Дню православної молоді присвячено. Молодь Мукачівської єпархії: «Ми повинні твердо відстоювати світло Христової Істини»

15 лютого святкується величне двунадесяте свято Стрітення Господнє. Цього ж дня увесь світ також відзначає День православної молоді. Таке співпадіння двох свят не є випадковим, адже у кожної молодої людини так чи інакше, в юності чи більш свідомому віці відбувається особиста зустріч з Господом. Та зустріч, яка докорінно змінює сенс і зміст життя дівчини чи хлопця. Розуміти для чого живеш, що маєш робити тут на землі і головне, для якої мети – усі ці, здавалося б, прості речі, дуже важко зрозуміти, якщо ти не маєш живої участі в житті Православної Церкви. Тільки перебуваючи в ній, під благословенням Божим, кожна молода людина має неймовірний шанс розкрити у собі все те, що було закладено Творцем. А після цього робити все, аби прославити Його.

Ми вирішили поспілкуватися з активною і насправді живою молоддю Мукачівської православної єпархії, яка трудиться на славу Православної Церкви. Одразу зазначимо: метою автора не було охопити усю молодь, а натомість показати приклади того, як сучасна православна молодь живе і в простих справах намагається внести до цього світу хоч частинку свого тепла і любові.

 Світлана Лапига, вчитель недільної школи “Крапелька любові”, що при Свято-Покровському чоловічому монастирі с. Ракошино:

Світлана     Крапелька любові

– П’ятий рік, напевно, не я, а мене вчать вірити і шукати Бога дітки з недільної школи “Крапелька любові”, що в монастирі у с. Ракошино. Для мене робота з ними це і справді дорога пошуку: коли ти втрачаєш орієнтир, коли ти плутаєшся, і навпаки – ясно бачиш ціль, маєш підтримку і отримуєш шалене задоволення від єдності у вірі та думці.

Що можна нам побажати у цей день? Не думати, що ми самі, пам’ятати, що є Той, хто почує будь-де і будь-коли. Не боятися важкості дороги до Нього. Зізнаватися собі у розчаруваннях, бо і це початок віри. А ще бути простими перед Ним, тільки тоді буде легко!:)

Марія Легета, здійснює розпис похоронних покривал для монахинь:

Марія

– Навчаюсь я в коледжі мистецтв імені А. Ерделі ЗХІ. Розпис похороних покривал почала робити три роки тому для монахинь Свято-Успенського монастиря с. Домбоки .Там я була на послушанії і одного разу дізналась, що матушка за якою я доглядаю немає готове похоронне покривало – це була схимонахиня Серафима, на той час вона мала 92 роки. Ось так я і почала розписи. Малювати я любила з дитинства. З 5-го класу і до 9-го я навчалась у Падіюні. Малювати мені подобається тому, що в кожного є те, що приємне для душі. Я думаю, що кожного Бог обдаровує якимось талантом. Тому, щоб подякувати Богу за цей талант я допомагаю матінці Церкві. Про день молоді я не знала. Бажаю молоді, щоб у ваших серцях панувала віра, надія, любов і не було унинія, а смиренна молитва Богу.  

Тарас Шелельо, здійснює сурдопереклад богослужінь:  

Тарас  Сурдопереклад Богослужіння

– Я являюсь семінаристом Київської духовної семінарії та викладачем недільної школи «Чути серцем» для дітей із вадами слуху м. Києва. Сам родом із Іршавського району. Будучи семінаристом та отримуючи духовну і богословську освіту, мені цікаво вже вкласти її в якусь добру справу, адже я і призваний до того, щоб не просто бути священиком і звершувати треби, а бути проповідником Слова Божого та допомагати людям. Саме цим я і починаю займатись. В семінарії, я знайшов те, чому хотів би присвятити своє життя, а саме допомагати людям із вадами слуху, які спілкуються жестовою мовою. Вивчивши сурдопереклад Богослужіння, я почав перекладати моменти літургії, а згодом навчився повністю перекладати Божественну літургію. Також я багато спілкувався із нечуючою молоддю. Одного разу в недільній школі, мені випала нагода читати Євангеліє із тлумаченням на жестовій мові та проводити сурдопереклад різних читань житій Святих подвижників. Ця практика пастиря, послужила для мене дуже великим досвідом.

