоієрей Віктор Палош,

настоятель храму на честь святителя Іоанна,

 архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського в Ужгороді,

голова Ужгородського молодіжного братства на честь

преподобного Алексія Карпаторуського,

голова Місіонерського відділу єпархії

 

***

14352044_1178126865587543_2337650077438301323_o1В далекому 1991-му році мені випала нагода та честь зустрітись з майбутнім владикою, архієпископом Мукачівським та Ужгородським Феодором.

Я сьогодні, пригадую 28-го серпня того року, коли в свято Успіння Пресвятої Богородиці за розпорядженням тоді керуючого єпархією владики Агапіта я приїхав до Мукачівського жіночого монастиря для служіння на Божественній літургії.

Щойно я дістався монастиря, настоятелька обителі матушка-ігуменія Епістимія (Щербан) запропонувала мені зустрітись з ієромонахом Феодором…

Перед собою я зустрів молодого, високого, з приємною зовнішністю та чистими і гарними очима ієромонаха Феодора, який після нашого знайомства сказав мені: «Отець Іоанн, Ви сьогодні очолите святкову літургію і виголосите проповідь».

Після літургії при розмові з отцем Феодором я відчув гостроту його розуму, доброту, глибоку віру, чернече смирення, широку ерудицію у богослов’ї та Святому Письмі.

Виконуючи послух духівника монастиря, архімандрит Феодор мав велику повагу та користувався авторитетом серед чисельних вірян Закарпаття та поза його межами.

У 2007 році я почув радісну звістку про те, що духівник Мукачівського монастиря, архімандрит Феодор став єпископом Мукачівським і Ужгородським. Після хіротонії, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодан) та постанови Священного Синоду владика Феодор був направлений на Мукачівську кафедру…

За 50 років перебування у сані священика я служив під омофором багатьох владик. Дякуючи Богу, кожен з них по мірі своїх можливостей зробив багато для Церкви та єпархії.

Минали роки, змінилось ставлення держави до Церкви, піднявся рівень інтелекту народу, а разом з ним і духовні запити. Завдяки Божій допомозі та своїм знанням владика успішно вирішує різні проблеми у житті єпархії. За його благословенням було створено різні єпархіальні відділи, засновано недільні школи, систематично по телебаченню і радіо транслюються духовні передачі, у яких часто приймає участь і сам владика, публікуються періодичні видання. Владика дбає про благоустрій храмів єпархії, приділяє велику увагу впорядкуванню новостворених приходів та храмів, що будуються.

Не можна не згадати велику любов владики до Богослужінь, які він очолює на різних приходах єпархії, і на кожній відправі владика виголошує змістовні, повчальні проповіді.

Дорогий Владико! Ці короткі рядки-спогади з Вашого життя та нашого знайомства лежать радісними спогадами у моєму вже немолодому серці.

У цей радісний 50-й ювілей Вашого життя дозвольте привітати Вас і попросити Всемилостивого Бога послати Вашому Високопреосвященству доброго здоров’я, довголіття, сили, наснаги, терпіння у Ваших трудах на користь нашій Святій Православній Церкві і нашій земній вітчизні – Україні.

Благочинний міста Ужгород,

протоієрей Іоанн Моланич

***

Перш за все дякую Богу, що я є віруюча людина. Це є головним стрижнем, який додає сил, наснаги, бадьорості, вміння бути людиною…

Владика Феодор для мене в моєму житті означає все! Це не гіпербола, це – факт… Можна багато говорити і писати проте не можливо словом виразити переживання, емоції, які одного разу пережила кожна свідома людина на шляху до Неба. Це ж саме відноситься до всіх сторін життя людини, але коли йде мова про життя духовне, це зовсім інше. Це простір в якому діє святий Дух, і кожен хто є учасником Живої Церкви Христа йшов своїм шляхом до віри в Бога. Наш архіпастир є сильним духівником, проповідником, просто людиною разом з якою хочеться бути і крокувати по життю з Христом. В моєму житті він відіграє велику роль, і я дякую в цей ювілейний для нього рік Богу за знайомство з ним. За те, що власне цього і власне на нашу древню кафедру через рукопокладання Першосвятительських рук його було направлено до нас на Закарпаття. Нехай Господь благословляє нашого владику на всіх його шляхах і звершеннях. Мира йому, тиші в душі і радості від усвідомлення того, що він завжди робить велику користь для наших душ.

 Ливч Мирослава Михайлівна,

голова Свалявської Районної ради

 ***

v-zarichevsk-mon_07042015За велінням Неба, своє життя присвятила Богу в чернечому чині. Відразу після школи прийняла постриг в Угольському Свято-Успенському жіночому монастирі. Чернече життя, на відміну від громадського, це – зовсім інше життя. Це життя в якому ти повинна бути не тільки строго до виконання своїх обітниць, але й перш за все і це головне уважно слідкувати за своїм внутрішнім життям.