Працюючи із молоддю, я навіть не знав, що існує таке свято як «День православної молоді», яке святкують 15 лютого. Користуючись нагодою, хочу привітати всіх православних християн, із цим чудовим днем, щоб Божа Мати всіх нас оберігала під своїм омофором, а також Божої допомоги в наших справах, щоб ми ніколи не забували про головну заповідь Спасителя, а саме любові до Бога та до свого ближнього. Ще раз всіх вітаю зі святом.

Катерина Лінтур, співає в церковному хорі кафедрального собору Ужгорода, постійна учасниця єпархіальних концертів:  

Катя

– Любов до музики я відчувала змалечку. Ще з самого дитинства мене приваблювало бути почутою. Але професійно займаюся цим лише 5 років. Вперше заспівала, коли приймала участь у фестивалі-конкурсі «Божий дар».
Моя майбутня професія зовсім не пов’язана з музикою. Адже, я навчаюсь на 2 курсі стоматологічного факультету у рідному Ужгороді. І здавалося б, поєднати ці двічі речі неможливо. На власному прикладі я показую: «якщо хочеш – роби!».
У нашому соборі співаю з 9 років. Пам’ятаю як була маленька, і завжди ставала біля нашого хору, бо мені неймовірно подобалось їх слухати і тихесенько молитись разом з ними.
Музика – моє хобі, яке зі мною всюди. Я його не виокремлюю і не кладу на якесь особливе місце. Мені приємно, коли я маю можливість виступити на єпархіальних концертах. Тоді я відчуваю якусь незвичну радість і на душі спокійно…
Я майбутній стоматолог. Цей вибір я обрала сама, а батьки погодились з моїм нелегким рішенням. Але я не планую припиняти співати, адже спів – це мої ліки.
Я просто розвиваю те, що дав мені Бог і неймовірно вдячна цю можливість. Звичайно, за день православної молоді я знала. Тому усій молоді бажаю найголовнішого – Божого благословення у всіх справах, а також Божої ласки і милості.

Руслана Понзель, оздоблює ікони бісером і здійснює розписи храмів:

Русланка  Ікона бісер

– Я навчаюся в ЗХІ в Мукачеві, на відділі живопису. Ще зі школи я оздоблювала ікони бісером, камінчиками, це інша техніка, ніж вишивання. На цю справу мене надихнув мій стрий, він священик. А згодом знайомі запросили мене розписувати храм у с. Сасівці Свалявського району. Там ми разом з іншими художниками здійснювали розпис храму. Я спробувала і почала цим займатись, тепер постійно вдосконалююсь і вчуся чомусь новому. Звісно, це вміння вважаю талантом від Бога, бо все, що дано людині, то є дар від Бога. Коли я займаюся цією улюбленою справою це мене заспокоює, я дуже люблю цим займатись. За День православної молоді я чула, але не знала коли він святкується. Бажаю нашій молоді Божої благодаті, а в кого є поклик до творчості чи ще якихось видів діяльності, звичайно, розвивати їх, щоб знайти себе. Бо я себе знайшла саме в творчості, ось хай так кожен знайде себе у своїй галузі.

 Яна Дмитренко, волонтер і учасниця акцій при кафедральному соборі Ужгорода:   

Яна  Соборна акція

– Я прихожанка Ужгородського кафедрального Хрестовоздвиженського собору. Про день православної молоді дізналася від подруги. Декілька разів брала участь в соборних заходах, які проводилися з благословення нашого настоятеля. Мені подобається бути волонтером,тому що коли ти віддаєш трохи свого часу, щоб зробити людям приємне, тобі це повертається їхнім позитивом, теплом і добром, яке зроблять для тебе інші. Працюючи волонтером ти не стільки віддаєш, скільки отримуєш. Я хочу побажати православній молоді побільше позитиву, радості. Робімо добро один для одного і для того, хто цього потребує.