З благословення владики Феодора я в 2010 році стала настоятелькою першого в історії Перечинщини – Зарічевського Свято-Маріє-Магдалинівського жіночого монастиря перед чим відповідно перейшла з Хустської до Мукачівської єпархії. Від часу нашого першого знайомства з владикою пройшло не так багато, але про цей період можна вже написати окрему книгу.

Наш монастир є ще дуже молодим. Ми тільки будуємося, але всіляка підтримка і присутність нашого архієрея в житті монастиря дається в знаки.

Дякую Богу за такого архієрея. Перш за все за те, що він є монахом. Монахом з великої букви. Монахом, який переживає за доля кожної обителі нашої єпархії. Владика дуже часто приїжджає до нас на свята на богослужіння, чернечі постриги. З його благословення кілька років тому відбулася закладка фундаменту під будівництво кам’яного храму на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, а станом на 2016 рік на храмі вже є купол. 25 вересня 2016 року вперше в історії Української Православної Церкви на території нашої обителі владика освятив перший храм-каплицю на честь не так давно канонізованого Православною церквою Греції преподобного Порфірія Кавсокалівіта.

В лиці владики бачимо перед собою людяного, співпереживаючого, молитовного архієрея. Людину, якій можна передзвонити в будь-який момент і час доби поросити молитовної підтримки, консультації щодо будівельних робіт і т.д.

Хочу теж приєднатися до великого вітального кола друзів, чернецтва та співслуживців владики. Хочеться побажати Вам владико в цей ювілей з дня появи на світ міцного здоров’я, миру душі, внутрішніх сил для архіпастирського служіння.

 Настоятелька

Зарічевського Свято-Маріє-Магдалинівського

жіночого монастиря, ігуменя Варвара (Поп)

 

***

Ваше Високопреосвященство, Високопреосвященнійший владико!

В день Вашого благословенного Господем нашим Іісусом Христом 50-річчя з дня народження від себе особисто, духовенства Іршавського благо7pk0e_bqep4-1024x6821чиння разом з віруючими чадами Святої Православної Церкви приносимо Вам, Ваше Високопреосвященство наші сердечні привітання з нагоди Вашого ювілею.

В день Вашого славного ювілею з щирими і найкращими побажаннями возносимо до Господа Бога, Божої Матері і Вашого Ангела хранителя гарячі і щирі молитви, щоб Всемилостивий Владика Господь укріпляв і підтримував Ваше Високопреосвященство на многії літа на радість і славу Святої Церкви Христової і всього православного народу краю.

Дякуємо Господу, Подателю життя, Який осипав Вас Своїми Божими дарами. З особливим почуттям у ці дні ми возносимо молитви у храмах нашого краю Подателю всіх благ Богу за здоров’я Вашого Високопреосвященства, бо Ви є мудрим кормчим церковного корабля, а Ваше ім’я давно стало символом вірності святому Православ’ю, Церкві Христовій, символом високого патріотизму та любові до нашого народу.

Велика і різностороння Ваша діяльність на благо Святої Церкви Христової і її духовних чад. Вже не одне десятиліття, Ваше Високопреосвященство, спочатку в сані священика, а згодом духівника Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря і вже десятий рік, як архіпастир Мукачівської єпархії Ви окормляєте Святу Церкву Христову нашого краю в дусі євангельської любові, відданості і вірності святоотцівським заповітам у чистому збереженні догматів і церковних канонів і свідчите нашим глибоко віруючим краянам відданість Святому Православ’ю.

Ви є прикладом ревносного архіпастиря Церкви Христової і все що є духовне і священне в Ній є предметом Ваших постійних турбот. Постійні Ваші молитви і архіпастирські труди на благо Святої Церкви, турбота про Божий народ, про молодь, турбота про захист миру на нашій Українській землі особливо в сьогоднішній час.

Молодим ієромонахом у 1996 році з благословення Патріарха Олексія II Ви прибули до нашого краю і були призначені для пастирського служіння в древній Мукачівський монастир. У всі часи, навіть в роки безбожного войовничого атеїзму двері цієї святої обителі були відкриті для народу, прочан та гостей, які приїжджали до неї. Не дивлячись, що ці часи не сприяли духовному життю і церковному розвитку та все ж в обителі все оживилося. Після появи молодого духівника в обителі зросло число духовних чад, які приїжджали звідусіль. Монастир неначе заново духовно ожив. До нього приходили все нові і нові духовні чада послухати мудре слово, отримати духовні поради та настанови для життя, взяти благословіння на добрі справи. Завдячуюючи Вашому мудрому пастриському керівництву, всі, хто приходив до святої обителі у ці нелегкі часи, заново оживали повнотою євангельського життя та християнського свідчення про Бога, про Святу Церкву, про віру Православну, – оживали духовним життям.

Древня обитель, як і в старі добрі часи показувала правильну дорогу до вічного спасіння. Часто Ви і в своїй келії приймали багатьох священнослужителів та духовних чад і вони отримували добрі поради, мудрі настанови. Для багатьох по сьогоднішній день Ви так і залишились досвідченним духівником, якого в наші часи кожному з нас не легко знайти. До цієї святої обителі часто приїжджало чимало різних делегацій, багато паломників різних міст нашої держави та світу, які шукали мудрих пастирських порад, шукали духовної підтримки у складних перепетіях життя. І кожний, хто зустрічався з Вами, мав особисту розмову, отримував духовні поради, правильні відповіді на свої питання, часто були вражені Вашою простотою, освідченністю, мудрістю, а особливо духовністю.

Пригадую слова колишнього секретаря Мукачівської єпархії, нині покійного протоієрей Миколая Логойди, який в розмовах з духовенством часто підкреслював: «Зверніть увагу на цього молодого духівника. Його чекає велике майбутнє. Він стане мудрим архіпастирем нашого краю».

Ставши ним, Ви зуміли об’єднати всіх – духовенство, Божий народ, мирян, проявивши в цьому процесі найкращі свої якості на ниві архіпастирського служіння Богу, народу, у справі проповіді Слова Божого, в адміністративній та господарській діяльності.

Особливо зріс Ваш авторитет серед духовенства, мирян, віруючих церковних чад, заснований на основі совісті та гідного виконання архіпастирських обов’язків.

Особливої уваги заслуговують Ваші богословські праці – проповіді Слова Божого, видання журналу «Православний Літопис», «Наукові Записки» Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна), тісна співпраця з вченими Ужгородського національного університету.

Ваше Високопреосвященство! Ви мудрий проповідник церковної проповіді. Слова Ваших проповідей допомагають кожному зняти гріховний тягар та залишитись один на один з високими роздумами про Бога, Церкву, віру, та вічне спасіння.

Владико, Ви гідно ведете Церкву та Божий народ через усі іспити, труднощі у цьому нелегкому земному світі. За роки Вашого архіпастирського служіння у нашому краї освячено десятки нових храмів, відкрито чимало монастирів, відбувається духовне відродження людей. І все це духовною радістю переповнює наші серця.

Вже дев’ятий рік Ви, владико, духовно окормляєте паству Мукачівської єпархії. Один Господь знає, які іспити прийшлося перенести Вашому Високопреосвященству за цей час, і які ще чекають на Вас попереду.

Допомоги Вам Божої, Висиокопреосвященніший владико, і многії літа!

Благочинний Іршавського благочиння,

настоятель Свято-Покровського храму в с. Білки,

протоієрей Георгій Чулей

***

13490854_520453051491513_5838076459502348215_o1Кожній людині без винятку у своєму житті поталанило мати батька фізичного. Проте більш щасливими є ті, кому Господь дарував мудрого, милосердного і люблячого батька – духовного.

Саме ці слова найбільш яскраво, на мою думку, характеризують нашого архіпастиря владику Феодора. Будучи в сьогоденні священнослужителем Православної Церкви починаєш розуміти, як важко буває нести тягар простому священику, а тим більше тягар гігантської духовної роботи, яка випадає на рамена архієрея в Церкві Христовій.

Згадується одна з перших проповідей владики в сані єпископа в Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі, яка запала мені душу і постійно у важкі моменти ніби знову і знову на слуху. Це були слова, які є надписом на зворотній стороні єпископській панагії: «Світячи іншим згораю сам». Спостерігаючи за нашим архієреєм просто розумієш що ці слова для нього є реально співзвучні з його життям.

Хочеться додати також декілька рядків про вміння нашого архіпастиря в кожній людині бачити образ Творця, особливо при складних обставинах. Про вміння і велике терпіння вислухати людину і дати слушну не нав’язливу, але з «сіллю» пораду.

Бувають ситуації, особливо в Церкві, коли навіть роблячи добрі справи, ворог людського роду старається всіляко людей пересварити, щоб люди навіть глибоко віруючі, між собою просто «з’їдались», постійно сварились і нічого Богоугодного не робили. Так от, одного разу будучи в такій ситуації мене просто зворушили слова владики, які постараюсь запам’ятати до кінця своїх днів служіння Богові, а саме: «Роблячи добрі справи не дивлячись ні на що, ми всі робимо спільну справу для Церкви, для Бога, для душі».