Євгенія Кіш, регент хору Свято-Воскресенського чоловічого монастиря м. Ужгорода:

Євгенія_  Хор

– Наразі я регентую в Свято-Воскресенському монастирі вже третій рік. Коли мене на цю справу благословив намісник монастиря архімандрит Марк, я дуже переживала, оскільки не маю музичної освіти і не закінчувала жодної навчальної установи, де б цьому навчали. За освітою я економіст і моя робота зовсім не пов’язана з музикою. Але мені подобалось співати з дитинства, я ходила при школі на різні гуртки по співу та фортепіано, хоч і займалась цим лише до 11 років. Потім вже в період мого навчання в університеті я співала в хорі, що був створений при Ужгородському молодіжному братстві імені прп. Алексія Капаторуського. Через деякий час мене запросили співати в монастирі, де я була тоді прихожанкою. На той момент коли мене благословили на регентство, я вже співала в монастирському хорі близько трьох з половиною років. Завдяки попередньому регенту і братії монастиря я вже трохи знала устав богослужінь і особливості церковного співу. На початку моєї діяльності в монастирі як регента я навчалась в університеті на заочному відділенні і тимчасово не працювала. Пізніше, коли вже почала працювати я старалась відпроситись на роботі на свята і приходити на богослужіння. Дякуючи розумінню керівництва на роботі мені до сих пір вдається поєднувати звичайну роботу з моїм служінням в церкві. Я важко тепер представляю своє життя без церкви та хору. Це те, що наповнює життя змістом і дарує душевний мир та спокій. Я вдячна Богу за такий дарунок в моєму житті, я б ніколи і не мріяла, що буду займатись тим, чим займаюсь тепер. Хоч було і важко, і складно на початку, але Бог завжди підтримує і допомагає, якщо ти робиш богоугодну справу та зі свого боку стараєшся зробити все, що можеш. Я сподіваюсь, що й надалі буду продовжувати служити церкві та прославляти Бога в піснеспівах. В переддень свята Стрітення і одночасно дня православної молоді хочу побажати всім молодим людям брати, по можливості, активну участь у житті церкви, знаходити тут справжніх друзів і сенс свого життя.

Олексій Урста, учасник співочого церковного квартету: 

Олексій    Спевка

– Доброго дня всій православній молоді. Я випускник Почаївської духовної семінарії. Ще будучи малим, мені подобалось ходити в храм та співати різні богослужбові тексти із своїм другом Тарасом Шелельо. Поступивши в семінарію, я відкривав для себе багато нового. Але найкращим було те, коли мене взяли співати до хору, на той послух, який я любив найбільше. Закінчивши семінарію я зрозумів, що мене надихає в своєму житті – це церковний спів. Одного разу, я познайомився із отцем Антонієм Добошем, з яким ми зробили свій квартет і почали співати в різних монастирях Закарпаття. Співали архієрейські літургії та навіть чин чернечого постригу. 15 лютого на свято Стрітення Господнього, наша Церква також святкує день православної молоді. Я хотів би привітати всіх людей, вірних Українській Православній Церкві із цим днем, та побажати миру, благодаті та Божого Благословення у наших домівках.

Вікторія Лесько, церковний флорист:

Вікторія

– Бажання займатись цією справою було, мабуть, із самого дитинства, коли ми ще з мамою приходили до храму. Дивлячись на ікони я завжди думала, де б можна почепити певну квітку. А також старалася прикрашати домашні ікони. Одного разу, побачивши прикрашену ікону в одному з храмів Ужгорода у мене з’явилося бажання зробити подібне і у нашій церкві. Квіткові композиції особливо важливі під час церковних свят, коли на аналой ставиться головна ікона свята. Перед святами бувають і навантаження, коли в один день потрібно прикрасити декілька храмів. Тому подеколи доводиться прикрашати певні храми заздалегідь, на кілька днів раніше. Буває так, що прикрашаю храм один-два дні, і за той час який працюю можу навіть не їсти. Настільки віддаєшся роботі, що тобі нічого не треба. Займаюсь цією справою тому, що люблю. Чим далі, тим більше хочеться створювати, вдосконалюватися, придумувати щось. Я дуже рідко маю в голові картину як має виглядати квіткова композиція. Здебільшого приходжу до храму, священик благословляє і далі уже як вийде. Приблизно я знаю, якою хочу бачити роботу, а далі усе відбувається за волею Божою. Хтось п’є заспокійливе через нерви, а у мене який би не був стрес чи погана подія в житті, якщо є замовлення для прикрашення храму, то настільки забуваю про усе, відключаюся, що це і є для мене найосновнішим заспокійливим. Усі роботи близькі до серця. Бувають випадки, коли за якісь замовлення дуже страшно братися, іноді бувало, що усю ніч не спала, переживала. Але я ніколи не кажу священику, що не зроблю щось. Бог так дає, що за молитвами священика усе вдається. Я дуже хочу займатися цією справою й надалі. Хочеться привітати усю нашу православну молодь зі святом і побажати постійно трудитись на славу Божу і славу Церкви.

Василь Боднар, художник-іконописець:

Вася  Собор

– За освітою я майстер-художник. Здобув освіту бакалавра в Закарпатському художньому інституті, кафедра декоративно-прикладного мистецтва, вузька спеціалізація – художня обробка металу. Тобто я і художник, і коваль. Вивчаю іконопис з 7 років, копіював у техніці акварель, гуаш. Моїм наставником був Валентин Дроздов, відомий на Закарпатті своїми розписами Покровського Храму на Православній набережній, Церкви Всіх Святих по вул. Легоцького та ін. Професійно почав займатися іконописом під час навчання в Коледжі мистецтв ім. А. Ерделі. Перша моя робота – ікона Благовіщення на стіні олтарної апсиди верхньої Церкви Хресто-Воздвиженського Собору (2011 р.). Далі працював над переробкою уже існучих розписів в олтарі ( Тайна вечеря, фігури різних святих, 2012-2014 рр.). В той період також займався реставрацією, зокрема реставрував 3 розп`яття для Храму Святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського в мкрн. Шахта. Написав ікони для іконостасу Церкви св. Георгія Побідоносця у м. Перечин.

Від середини 2015 р. займаюся розписом кафедрального Свтяо-Хрестовоздвиженського собору, прихожанином якого я і є.  З благословення Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, нами буде написано по периметру церкви і на балконах більше 100 ікон Божої Матері, до яких можна буде прикладатися, оскільки в наших планах для всіх ікон виготовити спеціальні дерев`яні засклені ківоти. Проектом також передбачено зобразити на стінах бокових нефів Собори Карпаторуських, Києво-Печерських, Афонських, Оптинських Святих і т. д. На стовпах центрального нефу – образи Стовпів Церкви, котрі написали текст Св. Літургії: Св. Василія Великого, Іоанна Златоустого, Григорія Богослова, Григорія Двоєслова. В барабані центрального куполу – Пантократор (Вседержитель). Під куполом, в трикутних парусах – зображення чотирьох Євангелістів. Загалом же загальний стиль розпису наближений до Візантійського, але зі вставками сучасних ікон академічного стилю (наприклад, ікони Достойно Єсть, Призри на смиреніє, Ієрусалимська). На даний час працюю над іконою для нового ківоту у нижньому Храмі. На ній буде зображено трьох святих: Алексія Карпаторуського, Іова Угольского та Алексія Товта. Написання однієї ікони займає приблизно тиждень. Працюю в акриловій техніці. Іконопис – моє основне заняття. Робота з металом – хобі, виготовляю різноманітні ужиткові і декоративні вироби: меблі, підсвічники, ворота, хвіртки.

Свій талант сприймаю як Божий Дар, роботи не підписую, оскільки вважаю себе тільки виконавцем Промислу Божого, котрий через мене, слабку, сповнену гріховних страстей людину, втілює в життя проповідь Святого Євангелія. Місію свого життя вбачаю у поширенні вчення Христового через Богослов`я у фарбах, адже церковні розписи повинні, в першу чергу, проповідувати для тих людей, які ніколи не читали Св. Письма. Сцени Старого і Нового Заповіту, життя святих, зображення Двунадесятих свят коротко передають Православне віровчення та інтуїтивно зрозумілі всім: неофітам, атеїстам, віруючим інших конфесій.

Так, я знав про День Православної молоді. Маю намір дізнатися більше про нашу єпархіальну молодіжку, приймати активнішу участь в її діяльності. Хотів би побажати нашим молодим людям не бути пасивними, а з юнацьким запалом втілювати в життя цікаві ідеї, оскільки ми, християни, є тією «сіллю землі», котра не дає сучасному соціуму під впливом нівелюючих все і вся глобалізаційних процесів остаточно втратити свою віру, культурну ідентичність, і взагалі – людяність. Прогрес і сучасний розвиток науки поступово нав`язали людству не тільки відносність істини, як це було в кінці 19 – поч. 20 ст., а взагалі повну відсутність будь-якої істини. Ми повинні твердо відстоювати світло Христової Істини, не боятися нікого в цьому світі, бо з нами Бог.

Ольга ПАЛОШ, спеціально для  m-church.org.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.