Священики як і звичайні прості люди бувають різні і кожному з них Господь теж дарував свій талант. Ніхто цей талант так не помічає як наш владика, і головне кожного цінить і допомагає його розвивати, що тим більше дає наснаги трудитись в Славу Творця. У всіх буває така ситуація, що хочеться робити добро і всюди шукаємо підтримки і розуміння, і в сьогоднішньому секуляризованому і зайнятому суспільстві часто просто опускаються руки і нападає униння, і все зникає миттєво коли ти бачиш і чуєш свого архіпастиря який просто горить, всіляко підтримує ідею. Коли чуєш його слова: «Спішіть творити добро» – це просто з новою силою запалює твою засмучену душу.

Протодиякон Олександр Онисько,

клірик храму на честь святителя Іоанна,

архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського

***

Заповіді Божі про любов до Бога і людини – це крила, які підносять душу від землі до неба. Так, тих, що істинно люблять мало, але вони завжди були і є. x_fa58daa8Їх присутність в світі розриває важку атмосферу гріха і подає ковток «повітря гірських вершин».

Бог наділив нас почуттями, щоб ми могли розповісти за свою любов близьким, адже спогади, пов’язані з любов’ю – ось справжнє багатство, яке повинно йти за Вами, супроводжувати Вас, давати Вам сили йти далі. Любов здатна долати величезні відстані й немає меж…

Дорогий владико, досягайте висот, які ви хочете досягти! Прагніть туди, куди кличе Вас серце – це все у Ваших руках!

Валентина Семенівна Червоноока,

директор родинного будинку «Нова сім’я»

***

p29x9wg4lxqМоя перша зустріч з владикою, а тоді ще ієромонахом Феодором відбулася у підлітковому віці у неофіційній обстановці. Для мене було дуже дивним бачити монаха, який так легко і живо спілкується, доречно жартує й уміло приділяє кожному свою увагу. Це знайомство справило на мене велике враження і залишило глибокий слід в душі.

Згодом, коли я навчалася в університеті на відділенні журналістики, пригадую, після другого курсу проходила літню практику в одній з місцевих газет, і якраз в ті дні владику було возведено у сан архієпископа. Тоді несвідомо, а тепер розумію, що далеко не випадково, я вирішую присвятити цій новині одну зі своїх заміток, які мала написати за планом практики. Пам’ятаю, як сьогодні, якими словами просила у редактора дозволу на опублікування цієї новини. Радості від опублікованої новини з фотом архієрея не було меж – це можна сказати була моя перша публікація з життя Мукачівської православної єпархії!

Описати відчуття великої небайдужої підтримки дорогого владики Феодора просто неможливо… Переконана, її відчуває кожний, хто знаходиться при ньому. Він дуже тонко відчуває в який саме момент когось потрібно відзначити, щиро сказати теплі слова і, що не менш важливо, ніколи не вважає недостойним подякувати за зроблену роботу. Це Архієрей, який цінує кожну людину, з її хай найменшими стараннями і таким чином додає ще більшої впевненості на подальшу працю.

Особливої радості і великої наснаги надають архієрейські богослужіння, які сповнені тихістю, благоговінням і спокійним, неспішним звершенням Божественної літургії. Кожний прихід владики Феодора в ті чи інші храми й обителі єпархії є справжнім торжеством для вірників – це, особливо, можна помітити, коли фотографуєш неподалік.

У цей прекрасний день, я сердечно вітаю Вас, Ваше Високопреосвященство, і бажаю, аби Господь дарував вам ту радість, яку ми отримуємо від Вас! Мудрості, великого терпіння і всіх благ Вам, дорогий владико!

Ольга Палош,

журналіст Мукачівської православної єпархії

***

З владикою Феодором я познайомився близько десяти років тому, коли його було призначено керуючим Мукачівською єпархією. о. Димитрій Сидор відвіз нашу знімальну групу до Мукачева і там я вперше зустрівся з владикою Феодором, в кафедральному соборі в центрі міста.  Ми відзняли різдвяне вітання владики, з яким він вперше звертався до своєї пастви. 12193831_159276571088968_7609106841710279365_n

Далі ми час від часу здійснювали зйомку програм на духовно-виховні теми, про стосунки в сім’ї, взаємопрощення і т.ін. Інколи після запису його проповідей я висловлював владиці своє захоплення його думками.

Особливо мене вражають його добрі-добрі очі. Я не уявляю собі владику, щоб він сердився.  Він показує нам приклад любові один до одного, незважаючи на злобу світу, – ці джерела любові відчуваю при кожній зустрічі з ним. Як би важко на душі не було – подивишся на нього і завжди легшає. Я вдячний Богу, що звів мене на життєвому шляхові з такою Людиною. Для мене це є великою честю, що мав і маю можливість долучитися до висвітлення життя Мукачівської православної єпархії і, зокрема, заходів, в яких бере участь архієрей.

Бажаю Вам, дорогий владико, ще довгі роки мати можливість служити своїй пастві і продовжувати навчати нас доброті!

Володимир Федорович Дуда,

оператор телеканалу «Тиса 1»

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

3 × two =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.